Постанова Київський апеляційний суд № 760/4609/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року місто Київ. Справа №760/4609/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13554/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Немировської О.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києвавід 11 березня 2024 року (у складі судді Усатової І.А., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ТДВ СК "Альфа - Гарант" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ВСТАНОВИВ У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивує тим, що постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до Висновку експерта від 05 грудня 2018 року № 1-05/12 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з врахуванням ціни запчастин та вартості робіт, складає 379162 гривні 10 копійок. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована ТДВ СК «АЛЬФА-ГАРАНТ», ліміт відповідальності становив 100 000 грн., вартість франшизи - 1 000 грн. Відтак, вважає, що з урахуванням ліміту відповідальності у 100 000 грн. за заподіяння майнової шкоди та 1 000 грн. франшизи, розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню винуватцем ДТП ОСОБА_1 становить 280 162,10 грн. Окрім того, зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він зазнав моральних страждань, які полягали у тому, що постраждав його малолітній син, якого з місця пригоди було госпіталізовано каретою швидкої медичної допомоги до лікарні з закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку. Розмір моральної шкоди ОСОБА_2 оцінює на 85 000 грн. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 280 162,10 грн., 85 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 24 000 витрат на правову допомогу, 3 300 грн. вартість авто-товарознавчого експертного дослідження та сплачений судовий збір Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 118 472,52 грн., 3300,00 грн. вартості проведення автотоварознавчого експертного дослідження, 5 000,00 грн. моральної шкоди та 1184,72 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 12 червня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказує, що наданий позивачем звіт не є належним доказом вартості матеріальної шкоди, оскільки він складений з порушенням законодавства та має численні недоліки. Крім того, в калькуляції завищені ціни. Зазначає, що наявні суттєві розбіжності між вартістю (розміром) матеріального збитку зазначеного у аварійному сертифікату 93-D/474/4 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортного засобу, Subary Outback (державний номер НОМЕР_1 ) складеного 06.11.2018 аварійним комісаром та висновком експерта №1-05/12 за результатами проведення експертного авто-товарознавчого дослідження складеного 05.12.2018, що свідчить про не об`єктивність проведення експертного авто-товарознавчого дослідження проведеного без встановлення реального зносу автомобіля. Крім того, зазначає, що повторне авто-товарознавче дослідження з встановлення реального зносу вищезазначеного автомобіля вже було не можливо, оскільки позивачем вказаний автомобіль було відремонтовано та відчужено ще 02.08.2019 року. Тому стороною відповідача і не заявлялось клопотання про призначення судової автотранспортної експертизи. Відповідач вважає, що суд не повинен був стягувати з відповідача витрати на проведення експертного дослідження, яке зроблено з численними порушеннями. Відповідач також зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, так як позивачем було допущено порушення правил дорожнього руху. ДТП на переконання відповідача сталася з вини позивача, який перевищив швидкість. Скарга також містить доводи про не надання судом оцінки висновку спеціаліста №ED-1726-14-1353.19 від 05.07.2019р. Стосовно витрат на проведення експертного авто-товарознавчого дослідження у розмірі 3300,00 грн. проведеного з порушенням вимог законодавства, то оскільки таке дослідження не має братись до уваги судом, витрати за нього не підлягають стягненню з відповідача. Зважаючи на наявність вини позивача в спричинені ДТП, відповідач вважає, що позивачу має бути відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди та у стягненні витрат на правничу допомогу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Позивач рішення суду не оскаржив, а тому відповідно до ст. 367 ЦПК України воно переглядається, лише в межах поданої апеляційної скарги , тобто в частині задоволених позовних вимог У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та просив врахувати тяжкий майновий стан відповідача та зменшити розмір відшкодування . ОСОБА_2 або його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до п.1 ч.2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За загальним правилом, відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тобто, якщо особа під час керування автомобілем має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на нього, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2,2 Постанови КМУ «Про Правила дорожнього руху» № 1306 від 10.10.2001 року). Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Судом встановлено, що відповідно до даних свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником автомобіля «Subaru Outback», д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідно до постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року (справа №760/27592/18) 14.09.2018 о 16 год. 40 хв. в м. Києві на перехресті вул. Білецького та просп. В. Гавела, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Astra, н.