Постанова 4803 № 199/3149/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8653/24 Справа № 199/3149/23 Суддя у 1-й інстанції - ЯКИМЕНКО Л. Г. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Космачевської Т.В., суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання Паромової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2024 року в цивільній справі номер 199/3149/23 за позовом Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, В С Т А Н О В И В: У квітні 2023 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся Перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області з позовом ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258333). Підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку став, як зазначено у Державному реєстрі речових правна нерухоме майно, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4925-СГ «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,000 га, у тому числі ріллі площею 2,000 га (кадастровий номер 1421786600:03:000:1182) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, та копія якого міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідно до наданої ГУ Держгеокадастру у Донецькій області копії наказу з аналогічними реквізитами номером та датою наказом №4925-СГ від 02.10.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. Тобто, зміст наказу №4925-СГ від 02.10.2019 року фактично прийнятого ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не відповідає змісту наказу з тими ж реквізитами, що міститься у реєстраційній справі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182. Згідно з документами, наданими ГУ Держгеокадастру у Донецькій області листом №10-5-0.3-306/2-23 від 16.02.2023 року, ОСОБА_1 звертався до Управління із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №3374-СГ від 19.07.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області. Також, ОСОБА_1 звертався до Управління із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність. Проте, наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №5389-СГ від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 та наданні цієї земельної ділянки у власність. У подальшому, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області не приймалося ніяких наказів відносно ОСОБА_1 щодо затвердження документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки. Таким чином, державою ніколи не приймалося рішення про відчуження земельної ділянки 1421786600:03:000:1182, а остання вибула з державної власності поза її волею. Крім того, згідно з Інформацією із Державного реєстру речових прав земельна ділянка з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 згідно з договором оренди землі від 22.11.2019 року №605 передана ОСОБА_1 в оренду Дочірньому підприємству «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на 10 років (номер запису про інше речове право 34682400). Прокурор вважав, що наявні підстави для подання позовної заяви у даній справі в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області: Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області, як представник власника (територіальної громади), мала б здійснити захист прав на земельні ділянки; нездійснення захисту компетентним органом полягає у тому, що Нікольська селищна рада Маріупольського району Донецької області не вжила будь-яких заходів для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння. Позивач просив суд: - витребувати у ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь власника земельної ділянки відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України - Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га, із кадастровим номером 1421786600:03:000:1182, що розташована на території територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області; - скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію права оренди Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на земельну ділянку із кадастровим номером 1421786600:03:000:1182, припинивши право оренди на цю земельну ділянку; - стягнути з ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору пропорційно позовних вимог до них у розмірі 5368,00 грн. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року в задоволенні позову Першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Хаменушка Костянтина Петровича в інтересах держави в особі Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди відмовлено. Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2024 року стягнуто із Донецької обласної прокуратури на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Із вказаними судовими рішеннями не погодилась Донецька обласна прокуратура, подала апеляційну скаргу, просила апеляційний суд скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року у справі №199/3149/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог прокурора, скасувати додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2024 року та відмовити ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнути з відповідачів судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувані рішення суду першої інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Факт ненадання ОСОБА_1 земельної ділянки підтверджується наступними доказами: 1) листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 16.02.2023 року №10-5-0.3-306/2-23, яким констатовано, що наказ про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не приймався взагалі. Наказ від 02.10.2019 року №4925-СГ приймався, але щодо іншої особи. 2) паперовою копією електронного документа з системи «ДОК ПРОФ» наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4925-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності що перебуває у запасі на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. 3) наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 22.10.2019 року №5389-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, площею 2,00 га з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність, у зв`язку з невідповідністю землевпорядної документації вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів. Вказаний наказ не оскаржувався та є чинним. 4) актом перевірки деяких питань діяльності Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. При проведенні перевірки комісія за відсутності паперових оригіналів наказів, виданих до 03.10.2019 року, використовувала примірники електронних документів з СЕД «ДОК ПРОФ», тим самим визнала їх належними та достовірними електронними документами. 