Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/12468/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12468/24 Головуючий в 1 інстанції Танцюра К.О. Дата і місце ухвалення 25.07.2024р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів: Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 р. у справі №420/12468/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії (бездіяльність) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 року по 05.05.2022 року та з 15 листопада 2023 року по 26 грудня 2023 року (в тому числі, з якої обраховувалася відпустка та оплата днів непрацездатності), вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн; - зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно (в тому числі оплату відпустки та допомоги на оздоровлення), обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року (в тому числі, з якої обраховувалася відпустка. оплата днів непрацездатності), обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 15 листопада 2023 року по 26 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 3028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів; - визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди мені за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із встановленого на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., з 01.01.2022 року по 04.05.2022 року виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 15.11.2023 року по 26.12.2023 року виходячи із встановленого: на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, виходячи із встановленого з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн; - зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб за періоди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 року у розмірі 2270 грн.; з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн.; з 15.11.2023 року по 26.12.2023 року виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року у розмірі 2684,00 грн.; вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, виходячи із встановленого з 01.01.2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 року по 05.05.2022 року та з 15 листопада 2023 року по 19 грудня 2023 року, вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму в розмірі 2102 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 15 листопада 2023 року по 19 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2684,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із встановленого на 01.01.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., з 01.01.2022 року по 04.05.2022 року виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 15.11.2023 року по 19.12.2023 року виходячи із встановленого на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн., вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, виходячи із встановленого на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська 18/5, м. Київ) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946, вул. Перекопська 5, м. Херсон) бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб за періоди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021 року у розмірі 2270 грн.; з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року, виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн.; з 15.11.2023 року по 19.12.2023 року виходячи із встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року у розмірі 2684,00 грн; вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, виходячи із встановленого на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Херсонській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що розрахунок окладу судді здійснюється з врахуванням такої величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, що встановлюються ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік. Положення наведеної вище статті Закону України «Про Державний бюджет України» за 2021-2023рр. є чинними, не конституційними не визнавалися та не скасовувалися. Таким чином, Територіальне управління, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, не мало правових підстав для виплати позивачу суддівської винагороди та інших виплат без застосування норм Закону у редакції на відповідний календарний рік, яким визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював суддею Херсонського міського суду Херсонської області. Рішення голови Верховного Суду №28/0/149-2 від 27.04.2022 року відряджений до Татарбунарського районного суду Одеської області для здійснення правосуддя з 28.04.2022 року. Рішенням ВРП від 26.09.2023 року №911/0/15-23 Про дострокове закінчення відрядження судді Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 до Татарбунарського районного суду Одеської області відрядження позивача було достроково закінчене з 15.11.2023 року. Рішенням ВРП від 19.12.2023 року №1347/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.01.2021 року по 05.05.2022 року та з 15.11.2023 року по 19.12.2023 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , вихідна допомога у зв`язку зі звільненням, виплачувалась виходячи з прожиткового мінімуму 2102,00грн. Вважаючи, що розмір суддівської винагороди, а також вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, не відповідає розміру, установленому ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII. При цьому, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Оскільки конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону про судоустрій, тому, за висновками суду, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом. Відтак, суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено Законом станом на 01.01.2021р. 01.01.2022р., та 01.01.2023р., на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.), у спірний період є неправомірною. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11 -р/2018. Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод. У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Згідно з частиною другою статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, унесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон № 1401-VIII). Законом №1401-VIII, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій. Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-XIV, відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені. Водночас, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021, 2022, 2023 ріки» установлено у 2021-2023 роках прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб з 01.01.2021р.- 2270 грн., з 01.01.2022р.- 2481грн., з 01.01.2023р. - 2684,00 грн., працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає. Закони України «Про Державний бюджет України на 2021-2023 ріки» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ст. 130 Конституції України і ст.135 Закону №1402-VIII. Закон про Державний бюджет України на відповідний календарний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти законодавчого регулювання звертав увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). Згідно із сталою позицією Верховного Суду у цій категорії спорів, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII (постанови від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22). Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи. Підсумовуючи викладене колегія суддів наголошує, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть. Таким чином, зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021-2023 роки» була неправомірною. Оскільки функції по нарахуванню та виплаті позивачу суддівської винагороди покладені на ТУ ДСА в Херсонській області, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у даній справі має бути зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за періоди: з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 року по 05.05.2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, з 15 листопада 2023 року по 19 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн, вихідної допомоги у зв`язку з звільненням у відставку, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2684,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ТУ ДСА в Херсонській області та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 р. у справі №420/12468/24 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді А.Г. Федусик О.А. Шевчук