Постанова 4856 № 560/12531/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12531/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 18 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними, скасування наказів та стягнення заборгованності, В С Т А Н О В И В : у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_1 ) в якому просив: -визнати протиправним наказ командира в/ч НОМЕР_1 №100 від 25.04.2022 року, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу; - скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 №100 від 25.04.2022 року, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу; - визнати протиправним акт службового розслідування №2170 від 28.04.2022 року; - скасувати акт службового розслідування №2170 від 28.04.2022 року; -визнати протиправним наказ в/ч НОМЕР_1 №113/А від 28.04.2022 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового розташування військової частини молодшим сержантом ОСОБА_1 »; - скасувати наказ в/ч НОМЕР_1 №113/А від 28.04.2022 року «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення тимчасового розташування військової частини молодшим сержантом ОСОБА_1 »; - стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь позивача, належне грошове забезпечення та додаткові грошові винагороди молодшого сержанта ОСОБА_1 у в/ч НОМЕР_1 у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 з 24.04.2022 року. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Так, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позовну заяву залишено без руху. Визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Зазначено, що недоліки можуть бути усунені шляхом подання: -письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску; - доказів звернення, а також відмови відповідача щодо позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення; - доказів сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн за платіжними реквізитами Хмельницького окружного адміністративного суду або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що він звільнений від сплати судового збору з наданням відповідних підтверджуючих документів. На виконання вимог вказаної ухвали позивач надіслав заяву та клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що оскаржувані накази та акт службового розслідування для ознайомлення було надано представнику позивача лише у відповідь на численні запити та скарги листом від 19.08.2024 за №2522. Також зазначив про те, що жодних документів чи наказів чи їх копій позивач з квітня 2022 року по серпень 2024 року не отримував. Крім того, зазначив, що воєнний стан та активні бойові дії на території України стали поважною причиною того, що позивач не зміг вчасно оскаржити дії відповідача. Крім того зазначив, що він є потерпілим у кримінальному провадженні. 04.08.2023 позивачу проведено томограму голови. Встановлено діагноз: Перелом обох кісток носа, справа із зміщенням. Лівобічний верхньощелеповий та фронтальний гематосинус. Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №04118 ОСОБА_1 у період з 10.08.2023 по 18.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні. Після стаціонарного лікування тривалий час позивач перебував на амбулаторному лікуванні. Проте, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.09.2024 року позовну заяву повернуто позивачеві. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частинами 2, 5 ст. 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відповідно до п.п 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 р. №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19). Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не вказав, які саме обставини перешкодили йому своєчасно звернутись до суду протягом 2 років. При цьому, щодо посилання позивача на те, що він дізнався про порушене право з листа від 19.08.2024 №2522, який отримано на численні запити та скарги є необгрунтованим, оскільки позивачем не додано доказів звернення до відповідача з квітня 2022 року по 2024 рік. Крім того, у підтвердження поважності пропуску строку позивачем зазначено перебування його на лікуванні. Так, у матеріалах справи міститься виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №04118 про те, що ОСОБА_1 у період з 10.08.2023 по 18.08.2023 перебував на стаціонарному лікуванні, однак жодних доказів на підтвердження того, що позивач після стаціонарного лікування тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні не надано. Також, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначає, що Законом України "Про затвердження Указу Президента "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 24.02.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строку на 30 діб. З цього приводу суд зазначає наступне. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Зі змісту наведених позивачем підстав у заяві про поновлення строку звернення до суду вбачається, що поважною причиною пропуску строку при поданні апеляційної скарги відповідач зазначає Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-ХІ. З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, відповідно до яких Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. При цьому, позивачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження воєнного стану вплинуло на неспроможність позивачем своєчасно подати до суду адміністративний позов в межах строку передбаченого КАС України. Разом з тим, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2024 позивача зобов`язано надати докази звернення, а також відмови відповідача щодо позовної вимоги про стягнення грошового забезпечення, однак таких доказів не надано. Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. За таких обставин, визнання позивачем факту пропуску строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що позивач в апеляційній скарзі не вказав інших причин поважності пропуску строку звернення до суду. Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому позовна заява підлягала поверненню особі, яка ії подала. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.