Постанова Волинський апеляційний суд № 156/979/24

Справа № 156/979/24 Провадження №33/802/745/24 Головуючий у 1 інстанції:Бахаєв І. М. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 листопада 2024 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Стягнуто із нього на користь держави судовий збір. Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що 10 серпня 2024 року, о 11-17 год, в смт.Іваничі, по вул. Вільної України, керував транспортним засобом марки «Фольксваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки по розгляд справи він не повідомлявся, а копію постанови отримав 10.10.2024. Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доходжу висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню з таких підстав. У своєму клопотанні апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, зазначаючи, що він не викликався в судове засідання, а копію оскаржуваної постанови отримав 10 жовтня 2024 року. Однак такі доводи повністю суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП, згідно з якими постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення. Отже, законодавець пов`язує початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції з моментом її винесення, а не з моментом отримання особою копії постанови. 30 вересня 2024 року під час розгляду справи у Іваничівському районному суді Волинської області ОСОБА_1 був відсутній (а.с.16). В даній справі відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП строк на апеляційне оскарження закінчився 10 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу на постанову судді Іваничівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав через засоби поштового зв`язку лише 21 жовтня 2024 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, долученому до апеляційної скарги, тобто із пропуском строку на апеляційне оскарження, який закінчився 10 жовтня 2024 року. Отже, апелянт на 11 днів пропустив строк апеляційного оскарження, визначений положеннями ч.2 ст.294 КУпАП. Доводи клопотання про те, що ОСОБА_1 не викликався в судове засідання, а копію постанови отримав 10.10.2024 не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки такі доводи повністю суперечать приписам ч.2 ст.294 КУпАП та матеріалам даної справи. Так, ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення на його ім`я, яке знаходиться в матеріалах справи (а.с.14). Зазначеним повідомленням повністю спростовуються доводи апелянта про те, що він не повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, а тому не беруться апеляційним судом до уваги. У вказане судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Також матеріали справи не містять клопотань про відкладення розгляду справи. Отже, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки суперечать вимогам ч.2 ст.294 КУпАП та повністю спростовуються матеріалами справи (а.с.14), а тому клопотання до задоволення не підлягає. Європейський Суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Таким чином, Європейський Суд з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, вважає, що поновлення судом пропущеного строку без наведення обґрунтованих причин порушує принцип правової визначеності, зокрема порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положеннями ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Підсумовуючи наведені обставини, матеріали даної справи та положення ч.2 ст.294 КУпАП, необхідно відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року щодо нього та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Іваничівського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року щодо нього залишити без задоволення. Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов