Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3131/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3131/24 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Дайнеко Ігоря Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У лютому 2024 року (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач/ВЧ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у не складенні та не поданні до військової частини НОМЕР_2 списків передбачених додатками 2 до наказу «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ стосовно ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2022 року по 12 жовтня 2022 року включно; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 скласти та направити до військової частини НОМЕР_2 інформацію про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01 серпня 2022 року по 12 жовтня 2022 року, за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що протягом спірного періоду він приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у зв`язку з чим набув право на виплату додаткової винагороди на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №

168. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач необхідну інформацію до військової частини НОМЕР_2 для нарахування та виплати додаткової винагороди не направив, у зв`язку із чим вона не була виплачена. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дайнеко І.А. просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Окрім того, апелянт зазначив, що в матеріалах справи наявна довідка від 14 жовтня 2022 року № 2846, видана ВЧ НОМЕР_1 , згідно з якою позивач приймав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 04 липня 2022 року до 12 жовтня 2022 року включно. Недійсною довідка не визнавалася та не відкликалася, а отже вона може бути належним та допустимим доказом в суді. Зауважив, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації в документах з переліку, визначеного даним пунктом, а не сукупністю таких документів. В підтвердження правильності своєї позиції посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 560/3141/23. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач проходив службу в військові частині НОМЕР_3 та згідно з бойовим розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 4346 та бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року № 106Т ОСОБА_1 був направлений у відрядження для виконання бойових завдань у складі ВЧ НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року № 2846 у період з 04 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 брав безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 4346, бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року № 106Т). Позивач вважає, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач не направив до ВЧ НОМЕР_2 інформацію про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів за формою, наведену в додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, тому звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача в спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період під час дії воєнного стану в Україні не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі, яка передбачена пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №

168. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-XІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частинами другою-третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України і який діє дотепер. Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Відповідач входить до структури Державної прикордонної служби України, а тому починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 здійснює передбачені Законом № 389-VIII заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII (далі - Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Частиною першою статті 12 Закону № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64 та «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 69 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 (далі - Постанова № 168). Згідно з пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції, яка застосовувалась у спірний період) установлено: - на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. - нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення (абзац другий); - виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац третій). Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць виплачується зокрема військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 2-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 07 липня 2022 року № 793) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. З метою виконання вимог Постанови № 168 та для врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ (далі - Наказ № 392-АГ), пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім випадків, передбачених цим наказом, які проходять військову службу в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, органах охорони державного кордону, загонах морської охорони (у тому числі строкову), навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення (далі - органи Держприкордонслужби) з дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби (у зв`язку із звільненням з військової служби) на період дії воєнного стану щомісячно здійснюється виплата додаткової винагороди в розмірі до 30 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов`язків військової служби. Додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Відповідно до пункту 4 Наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Згідно із пунктом 11 Наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу. Виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов`язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу (пункт 12 Наказу № 392-АГ). Отже, у військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які приймають безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в таких районах у період здійснення зазначених заходів, є право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний перелік документів. У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що протягом спірного періоду приймав участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тому має право на виплату додаткової винагороди в збільшеному розмірі. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає, що безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 04 липня 2022 року по 12 жовтня 2022 року підтверджується довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року № 2846, виданою за підписом командира цієї ж військової частини полковника ОСОБА_2 та скріплено гербовою печаткою. У графі «Підстава» зазначено бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 4346, бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року № 106Т. Зі змісту цієї довідки вбачається, що ОСОБА_1 брав участь у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, що відповідає формулюванню, визначеному Постановою № 168 У колегії суддів апеляційної інстанції немає підстав ставити під сумнів достовірність наданої позивачем до матеріалів справи довідки, яка містить печатку та підписана командиром військової частини, отже вказана довідка є доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, чого відповідачем не спростовано. При цьому, слід зауважити, що за зміст такої довідки відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який видав відповідну довідку. Тож, якщо відрядженому військовослужбовцю видано довідку про підтвердження його участі у бойових діях або заходах, підписану уповноваженим командиром (начальником), то можна дійти висновку, що цей командир (начальник) перевірив та встановив наявність документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, на підставі якого визначив терміни безпосередньої участі кожного конкретного відрядженого військовослужбовця у бойових діях або заходах у відповідності до наданих повноважень. Зміст цих документів може ставитися під сумнів лише за наявності доказів недобросовісного чи зловмисного спотворення фіксації реальної участі конкретного військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах. Іншим випадком необхідності пошуку доказів участі військовослужбовця у бойових діях чи відповідних заходах може бути ситуація втрати (знищення) документів військової частини (підрозділу) в умовах бойових дій, засвідчена відповідними документами. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 березня 2024 року у справі № 560/3141/23, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України. Вказане свідчить про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії протягом спірного періоду. Відтак, враховуючи те, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі та дотримався усіх умов для її виплати, однак реалізація цього права обмежена діями ВЧ НОМЕР_1 в частині дотримання ними формальних процедур для прийняття остаточного рішення про виплату такої допомоги, тому у цьому випадку на позивача не може бути покладено тягар негативних наслідків за недотримання однією із військових частин встановленого Державною прикордонною службою України порядку, оскільким цим порушуватиметься суть гарантованого законом права на отримання позивачем належного йому грошового забезпечення у повному обсязі. Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. При цьому, оскільки право на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі у позивача виникло під час проходження служби в ВЧ НОМЕР_1 , а виплата грошового забезпечення здійснюється ВЧ НОМЕР_2 , то необхідним є зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 скласти та направити до ВЧ НОМЕР_2 інформацію про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. В той же час, відповідно до довідки від 30 квітня 2024 року у серпні 2022 року позивачу виплачено додаткову грошову винагороду відповідно до Постанови № 168 при максимальному розмірі 70 000, 00 грн - 63 225, 81 грн, тому позовні вимоги позивача, що стосуються періоду з 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року не підлягають задоволенню з огляду на відсутність порушеного права позивача в цій частині. Відтак позовні вимоги є частково обґрунтованими, тому підлягають частковому задоволенню. Оскільки судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду та не правильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При ухваленні нового рішення суд апеляційної інстанції відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не розподіляє судові витрати, так як позивач їх не поніс (звільнений від сплати судового збору). Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Дайнеко Ігоря Анатолійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року скасувати, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не складенні та не поданні до військової частини НОМЕР_2 списку, передбаченого додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, стосовно ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року включно. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) скласти та направити до військової частини НОМЕР_2 інформацію про безпосередню участь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 01 вересня 2022 року по 12 жовтня 2022 року за формою, наведеною у додатку 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судові витрати розподілу не підлягають. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Вівдиченко Т.Р. Штульман І.В.