Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/4149/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 20 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/4149/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року в адміністративній справі №160/4149/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 047050025355 від 12.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсійного забезпечення, з урахуванням страхового стажу за період праці з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.01.2024 року позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 047050025355 від 12.01.2024 року відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 рік). До страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, оскільки не надано трудові договори. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, тому й звернувся до суду з цим позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №047050025355 від 12.01.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу за період роботи з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Так, 08.01.2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №047050025355 від 12.01.2024 року відмовлено у призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний страховий стаж (31 рік). У рішенні зазначено, що стаж позивача 29 років 02 місяці 09 днів. До страхового стажу не зараховано відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 період роботи з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі, оскільки не надано трудові договори. Вважаючи оскаржуване рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтею 26 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991 №987-ХІІ (Закон №987-XII) передбачено, що на громадян, які працюють у релігійних організаціях та створених ними підприємствах, добродійних закладах на умовах трудового договору, поширюється дія законодавства про працю, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оподаткування. Відповідно до ст. 28 Закону №987-XII громадяни, які працюють у релігійних організаціях, створених ними підприємствах, закладах на умовах трудового договору, а також священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на умовах і в порядку, встановлених законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Релігійні організації, їх підприємства та заклади, а у випадках, передбачених законом, також і працівники цих організацій, підприємств, закладів сплачують страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, а також збір на обов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, установлених законодавством. Усім громадянам, які працюють у релігійних організаціях, їх підприємствах і закладах, державна пенсія призначається і виплачується на загальних підставах відповідно до законодавства. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (Закон №1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (Закон №1788-ХІІ). Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком. Частиною 1 ст. 26 Закону № 1058-IV регламентовано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01.01.2004 стаж підтверджується документально, в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Згідно ст. 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. В період до 01 січня 2004 року обчислення трудового стажу здійснювалося згідно зі ст. 56-63 Закону №1788-ХІІ. Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (Порядок №22-1). Вказаний порядок прийнято відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (індивідуальні відомості про застраховану особу). Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік), є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою. Згідно з ст. 1 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку. Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 р. № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (Постанова № 794) - доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 р. впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року. Так, відповідно до п. 3 Постанови № 794 установлено, що починаючи з 1 липня 2002 р. обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 р. за даними системи персоніфікованого обліку. Таким чином, в будь-якому випадку відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж до 01.07.2000 р., є трудова книжка. Аналізуючи наведені вище норми, апеляційний суд вказує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка і лише у разі її відсутності або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17. Колегія суддів зазначає, що спірне рішення ґрунтується на тому, що за період з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року відсутні відомості про сплату страхових внесків. Разом з тим, 01.01.2004 набув чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, яким введене поняття «страховий стаж» (до 01.01.2004 застосовувалось поняття «трудовий стаж»). До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески. Одночасно з цим до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто періоди трудової діяльності до 01.01.2004 згідно з вимогами Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та законодавства СРСР. До 01.01.2004 стаж зараховується на підставі записів у трудовій книжці. У разі відсутності трудової книжки, а також якщо в ній немає необхідних записів, записи неправильні або вказані неточні дані про періоди роботи для підтвердження трудового стажу, приймаються інші документи, видані за місцем роботи або архівними установами. Після 01.01.2004 стаж зараховується за даними персоніфікованого обліку, зважаючи на суми сплачених внесків. Таким чином, стаж роботи (служби) позивача з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року прирівнюється до страхового стажу, відтак цей період слід зарахувати в цілях вирішення питання призначення пенсії. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивача 25.08.1993 року прийнято в Свято-Троїцькому кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі. Трудова книжка не містить запису про звільнення позивача, проте відповідачем не заперечується, що позивач з 25.08.1993 року по 31.12.1999 року працював охоронцем у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Дніпропетровської єпархії Української православної церкви в м. Дніпрі. У свою чергу, що позивач звільнився у жовтні 2021 року, проте відповідна відмітка у трудовій книжці не була поставлена, проте, такий обов`язок покладений саме на роботодавця, тому позивач не може нести відповідальність за такі його дії. Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідачем не використано положення цієї статті щодо отримання додаткових документів про трудову діяльність позивача, визначивши ненадання трудового позивачем як підставу для неврахування періоду роботи до страхового стажу позивача. Таким чином, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, суд зазначає, що з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії, та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у даному рішенні, суд вважає за необхідне зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача від 08.01.2024 року про призначення пенсії за віком. Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, яке оскаржується у цій справі. Оскільки Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача про призначення пенсії за віком, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку. Тому, на останньою має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року в адміністративній справі №160/4149/24 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року в адміністративній справі №160/4149/24 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко