Постанова 4803 № 199/8313/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6682/24 Справа № 199/8313/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 листопада 2024 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Барильської А.П., за участю секретаря Кошари О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Універсал банк» та ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року, - В С Т А Н О В И В: 10 жовтня 2023 року позивач АТ Універсал банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.04.2018 між акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а відповідач зобов`язався погашати кредит та сплачувати нараховані проценти за користування грошовими коштами. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. У свою чергу відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 22.08.2023 заборгованість за кредитним договором становить 126 168, 51 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 126 168, 51 грн. (а.с.3-6). Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 77 808 (сімдесят сім тисяч вісімсот вісім) грн. 28 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.96-104). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить, рішення суду змінити, стягнувши заборгованість у розмірі 9 558,22 грн., згідно його розрахунку (а.с.96-103). Не погоджуючись із вказаним рішенням, АТ «Універсал Банк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що у підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах паперових носіях. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції вирішуючи спір не звернув уваги на наведені у позові обґрунтування позивача про те, що особливістю проекту monobank є укладання договорів в електронній формі та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. Лише шляхом попереднього погодження з Умовами і правилами надання банківських послуг можливий вхід у головне меню застосунку Monobank та подальше проведення банківських операцій, у тому числі отримання кредиту. Підписуючи Анкету-заяву боржник приєдналась та була ознайомлена у Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», тарифами за карткою Monobank, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту «Карта monobank», адже підписала Анкету-заяву у якій записані положення про ознайомлення останньої з вищевказаними документами, враховуючи використання інформаційно-телекомунікаційних систем договору (а.с.126-130). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступних підстав. Судом 1 інстанції встановлено, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписано анкету-заяву від 20.04.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. До договору банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідача за договором станом на 22.08.2023 рік становить 126 198, 51 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 126 198, 51 грн. Із виписки по особовому рахунку, в якому міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем було списано грошові кошти на погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в сумі 45 706, 23 грн. та судові витрати в сумі 2 684 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд 1 інстанції виходив з того, що що анкета-заява від 20.04.2018 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню саме на погашення заборгованості за кредитом. Отже, стягненню підлягає заборгованість за кредитом у сумі 77 808, 28 грн. (126 198, 51 грн. 48 390,23 грн. = грн.) Однак із вказаними висновками суду повністю погодитись не можливо, з огляду на наступне. Так, за змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З матеріалів справи вбачається, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк», які розміщені на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід`ємні частини спірного договору. Однак, як вбачається з анкети-заяви від 20.04.2018 року, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії та наміру відповідача про отримання кредиту. Анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника (а.с.14). Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами 1,2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст.206 цього Кодексу. Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (предмет договору, умови, визначені законом як істотні, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди). Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054,1055 ЦК України). Відповідно до вимог ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Частиною 3 ст.642 ЦК України встановлено, що особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що між сторонами дійсно був укладений саме кредитний договір від 20.04.2018 року, оскільки анкета-заява, що містить підпис відповідача про ознайомлення його з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не містить даних, що відповідач мав скористатись кредитною послугою та оформити відповідну картку, не містить бажаний кредитний ліміт, а також, який саме вид картки банком було видано відповідачу відповідно до його заяви, її номеру, строку дії та який кредитний ліміт йому було встановлено; не містить істотних умов договору (базову процентну ставку, порядок погашення кредиту, пільговий період та інше), вказана анкета-заява містить лише ідентифікуючі відомості про позичальника. Крім того, наданий до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку не містить підпису відповідача, а тому його не можливо вважати належним, допустимим та достатнім доказом ознайомлення відповідача з вказаними Умовами та тарифами, а також доказом погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207,1055 ЦК України. Тобто, надані позивачем покази на обґрунтування своїх позовних вимог, позбавляють суд з`ясувати з якими тарифами погодився позичальник та перевірити обґрунтованість розрахунку заборгованості. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Позивачем не надано доказів на підтвердження укладання кредитного договору від 20.08.2018 року, розміру наданого відповідачу кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум заборгованості відповідачу не є можливим. Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня виписка по рахунку боржника, на яку в своєму рішенні посилався суд 1 інстанції, а також представник позивача та відповідача, також дана виска не була долучена апелянтами до апеляційних скарг. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з"з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно з п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Однак рішення суду 1 інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню на підставі п.2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, оскільки висновки суд 1 інстанції про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості є передчасними, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як АТ «Універсал банк» не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Крім того, ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати необхідно залишити за позивачем. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Універсал банк» та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2024 року - скасувати. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити в повному обсязі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: