Постанова Львівський апеляційний суд № 466/6933/24

Справа № 466/6933/24 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І. Провадження № 33/811/1631/24 Доповідач в 2-й інстанції: Галапац І. І. ПОСТАНОВА 14 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі: судді Галапаца І.І., розглянувши клопотання захисника правопорушника ОСОБА_1 адвоката Шевчука Юрія Андрійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 16 вересня 2024 року, в с т а н о в и в: цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень) в дохід держави. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі ч.2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн (сорок тисяч вісімсот гривень) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень шістдесят копійок). На згадану постанову 23 жовтня 2024 року захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Шевчук Ю.А. подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження такої, яка надійшла на адресу апеляційного суду 13 листопада 2024 року, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутності правопорушника ОСОБА_1 , копію постанови останній не отримував, а він захисник правопорушника, з текстом постанови ознайомився 25 вересня 2024 року через Єдиний державний реєстр судових рішень. Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в клопотанні доводи, суд вважає, що у поновленні строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути адвокату Шевчуку Ю.А., з наступних підстав. Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З аналізу норми вказаної статті вбачається, що обчислення строку апеляційного оскарження постанови судді закон пов`язує з днем прийняття оскаржуваної постанови. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974 256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). На думку апеляційного суду, особи, які беруть участь у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд такої в суді першої інстанції проводився без участі правопорушника ОСОБА_1 , проте, з участю його захисника адвоката Шевчука Ю.А. Крім цього, правопорушник ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч.1 ст. 130 та ч.5 ст. 126 КУпАП, про що свідчать його підписи у таких, та з якими правопорушник був ознайомлений, однак, не вживав заходів для явки до суду. Отже, сукупність вищевказаних обставин свідчить про те, що захисник правопорушника ОСОБА_1 адвокат Шевчук Ю.А. мав можливість повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення, однак у встановлений законом строк не скористався таким. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Устименко проти України» Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відтак, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді місцевого суду не є поважними, а тому приходить до висновку, що адвокату Шевчуку Ю.А. слід відмовити в поновленні такого строку, з поверненням апеляційної скарги. Керуючись ст. 294 КУпАП України, суд,- п о с т а н о в и в: відмовити захиснику правопорушника ОСОБА_1 адвокату Шевчуку Юрію Андрійовичу в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м.Львова від 16 вересня 2024 року Апеляційну скаргу повернути апелянту. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Галапац І.І.