з. НОМЕР_2 , був не уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не створить перешкод іншим учасникам здійснив зіткнення з транспортним засобом Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку в тій смузі на яку мав намір перестроїтись водій ОСОБА_1 внаслідок чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження, а малолітній пасажир транспортного засобу Subaru Outback, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У результаті цієї пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Subaru Outback», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Згідно із Полісом №АМ/4505034 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 липня 2018 року, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Opel Astra, н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант». Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 100 000,00 грн. Згідно платіжного доручення №ID-114871 від 29.01.2019 ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснено виплату ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 99 000,00 грн. Відповідно до висновку судового експерта Тараканова Ю.Ю. від 05 грудня 2018 року, розмір збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу в дтп, що сталася 14 вересня 2018 року складає 217472 грн. 52 коп., що є вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням значення фізичного зносу. Керуючись ст. 1194 ЦК України, суд встановив, що відповідач має відшкодувати позивачу різницю між вартістю відновлювального ремонту та виплаченою позивачу сумою страхового відшкодування, що становить 118 472, 52 грн. Судом також встановлено, що позивачу завдана моральна шкода, спричинена як внаслідок пошкодження майна, так і внаслідок того, що в дтп була завдана шкода здоров`ю його сину. Розмір відшкодування такої шкоди був визначений судом 5000 грн. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними. Висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги про те, що дтп сталася з вини позивача, який перевищив швидкість, а не з вини відповідача, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Так, як відповідно до постанови в справі про адміністративне правопорушення, яку відповідач не оскаржив, саме він визначений як особа, що винна в зіткненні транспортних засобів, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв надані відповідачем в даній цивільній справі докази перевищення швидкості позивачем. Суд вірно виходив з того, що висновки суду в справі про адміністративне правопорушення, в якій встановлено, що лише дії відповідача знаходяться в прямому причинному зв`язку з пошкодженням транспортних засобів є обов`язковими для суду, що вирішував спір про відшкодування шкоди. Доводи апеляційної скарги з приводу не надання суду позивачем належних доказів розміру, завданої шкоди, колегія суддів не приймає так як вони не гуртуються на Законі. Згідно з ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи й підлягають установленню при ухваленні судового рішення (ч 1, 2 ст.77 ЦПК України). Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції оцінив надані позивачем докази на підтвердження майнової шкоди без порушення вказаних норм процесуального права. Посилання відповідача на те, що суд поклав в основу рішення висновок в калькуляції, якого були завищені ціни є лише недоведеним припущенням відповідача. Посилання на те, що при визначені розміру відшкодування не було враховано зношеність також є безпідставні, оскільки суд визначив розмір відшкодування, шляхом різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зношення деталей, та виплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування. Доводи про те, що позивач продав автомобіль, а тому провести судову експертизу вже було неможливо, тому і не заявлялось клопотання про її призначення, колегія суддів відхиляє так як численна судова та експертна практика свідчить про можливість проведення досліджень розміру завданого збитку, внаслідок пошкодження транспортного засобу за матеріалами справи. Доводи скарги про безпідставне стягнення витрат позивача на проведення досліджень визначення розміру завданого збитку є необґрунтовані. Витрати на такі дослідження, знаходяться в прямому причинному зв`язку з винними діями відповідача, який вчинив ДТП та пошкодив транспортний засіб позивача. Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, пов`язувались лише з позицією відповідача, щодо вини позивача в ДТП, проте, як вже було наведено вище, винним є лише відповідач, що встановлено в справі про адміністративне правопорушення. Посилання представника відповідача на тяжкий майновий стан та зменшення у зв`язку з цим присудженого розміру відшкодування, апеляційний суд не вважає за можливе врахувати оскільки останній не довів, що він є непрацездатним та не має можливості заробити кошти, щоб відшкодувати завдані ним збитки та моральну шкоду в повному обсязі. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд встановив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Враховуючи ціну позову в даній справі та положення смт. 389 ЦПК України, постанова апеляційного суду в даній справі не підлягає оскарженню в касаційному порядку. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києвавід 11 березня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2ч.3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Повний текст постанови складено 14 листопада 2023 року. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.В. Немировська