Постанова Волинський апеляційний суд № 161/14385/24

Справа № 161/14385/24 Провадження №33/802/759/24 Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т. М. Доповідач: Подолюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 листопада 2024 року місто Луцьк Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Матвіюк Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Матвіюк Наталії Ростиславівни на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Вказаною постановою судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що відповідно становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору. Так, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 23 липня 2024 року о 07:33 год. в м.Луцьку на вул.Винниченка керував автомобілем марки «Шкода Фабіа», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , будучи особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами судовим рішенням, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України і, оскільки правопорушення вчинено повторно протягом року, то його дії кваліфіковано за ч.5 ст.126 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді, захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Матвіюк Н.Р. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм законодавства просить її скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Зазначає про те, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на захист, оскільки розглянув справу у його відсутності і це при тому, що він подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через поважні причини. Через це ОСОБА_1 не зміг доводити у належний спосіб свою невинуватість. Вказує, що матеріали справи не містять доказів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті працівника поліції, які й покладено в основу винуватості судом. При цьому, відеозапису з боді-камери як доказу на якому було б зафіксовано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, матеріали справи не містять. Немає й будь-яких інших доказів про керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Однак, суд такого факту належним чином не перевірив і прийняв незаконне та необґрунтоване рішення. Звертає увагу захисник і на те, що ОСОБА_1 буде проходити військову службу саме на посаді водія, у зв`язку з чим потребує наявності дійсного посвідчення водія. Тому просить не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. Окрім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення із посиланням на те, що при його постановленні судом не був присутній, а дізнався про його наявність лише 24.10.2024 у застосунку «Дія». ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з`явився. При цьому, будь-яких клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавав. А тому, апеляційний суд з урахуванням положень ст.268 КУпАП, вважає за можливе апеляційний розгляд провести у відсутності цієї особи. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника ОСОБА_1 - адвоката Матвіюк Н.Р., яка скаргу підтримала з підстав викладених у ній,дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Апеляційний суд вважає, що слід врахувати доводи апелянта та поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки він пропущений з поважних на те причин. Відповідно до положень ст.ст.245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Вказаних вимог закону та роз`яснень Пленуму ВСУ при розгляді справи суд першої інстанції дотримався. Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП за обставин викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю доказів, перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №103431 від 23.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п.2.1 (а) ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ч.5 ст.126 КУпАП. Пунктом 2.1 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМ України №1306 від 10.10.2001 визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частина 4 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, а частина 5 цієї норми, - за повторне протягом року вчинення правопорушень, передбачених ч.ч.1-4. З апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення не визнає, оскільки вважає, що матеріали справи не містять належних доказів його винуватості у його вчиненні і, зокрема самого факту керування транспортним засобом. Проте, такі твердження до уваги судом не приймається з огляду на таке. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими судом доказами. Так, ОСОБА_1 постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.11.2023 у справі №161\16438\23 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та щодо нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Після цього, ОСОБА_1 постановою серії БАД №755021 від 23.01.2024 було притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №103431 від 23.07.2024, вбачається, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами. З цим протоколом він ознайомився, підписав його та отримав копію. Письмових пояснень він не надавав. Також винуватість ОСОБА_1 підтверджується і довідкою УПП у Волинській області від 25.07.2024 та рапортом поліцейського від 23.07.2024, наявними у матеріалах справи, в яких фактично зазначено обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності апеляційний суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах справи і, які апеляційний суд вважає належними та допустимими в розумінні ст.251 КУпАП. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а накладене на нього безальтернативне стягнення повністю відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. При цьому, апеляційні доводи про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів про винуватість ОСОБА_1 не заслуговують на увагу суду, оскільки повністю спростовуються вищевикладеним, а матеріали справи містять належні і допустимі докази, які підтверджують порушення ним п.2.1 (а) ПДР України та відповідно вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Судом також не беруться до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що місцевий суд не надав належної правової оцінки дослідженим доказам, оскільки як вбачається, судом вони досліджені у відповідності до ст.ст.245, 280 КУпАП, тобто повно, всебічно та об`єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та з`ясовано чи були скоєні адміністративні правопорушення, чи винна особа у їх вчиненні. Окрім того, цілком безпідставними є посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки такий факт доводить вищевказаними доказами. Жодним чином не дає можливості змінити судове рішення в частині накладення стягнення і, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами той факт, що ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ і йому посвідчення водія необхідне для виконання завдань, оскільки санкція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами. Також апеляційний суд не вбачає порушень права на захист ОСОБА_1 з посиланням на те, що місцевий суд розглянув справу у його відсутності. З цього приводу апеляційний суд повністю погоджується з мотивами, які викладені в оскаржуваній постанові. При цьому, вважає, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на затягування строків розгляду справи для закриття провадження у справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП, оскільки з направлення (а.с.22) вбачається, що воно йому було видане 16.10.2024 без зазначення конкретної дати проходження додаткового обстеження, що не перешкоджало з`явитися йому за викликом до суду. Таким чином, вищенаведені та усі інші доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП шляхом закриття провадження на підставі п.1 або п.7 ст.247 КУпАП. Зважаючи на вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову судді, - без змін. На підставі вищенаведеного, керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Матвіюк Наталії Ростиславівні строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Матвіюк Наталії Ростиславівни залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2024 року в даній справі, - без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.А. Подолюк