Постанова Одеський апеляційний суд № 521/3549/24

Номер провадження: 22-ц/813/4765/24 Справа № 521/3549/24 Головуючий у першій інстанції Гуревський в.К. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.09.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В. за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О. учасники справи: заявник ОСОБА_1 заінтересована особа Міністерство закордонних справ України розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Діденко Володимир Євгенович, на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 березня 2024 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заявлених вимог У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду в межах окремого провадження із заявою, за участю заінтересованої особи: Міністерства закордонних справ України, за якою просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2012 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петрівка, Сімферопольського району, АР Крим, Україна, свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , 17 лютого 1996 року Миколаївською селищною радою Сімферопольського району - є однією і тією самою особою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 березня 2024 року ухвалено відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Міністерства закордонних справ України, про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвала суду мотивовано тим, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Діденко Вололимир Євгенович, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15 березня 2024 року по справі № 521/3549/24 скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання, щодо відкриття провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про відмову у відкритті провадження є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи. В резолютивній частині заяви з якою звернувся зазначено «Встановити факт, що має юридичне значення, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 виданий 10 травня 2012 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петрівка, Сімферопольського району, АР Крим, Україна, свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 , 17 лютого 1996 року Миколаївською селищною радою Сімферопольського району - є однією і тією самою особою». На думку апелянта, що саме через таке формулювання суд порахував, що проблема виникла через розбіжності в написанні імені заявника в паспорті та свідоцтві про народження і тому, на думку суду заявник просив встановити, що в паспорті та в свідоцтві про народження зазначено одну і ту саме особу. Але це не відповідає дійсності. Проблем в розбіжностях не має і необхідність захисту прав виникла не через те, що паспорт виданий українською мовою, а свідоцтво про народження російською. Це дійсно не вирішується в судовому порядку, так як при зверненні ОСОБА_1 до будь якого відділу ДРАЦС йому видадуть нове свідоцтво про народження українською мовою і розбіжностей в паспорті і свідоцтві не буде ніяких. Разом з тим, таке формулювання резолютивної частини заяви про встановлення факту, що має юридичне значення апелянтом було запозичене з аналогічної справи № 755/16248/18. Саме на постанову Верховного Суду від 22 листопада 2022 року по цій справі він і посилався в мотивувальній частині заяви про встановлення факту. Тобто в резулятивній частині заяви про встановлення факту він і просив встановити особу заявника - ОСОБА_1 тобто, що заявник є саме тою особою, яка зазначена в паспорті. (Можливо посилання в резулятивній частині заяви ще й на свідоцтво про народження було зайвим та заплутало суддю). Але зміст заяви про встановлення факту та докази , які надані (відповіді МЗС та інше) без сумнівів дають можливість дійти висновку, що саме встановлення особи є предметом поданої заяви. І що проблема виникла через прострочений паспорт заявника і відсутність відомостей про нього в органах ДМС через окупацію АР Крим. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзивів на апеляційну скаргу від учасників судової справи до суду апеляційної інстанції в строк передбачений Законом не надходили. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду в межах окремого провадження із заявою, за участю заінтересованої особи: Міністерства закордонних справ України, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2012 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Петрівка, Сімферопольського району, АР Крим, Україна, свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , 17 лютого 1996 року Миколаївською селищною радою Сімферопольського району - є однією і тією самою особою.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Особливістю цивільного процесуального законодавства, порівняно з іншими процесуальними кодексами, є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У розділі IV ЦПК України «Окреме провадження» глава 6 регулює питання розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів». Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право. Статтею 315 ЦПК України визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення. Порядок внесення змін в записи актів громадянського стану передбачений Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання. Вказані норми передбачають, що внесення змін у записи актів громадянського стану при наявності достатніх підстав і при відсутності спору між заінтересованими особами провадяться органами реєстрації актів громадянського стану. Відмова органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис може бути оскаржена до суду. Відповідно до статей 4, 26 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року (в редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 191-VІІІ) органи державної реєстрації актів цивільного стану (центральний орган, відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головних управлінь юстиції в областях, районних у містах, міськрайонних управлінь юстиції належать до органів виконавчої влади. Дії або бездіяльність працівника органу державної реєстрації актів цивільного стану можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, Міністерства закордонних справ України та/або до суду. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. У постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року в справі № 464/6696/20 зазначено, що в разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно до положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній. Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, те, що він ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , власник паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2012 року Сімферопольським РВ ГУМВС України в АР Крим, є однією і тією ж особою. Така вимога суперечить приписам статті 315 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доцільність відмови у відкритті провадження у справі. Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, і що суперечить вимогам статті 315 ЦПК України. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Діденко Володимир Євгенович - залишити без задоволення. Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 15 березня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.А. Коновалова В.В. Кострицький