Ухвала КАС ВС № 580/4057/24

УХВАЛА 18 листопада 2024 року м. Київ справа №580/4057/24 адміністративне провадження № К/990/41622/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 580/4057/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (основного та додаткового) за період з 08.03.2022 року по 26.01.2024 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошового забезпечення (основне та додаткове) за період з 08.03.2022 року по 26.01.2024 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2022 рік виходячи з його грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу допомоги на оздоровлення за 2024 рік; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити позивачу допомогу на оздоровлення за 2024 рік. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року, позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року по 26.01.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з 08.03.2022 по 26.01.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення (основного та додаткового) за період з 08.03.2022 року по 26.01.2024 року без використання посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошового забезпечення (основне та додаткове) за період з 08.03.2022 року по 26.01.2024 року з використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року та 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. У цій справі, суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження. Враховуючи, що ця справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що ця касаційна справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме формування єдиного законодавчого підходу щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за певні періоди, а справа становить значний суспільний інтерес для всіх військових закладів, частин, установ, організацій тощо. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника з огляду на те, що відповідачем не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Твердження скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України, у х в а л и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 580/4057/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіО.А. Губська Н.М. Мартинюк В.Е. Мацедонська