Постанова 4857 № 460/5126/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5126/24 пров. № А/857/18264/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Курильця А.Р., Судової Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року, прийняту суддею Щербаковим В.В. м. Рівному у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» про визнання дії та бездіяльності протиправними,- встановив: ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» (надалі ДУ, відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідно до вимог ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ) оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, визначеного залежно від розмірів основних видів грошового забезпечення з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі Постанова №704), із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії та зобов`язання відповідача скласти та подати до ГУ ПФУ в Рівненський області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ, статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку основного розміру пенсії. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 позов задоволено. Суд виходив з того, що згідно з наявних в матеріалах справи доказів позивач звернувся за видачею оновленої довідки до прийняття наказу від 22.04.2024 №259. На момент звернення позивача із заявою про видачу оновленої довідки, уповноваженим органом на видачу був відповідач - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області», саме відповідач листом відмовив позивачу у видачі оновленої довідки. Суд зазначив, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року згідно із Законом України «Про Державний бюджет України», та зростання розміру грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, у позивача з 01 січня виникло право на отримання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, а відтак бездіяльність відповідача щодо не виготовлення та не надання такої довідки є протиправною. З метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати відповідача підготувати і надати до ГУ ПФУ в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДУ подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що застосування для перерахунку пенсії іншого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ніж встановленого станом на 01 січня 2018 спричинить соціальну нерівність так, як нарахування грошового забезпечення діючому військовослужбовцю за січень 2023 проводилося саме з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом на 01.01.2018 -1762 грн. Покликається, що відповідно до наказу МВС України від 22.04.2024 № 259 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького склад) органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 та листопад 2019 для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18 з покладенням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС). Тобто, з цим наказом визначено два уповноважених структурних підрозділи в системі МВС України, які наділені владними управлінським функціями готувати та подавати до органів Пенсійного фонду довідки, які є предметом спору в цій адміністративній справі. Натомість, ДУ «ТМО» з моменту набрання чинності цим наказом втратила такі владні управлінські функції. Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначену за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач звернувся з заявою до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» про видачу йому нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 з урахуванням змін (зростання) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Листом відповідачем надано відповідь, відповідно до якої позивачу відмовлено у наданні відповідної довідки. 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,

14. Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України. Зокрема, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Тобто, на момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018), пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із п.6 Постанови №103. Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018. Законом України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Закон №2017-III) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями ст.1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій. В силу вимог ст.6 цього Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому, згідно із ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України (п.1) та порядок встановлення державних стандартів (п.3). Колегія суддів, виходячи з наведених вище положень ст.ст. 43, 51, 63 Закону №2262-ХІІ, враховує, що підставою для проведення перерахунку пенсії особам, які отримують пенсію за нормами Закону №2262-ХІІ, є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, або введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, проведені на підставі рішення Кабінету Міністрів України, оскільки саме цьому органу законодавчо надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів грошового забезпечення для такого перерахунку. Перерахунок пенсії здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду після надходження від уповноваженого органу відповідної довідки та виключно з урахуванням тих складових грошового забезпечення, які вказані у такій довідці. Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 зазначив, що законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, спірні відносини у якій є тотожними цьому спору, дійшов висновку про те, що зазначення у п.4 Постанови №704 в формулі обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб), як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ. Разом з тим, Верховний Суд наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018. У свою чергу, Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018, на 2022 та 2023 роки, відповідно, не містять. Тобто положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 до 01.01.2020 набрання чинності Законом №294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Частина 3 ст.1-1 Закону №2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» щодо відмови у підготовці та наданні до ГУ ПФУ в Рівненській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які обчислюються із застосуванням розміру посадового окладу, для проведення перерахунку, та виплати основного розміру пенсії. З приводу позовної вимоги про зобов`язання Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» підготувати та надати до ГУ ПФУ в Рівненській області оновлену довідку, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з пункту 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.02.2019 № 129 в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженим структурним підрозділом з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України з покладенням таких функцій на управління координації пенсійних та соціально-гуманітарних питань цього Департаменту. Пунктом 2 наказу МВС України від 25.02.2019 за № 129 було передбачено внесення відповідних змін до положень про територіальні медичні об`єднання МВС України по областях, місту Києву. Згідно з пункту 1 наказу МВС України від 25.02.2019 за № 129, у редакції наказу МВС України від 16.04.2021 за № 291, уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій було визначено одночасно: 1) Департамент персоналу в особі управління координації пенсійних питань та соціальної роботи Департаменту персоналу МВС України; 2) Територіальні медичні об`єднання МВС України по областях, місту Києву. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з пункту 4 наказу МВС України від 22.04.2024 за № 259 визнано таким, що втратив чинність наказ МВС України від 25.02.2019 за №

129. Водночас, згідно з пункту 1 наказу МВС України від 22.04.2024 за № 259, Відділ координації пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України визначений уповноваженим підрозділом з підготовки та подання до органів ПФУ документів для призначення (перерахунку) пенсій. Згідно з пунктом 2 наказу МВС України від 22.04.2024 за № 259 уповноважено Головний сервісний центр МВС на видачу довідок звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ довідок про розмір грошового забезпечення відповідно за березень 2019 та листопад 2019 для перерахунку пенсій з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 160/8324/19 та судових рішень у справах № 826/3858/18 та № 826/12704/18 з покладанням таких функцій на регіональні сервісні центри Головного сервісного центру МВС (філії ГСЦ МВС) з 01 травня 2024 . Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що органом, уповноваженим на видачу звільненим зі служби військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, зокрема і позивачу, відповідно до наказу ГСЦ МВС від 29 квітня 2024 № 77 є відповідний Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС. Натомість, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» з моменту набрання чинності цим наказом втратила такі владні управлінські функції, які їй було надано скасованим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 лютого 2019 № 129 «Про визначення в Міністерстві внутрішніх справ України уповноваженого структурного підрозділу з підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення (перерахунку) пенсій» (із змінами). Суд першої інстанції помилково не взяв зазначений вище наказ до уваги. Суд вірно зазначив про те, що на момент звернення позивача із заявою про видачу оновленої довідки, уповноваженим органом на видачу була Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області», яка відмовила позивачу у видачі оновленої довідки. Колегія суддів вважає слушними покликання апелянта на те, що цей адміністративно-правовий спір фактично складається з двох частин: щодо протиправності дій суб`єкта владних повноважень та щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» не є належним відповідачем в частині спору щодо зобов`язання видати оновлену довідку. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Аналогічну правову позицію з питання неналежного відповідача у справі висловив Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 в справі № 803/1252/17. З наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції. Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено лише до одного відповідача та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості залучити іншого співвідповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в частині зобов`язання підготувати та подати до ГУ ПФУ в Рівненській області оновлену довідку. За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року у справі № 460/5126/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії щодо відмови Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області» у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які обчислюються із застосуванням розміру посадового окладу, для проведення перерахунку, та виплати основного розміру пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді А. Р. Курилець Н. М. Судова-Хомюк