5) відсутністю заперечень з боку відповідача за цією позовною вимогою - ОСОБА_1 , що може бути прирівняно до визнання позову, та відсутністю у ОСОБА_1 наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим наступний наказ про надання земельної ділянки у власність не міг існувати. 6) наявністю очевидних ознак підробки у копії наказу від 02.10.2019 року №4925-СГ про начебто передання земельної ділянки ОСОБА_1 , яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 7) відсутністю доказів існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року №4925-СГ, яким ОСОБА_1 надана у власність спірна земельна ділянка, з боку відповідача - ОСОБА_1 8) наявністю системи у незаконному заволодінні земельними ділянками за підробленими документами з метою формування земельного «банку» Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас». Судом першої інстанції проігноровано вказані докази без наведення причин їх відхилення або неприйняття їх до уваги. Паперова реєстраційна справа залишилася у м. Маріуполі Донецької області, який наразі є тимчасово окупованою територією (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року №309 (вся територія Маріупольського району Донецької області). Поряд з цим, електронна реєстраційна справа є доступною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, доступ до якого мають органи прокуратури. Саме з цієї електронної реєстраційної справи прокурор встановив наявність незаконної реєстрації речових прав на земельну ділянку за ОСОБА_1 та надав суду наявні у ній документи. Щодо відсутності вироку про підробку документів за ст. 358 КК України та неможливості без нього визначити, який з наказів є справжнім, зазначає, що відсутність вироку щодо підробки документів не може бути підставою для відмови у позові. Вирок суду у даному випадку є лише одним із можливих доказів, що може бути використаний для підтвердження підробки документів, однак, він не є виключним. Предметом спору є відсутність у ОСОБА_1 наказу про надання земельної ділянки у власність. У зв`язку з цим, суд мав досліджувати, чи отримував він дозвіл на розробку проекту землеустрою, чи розробив він його, чи затверджений такий проект Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області, чи видано наказ про надання земельної ділянки у власність. Однак, суд першої інстанції ухилився від дослідження вказаних обставин, він не перевірив жодну з вказаних обставин щодо ОСОБА_1 . У ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 до суду не з`являвся, не надавав будь-яких доказів, які б підтверджували отримання ним земельної ділянки, не надав жодних документів з приводу предмету спору. Верховним Судом висловлювалася позиція щодо можливості подачі однієї апеляційної скарги на основне та додаткове рішення судів в одній справі, наприклад постанова Верховного Суду від 15.12.2021 року у справі №161/3482/21. Від відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надійшов відзив на апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури, в якому відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.06.2024 року у справі №199/3149/23 без змін, стягнути судові витрати з апелянта, в т.ч. правничу допомогу. Припускаючи підробку наказу від 02.10.2019 №4925-сг щодо надання земельної ділянки ОСОБА_1 , апелянт посилається на недопустимі та недостовірні докази, оскільки копії наказу від 02.10.2019 року №4925-сг щодо ОСОБА_3 та наказу №5389-сг від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» отримані з порушенням порядку засвідчені не з оригіналу, а з копії. Земельна ділянка не вибувала з державної власності поза волею держави, про що свідчать відомості Державного земельного кадастру щодо реєстрації земельної ділянки, які є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними згідно з п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051. Частиною 9 ст. 118 ЗК України (в редакції чинній в 2019 році) передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Тобто, законодавство у випадку безоплатної приватизації 2 га землі не передбачало можливості (та підстав) не прийняття державним органом рішення про затвердженні проекту землеустрою після погодження проекту та реєстрації земельної ділянки державному земельному кадастрі. Що підтверджується висновком Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року в справі №480/313/19. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про витребування земельної ділянки у відповідачів через те, що стороною позивача не було доведено факту вибуття землі з державної власності без волі уповноваженого державного органу з вірним застосуванням практики Верховного Суду щодо ст. 387 ч. 2 ст. 328 ЦК України. ДП «Ілліч-Агро Донбас» не вважає, що лист від 16.02.2023 року підтверджує ті факти, про які говорить апелянт, з урахуванням вказівки про те, що «на теперішній час доступ до архіву відсутній, у зв`язку з чим не має можливості надати вичерпну інформацію, наведену у листі». Апелянт не наводить правових норм, які підтверджують, що фотокопії з системи електронного документообігу є заміною оригіналу акту індивідуальної дії, прийнятого цим державним органом. Витребування земельної ділянки буде порушувати принцип «належного урядування», оскільки земельна ділянка витребовується у власника через недотримання законодавства державним органом, а не набувачем, що не відповідає ст. 387, 388 ЦК України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також не дозволить позивачу ефективно відновити володіння земельною ділянкою він не зможе використовувати її самостійно чи передати її в користування 3-м особам за результатом торгів, оскільки вона знаходиться на тимчасово окупованій території. Прокурор у своєму запиті до позивача, який надсилався до подання позову з метою з`ясування позиції позивача, не тільки не надавав позивачу жодного документу на підтвердження «наявності підробки наказів ГУ Держгеокадастру», але і не запитував позивача про необхідність/доцільність скасування реєстрації права оренди ДП «Ілліч-Агро Донбас» та витребування землі у орендаря. Не було надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 знав, що наказ, виданий їй уповноваженим органом держави, може бути підробленим або що держава нібито не приймала рішень щодо його земельної ділянки. Апелянт не навів висновків Верховного Суду, які мають бути застосовані при вирішенні цього спору, оскільки правовідносини не є подібними, тотожними з цією справою за своїм суб`єктивним складом, предметом та фактичними обставинами. Щодо додаткового рішення зазначає, що з тексту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не має заперечень щодо дійсності, необхідності та розумності розміру правничої допомоги, що була стягнута згідно з додатковим рішенням. Попередній розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 4000,00 грн. Від інших учасників справи відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні апеляційного суду прокурор Профатило О.П. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» адвокат Сіріньок О.М. апеляційну скаргу не визнала, просила рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 150, том 2). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю відповідача ОСОБА_1 . Заслухавши суддю доповідача, прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 стом 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 16.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (а.с. 41, том 1). 19.07.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №3374-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 44, том 1). 02.10.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4925-СГ надано ОСОБА_1 безоплатно у власність земельну ділянку, кадастровий номер 1421786600:03:000:1182, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 19, том 1). З наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №5389-СГ від 22.10.2019 року видно, що ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182, площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області (а.с. 42, том 1). 19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258333) (а.с. 15-17, том 1). 22.11.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №605, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1182 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років (а.с. 20-25, том 1). ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 13 квітня 2022 року звернулося із заявою про вчинення кримінального правопорушення до ГУ Національно поліції України та СБУ у зв`язку з тим, що в результаті бойових дій втратило доступ до офісу, в якому знаходилися всі установчі документи підприємства, печатка, штампи, всі дозволи, ліцензії та інша розпорядча документація, відомості про що були внесені до ЄРДР за №22022050000001220 (а.с. 98, 101, том 1). До матеріалів справи долучено копію наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4925-СГ від 02.10.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою», яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів (а.с. 18, том 1). До заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надав: договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року (а.с. 75-77зв, том 2), додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року (а.с. 74-74зв, том 2), ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с. 71, том 2), акт прийому-передачі наданих послуг від 12.06.2024 року на суму 5000,00 грн (а.с. 72, том 2), платіжну інструкцію №613 від 13.06.2024 року на суму 5000,00 грн (а.с. 73, том 2). Дана заява з усіма додатками була направлена представником відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» іншим учасникам справи (а.с. 78-80зв, том 2). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що не було вирішено питання про розподіл судових витрат витрат на професійну правничу допомогу, та з доведеності судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України, права власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Положеннями статті 373 ЦК України встановлено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Частиною 4 статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Положеннями частин 1, 2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Зі змісту ст. 116 ЗК України вбачається, що наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність визначається в якості обов`язкової передумови для подальшого отримання прав власності на земельну ділянку. Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом. Судом встановлено, що 02.10.2019 року наказом ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4925-СГ ОСОБА_1 надано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 площею 2,0000 га сільськогосподарського призначення без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області №4925-СГ від 02.10.2019 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, яка розташована на території Стародубівської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів. 19.11.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Маріупольського районного нотаріального округу Донецької області Чекідою О.І. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області за межами населених пунктів (номер запису про державну реєстрацію права власності 34258333). 22.11.2019 року між ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №605, за умовами якого ОСОБА_1 передав ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в платне користування земельну ділянку кадастровий номер 1421786600:03:000:1182 для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, строком на 10 років. Відтак, матеріали справи містять дві копії наказів ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 02.10.2019 року, зареєстровані під одним номером - №4925-СГ та мають різний зміст. В одному тексті наказу вирішено питання про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, в іншому тексті наказу за цим же номером вирішено питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки на території Стародубівської селищної ради Мангушського району Донецької області. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наявність двох наказів під одним номером і з різними текстами, зокрема, про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2 , які видані стосовно різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки. З наданих копій наказу вбачається, що обидва вони видані Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області в м. Краматорську за підписом в.