Постанова 4851 № 577/4174/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 листопада 2024 р. Справа № 577/4174/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Безуглої Катерини Валеріївни на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2024, суддя Потій Н.В., по справі № 577/4174/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 12.07.2024 АП № 1634 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі закрити. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2024 позовну заяву залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про не врахування судом першої інстанції, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була винесена без його участі. Про дату, час та місце розгляду справи позивач не був повідомлений, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення від 02.07.2024 не був присутній, від підписання та його отримання не відмовлявся. 02.07.2024 він був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому була вручена повістка про виклик на 20.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, посилаючись на порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, апелянт зазначав про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судовим розглядом, 12.07.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову № 1634 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Постановою встановлено, що 29.06.2024 о 10:00 год. в особливий період під час мобілізації ОСОБА_1 не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи оповіщеним 24.06.2024 про необхідність прибуття, відповідно до отриманої ним повістки, до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 1 та абз. 2 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджено належними доказами, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є правомірною та не підлягає скасуванню. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Абзацом 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Так, за даними оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_1 29.06.2024 о 10:00 год. відповідно до повістки від 24.06.2024 № 1/1/174. Із матеріалів справи встановлено, що 20.06.2024 у Мельнянській сільській раді Конотопського району Сумської області позивач отримав повістку № 493 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 24.06.2024 на 09:00 год. У свою чергу, 24.06.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 було вручено повістку від 24.06.2024 № 1/1/174, згідно з якою останньому належить прибути 29.06.2024 о 10:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проходження військово-лікарської комісії та визначення призначення на особливий період. Факт вручення зазначених повісток позивачем не заперечувався. У зв`язку з неприбуттям позивача 29.06.2024 у визначений повісткою від 24.06.2024 № 1/1/174 час до ІНФОРМАЦІЯ_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 163 від 02.07.2024. яким зафіксовано, що ОСОБА_1 29.06.2024 о 10:00 год. в особливий період, під час мобілізації, не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 (розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ), будучи оповіщеним 24.06.2024 про необхідність прибуття, відповідно до отриманої ним повістки, до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичного огляду та визначення призначення на особливий період, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок» і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також у протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 12:00 год. 12.07.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 (розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ). Протокол складено у присутності свідків із відміткою про відмову позивача від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його другого примірника. В подальшому 12.07.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 та винесено оскаржувану постанову. З приводу дотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, має бути забезпечено право завчасно знати про дату, час та місце розгляду справи, що є гарантією реалізації наданих ст. 268 КУпАП прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання пояснень та доказів, заявлення клопотань, здійснення захисту. Судовим розглядом встановлено, що оскаржувана постанова винесена за відсутності ОСОБА_1 - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Як слідує із приписів п. 3 ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення посадова особа, яка уповноважена на розгляд справи, має дослідити питання сповіщення осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду. Натомість, із оскаржуваної постанови не видається можливим встановити чи здійснювалась перевірка належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи. Також достатніх доказів на підтвердження належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи за складеним протоколом про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідач не надав. Отже, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 оскаржуваної постанови від 12.07.2024 АП № 1634 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, останній не був повідомлений про дату, час і місце такого розгляду. Враховуючи викладені обставини колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема в частині забезпечення прав особи, яка притягається до відповідальності, передбачених ст. 268 КУпАП. Так, підставами для скасування рішень можуть бути не будь-які порушення, допущені під час його винесення, а ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків, покладених в його основу, а отже які вплинули на обґрунтованість і законність прийнятого рішення. В контексті даного спору внаслідок допущених відповідачем порушень позивач, як особа щодо якого розглядалось питання про притягнення до адміністративної відповідальності, фактично був позбавлений можливості бути присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надавати пояснення, заявляти клопотання, подавати докази, скористатись правовою допомогою. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування. Отже, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими. Суд першої інстанції наведені обставини не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач за повісткою від 20.06.2024 № 493 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 24.06.2024 на 09:00 год., прибув до центру комплектування, отримав направлення на проходження ВЛК для вирішення питання щодо призову на військову службу. В подальшому пройшов обстеження та медичний огляд, 11.07.2024 відповідно до висновку ВЛК був визнаний придатним до військової служби. 20.07.2024 прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримав повістку на відправку, якою наказано 26.08.2024 о 07:00 год. з`явитись за адресою: АДРЕСА_2 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 296 від 16.08.2024 рядового ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , зараховано до списків особового складу частини, призначено на посаду електромонтера першого відділення відновлення електричних мереж третього взводу відділення відновлення електричних мереж третьої роти відділення відновлення електричних мереж батальйону відділення відновлення електричних мереж 36 шляхо-відновлюваної бригади, з 16.08.2024 посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позову. Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,2 грн. відповідно фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 27.07.2024, за подання апеляційної скарги 908,4 грн. відповідно до фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 14.10.2024. За результатом судового розгляду справи позовні вимоги задоволено, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір. Разом з тим, колегія суддів враховує, що предметом даної справи було оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на що при визначенні розміру ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні даної позовної заяви застосуванню підлягають положення ч. 5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду першої інстанції з даним позовом становив 605,6 грн. (0,2*3028=605,6). Враховуючи викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 1514 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 . Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Безуглої Катерини Валеріївни - задовольнити. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.10.2024 по справі № 577/4174/24 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення від 12.07.2024 АП № 1634 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514 (тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов