Постанова 4803 № 185/3541/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9563/24 Справа № 185/3541/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Макарова М.О., Свистунової О.В. за участю секретаря Попенко Ю.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А: У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що має 33 роки 1 день загального страхового стажу, з них 29 років 4 місяці 2 дні у шкідливих підземних умовах праці у відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача він отримав хронічні професійні захворювання, а саме: радикулопатія; періортроз; антракосилікоз; нейросенсорна приглухуватість. 09 липня 2014 року був звільнений на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі. Згідно з довідкою МСЕК від 25 листопада 2014 року йому первинно встановлено сукупно 60% втрати працездатності, з яких 30% - радикулопатія; 15% - двобічний плечолопатковий періартроз; 10% - антракосилікоз; 5% - нейросенсорна приглухуватість. Вказані діагнози отриманих на підприємстві професійних захворювань підтверджені та встановлені ДУ Український науково дослідний інститут промислової медицини з 09 жовтня 2014 року. Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 31 жовтня 2014 року встановлено, хронічне захворювання виникло за таких обставин: через неефективність роботи системи вентиляції, кондиціювання повітря, захисних виробів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, пов`язаних із фізичним перенавантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму. Позивач вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я та йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його турбує фізичний біль, погане самопочуття, порушення душевної рівноваги. Позивач зазначає, у зв`язку з хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематично необхідністю отримання медичної допомоги. Позивач вказує, що він постійно відчуває психічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на його душевному та фізичному стані. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у житті позивача є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища викликатють у нього переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач, вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на його користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворювання суму грошових коштів у розмірі 255 600 грн., без відрахування податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 120 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля на користь держави судовий збір у розмірі 1200 грн. В апеляційній скарзі ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля просять рішення суду від 01 серпня 2024 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з ушкодженням здоров`я до 60 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно ст. 4 Закону України Про охорону праці, державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця). За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, судом встановлено що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання. Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15). У справі встановлено, позивач ОСОБА_1 має 33 роки 1 день загального страхового стажу, з них 29 років 4 місяці 2 дні у шкідливих підземних умовах праці у відповідача (а.с.13-15). Позивач працював на виробничо-структурних підрозділах відповідача з повним робочим днем під землею в шкідливих умовах. 09 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 був звільнений відповідачем на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України) (а.с.13-15). За час роботи на підприємстві відповідача він отримав хронічні професійні захворювання. Пунктом 7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П- 4 від 31 жовтня 2014 року, затвердженого начальником Першотравенського міськрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань: антракосилікоз першої ст., ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої ст. ЛН першого-другого ст.; радикулопатія попереково-грижова L5, S1 білатерально зі статико-динамчними порушеннями і больовим синдромом; дв. плечолопатковий періортроз (ПФ другого ст.), деформуючий артроз з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ст.); нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) (а.с.37). Пункт 16 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті виконання робіт, повязаних із фізичним перенавантаженням в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму (а.с.37). Згідно з п. 17 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: запиленість повітря робочої зони, концентрація вугільно-породного пилу 4,52 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3, 100% часу зміни у тому числі максимальний вміст вільного двоокису кремнію 0%(а.с.37). Пунктом 19 вказаного акту особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені (а.с.37). Згідно з довідкою МСЕК від 25 листопада 2014 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено сукупно 60% втрати працездатності, з яких 30% - радикулопатія; 15% - двобічний плечолопатковий періартроз; 10% - антракосилікоз; 5% - нейросенсорна приглухуватість (а.с.19). Медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ Український науково-дослідний інститут промислової медицини від 09 жовтня 2014 року №1639 вказані діагнози отриманих на підприємстві позивачем професійних захворювань підтверджені (а.с.32). Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 10 ААГ №017351 від 25 листопада 2014 року ОСОБА_1 первинно встановлена 3 група інвалідності з 01 грудня 2015 року за професійним захворюванням, протипоказана важка фізична праця, підземні види праці, робота в умовах дії пилу, шуму. Рекомендовано нагляд та лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. Лікування (а.с.18). Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги до довідки 12ААА № 074692 від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено 60 % втрати професійної працездатності з яких: 30 % - радикулопатія; 15 % - дв. плечолопатковий періортроз; 10 % - антракосилікоз; 5 % - нейросенсорна приглухуватість (а.с.17). Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ №204096 від 12 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлена 3 група інвалідності з 01 грудня 2018 року за професійним захворюванням безстроково, рекомендовано нагляд та лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стац. Лікування (а.с.16). Таким чином, внаслідок тривалої дії шкідливих факторів на робочому місці позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність, має інвалідність третьої групи, втратив 60% за профзахворюваннями професійної працездатності, що порушило нормальні життєві зв`язки позивача, позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На теперішній період часу самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів податком на доходи фізичних осіб, внесені Законом України від 16 січня 2020 року 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві. Згідно підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Право позивача на відшкодування моральної шкоди відповідачем виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності 25 листопада 2014 року. Отже, ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, встановлено трудове каліцтво у період перебування у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля 25 листопада 2014 року - дата встановлення висновком МСЕК непрацездатності у період роботи у відповідача, тобто до набрання чинності нової редакції ст.164.2.14 Податкового кодексу України. Таким чином, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 000 грн. без відрахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів, та такий розмір буде достатнім та необхідним, врахувавши, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля стосовно неповного з`ясування судом обставин у справі незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними. Доводи апеляційної скарги ПрАТ ДТЕК Павлоградвугілля про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 60 000 грн. є необґрунтованими належними доказами у справі. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді М.О.Макаров О.В.Свистунова