о. начальника ОСОБА_4 та внесені до електронної системи, що підтверджується штрих кодами на зазначених документах. Номер документа та його дата прийняття на печатному тексті в обох текстах дописані ручкою. На час видання наказу про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки (02.10.2019 року) уповноваженим органом розпоряджатись нею виступало Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ч. 4 ст. 122 ЗК України у редакції на час спірних відносин), а з 27.05.2021 року уповноваженим державою органом на розпорядження спірною земельною ділянкою є відповідна сільська рада, на території якої перебуває земельна ділянка. Таким чином, встановлено, що від імені уповноваженого державного органу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області видано два накази під одним номером, але з різними текстами. Доказів того, що один із них є підробленим чи визнаний недійсним не надано. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неприйняття в якості доказу позовних вимог, зокрема, наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №5389-СГ від 22.10.2019 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким, начебто, ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Темрюцької сільської ради Нікольського району Донецької області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 1421786600:03:000:1182 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність. Земельний кодекс встановив, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Присвоєння кадастрового номера це обов`язкова складова процесу приватизації, оформлення прав власності, врегулювання договірних відносин, що здійснюється шляхом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Кадастровий номер присвоюється земельній ділянці незалежно від форми власності за заявою особи, яка оформлює технічну документацію на відповідну земельну ділянку. В наказі від 02.10.2019 року про надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0000 га зазначено кадастровий номер. Тобто, земельна ділянка була сформована і була об`єктом цивільних прав, зареєстрована в Державному реєстрі на праві власності за ОСОБА_1 . І ніщо не вказує на те, що зазначена земельна ділянка виділялася ще комусь. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із презумпції правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття, що відповідає положенням ст. 328 ЗК України та узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Виходячи зі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами незаконність та безпідставність вибуття з державної власності в особі територіальної громади Нікольської селищної ради Маріупольського району Донецької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2, га з кадастровим №1421786600:03:000:1182, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . Посилання на те, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 1421786600:03:000:1182 за ОСОБА_1 була вчинена на підставі підробленого (неіснуючого) наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, тобто, що спірна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами. Розглядаючи доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення, апеляційний суд виходить з наступного. Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу, учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Судом встановлено, що відповідачем ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» при поданні відзиву на позовну заяву заявлено клопотання про стягнення з позивача на його користь судових витрат на правничу допомогу (а.с. 83-92, том 1). До заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» надав: договір про надання правової допомоги №23Д095317 від 14 лютого 2023 року, ордер серії АА №1313294; додаткову угоду №4 до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року; акт прийому передачі наданих послуг від 12.06.2023 року; платіжну інструкцію №613 від 13.06.2024 року про оплату за надання правової допомоги по договору №23Д095317 від 14.02.2023 року у розмірі 5000,00 грн та докази відправлення заяви іншим учасникам справи. В акті про надання правової допомоги від 12.06.2023 року представник відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» навів види правничої допомоги, яка була надана: представництво інтересів в суді першої інстанції (вивчення матеріалів справи, правовий аналіз ситуації, підготовка відзиву на позовну заяву, складання та направлення адвокатських запитів, підготовка письмових пояснень, представництво інтересів відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» в судових засіданнях, а також їх вартість (5000,00 грн). З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги клопотання відповідача ДП «Ілліч-Агро Донбас» ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення витрат на правничу допомогу є обґрунтованими, тому з позивача на його користь має бути стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. Апеляційний суд погоджується з даним висновком. З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону. Підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Крім того, згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Донецької обласної прокуратури по сплаті судового збору, з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають. Разом з тим, відповідно до пп. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. Заява Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу висловлена у відзиві на апеляційну скаргу. Щодо цієї заяви апеляційний суд зазначає наступне. Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до п. 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. На підтвердження понесених відповідачем ДП «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано: Додаткову угоду №7 до договору про надання правової допомоги №23Д095317 від 14.02.2023 року, відповідно до якої розмір гонорару за представництво у суді апеляційної інстанції є фіксованим та складає 4000,00 грн (а.с. 138, том 2); Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що вимоги заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Донецької обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року та додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2024 року без змін. Стягнути з Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002) на користь Дочірнього підприємства «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (ЄДРПОУ 34550446) витрати на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судове рішення складено 14 листопада 2024 року. Судді: