Постанова Київський апеляційний суд № 756/11286/23

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2024 року м. Київ Справа № 756/11286/23 Провадження № 22-ц/824/12549/24 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А. М., суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», подану адвокатом Гаєвою Юлією Володимирівною, на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача у якій просить: стягнути з відповідачів заборгованість за не обліковану електричну енергію: за актом про порушення № 001695 від 17 листопада 2021 року у сумі 16 810,34 грн., за актом про порушення № 003969 від 17 лютого 2022 року у сумі 8 380,73 грн., за актом про порушення № 004367 від 14 листопада 2022 року у сумі 10 214,08 грн., а також судові витрати по справі. В обґрунтування позову покликається на те, що відповідачі є споживачами електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , яку постачає ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі». 17 листопада 2021 року при перевірці представниками позивача на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, за місцем проживання відповідачів було виявлено порушення п.п. 2.3.1; 2.3.2; 2.3.3; 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає порушенню 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем з клем магістральних мереж в ПРЩ і заходило в кв.

40. На підставі вищезазначеного, було складено Акт про порушення № 001695 від 17 листопад 2021 року. На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення № 001695 від 17 листопад 2021 року, яке відбулось 13 січня 2022 року, було проведено розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПРЕЕ за період з 13 жовтня 2021 року по 17 листопада 2021 року, відповідно до п.8.4.13 за формулою №8 глави 8.4 VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії, у сумі 16 810,34 грн. Крім того, 11 лютого 2022 року при перевірці представниками позивача на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, за місцем проживання відповідачів було виявлено порушення п.п. 2.3.1; 2.3.2; 2.3.3; 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає порушенню 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем з клем магістральних мереж в ПРЩ і заходило в кв.

40. На підставі вищезазначеного, було складено Акт про порушення № 003969 від 11 лютого 2022 року. На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення № 003969 від 11 лютого 2022 року, яке відбулось 23 серпня 2022 року, було проведено розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПРЕЕ за період з 18.01.2022 по 11.02.2022, відповідно до п.8.4.13 за формулою №8 глави 8.4 VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії, у сумі 8 380,73 грн., про що складено протокол № 552. 14 листопада 2022 року при повторній перевірці представниками позивача на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, за місцем проживання відповідачів було виявлено порушення п.п. 2.3.1; 2.3.2; 2.3.3; 5.5.5 ПРРЕЕ, що відповідає порушенню 8.4.2 ПРРЕЕ - самовільне підключення струмоприймачів до електромережі, що не є власністю ОСР з порушенням схеми обліку. Самовільне підключення виконано кабелем з клем магістральних мереж в ПРЩ і заходило в кв.

40. На підставі вищезазначеного, було складено Акт про порушення № 004367 від 14 листопада 2022 року. На засіданні комісії з розгляду Акту про порушення № 004367 від 14 листопад 2022 року, яке відбулось 27 грудня 2022 року, оформлене протоколом № 1092, було проведено розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПРЕЕ за період з 22 вересня 2022 року по 14 листопада 2022 року, відповідно до п.8.4.13 за формулою №8 глави 8.4 VIII Правил роздрібного ринку електричної енергії, у сумі 10 214,08 грн. На теперішній час сума вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією відповідачами не сплачена, тому позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та економічних інтересів та просить стягнути з відповідачів заборгованість за не обліковану електричну енергію на загальну суму 35 405,15 грн., а також судові витрати по справі. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 квітня 2024 року у справі №756/11286/23 Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801 (одинадцять тисяч вісімсот одна) гривня 72 копійки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) гривні 67 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801 (одинадцять тисяч вісімсот одна) гривня 72 копійки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) гривні 67 копійок. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801 (одинадцять тисяч вісімсот одна) гривня 72 копійки, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) гривні 67 копійок. Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Гаєвої Ю.В., про відшкодування судових витрат у цивільній справі за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто у дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок, з кожного по 1 000 (одній тисячі) гривень 00 копійок. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» подано апеляційну скаргу, в якій воно просить скасувати додаткове рішення від 25 квітня 2024 року та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити повністю та стягнути 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеус А.М. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 травня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», поданою адвокатом Гаєвою Юлією Володимирівною, на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Ухвалою Київського апеляційного суд увід 31 липня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», поданою адвокатом Гаєвою Юлією Володимирівною, на додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу, сторона відповідачів не скористалася. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувла справа за позовом ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.04.2024 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801,72 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801,72 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894,67 грн.; стягнуто з ОСОБА_5 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» заборгованість за необліковану електричну енергію у розмірі 11 801,72 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 894,67 грн. Із матеріалів справи убачається, що 15 квітня 2020 року між позивачем та адвокатським об`єднанням «Перший Радник» укладено договір про надання правничої допомоги. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15.04.2020; копію Додаткової угоди №2 від 30 грудня 2020 року до Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15 квітня 2020 року; копію Додаткової угоди №3 від 28 квітня 2021 року до Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15 квітня 2020 року; копію Додаткової угоди №4 від 24.12.2021 до Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15 квітня 2020 року; копію Додаткової угоди №6 від 19 грудня 2022 року до Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15 квітня 2020 року; копію Додаткової угоди №9 від 19 грудня 2023 року до Договору про надання правової допомоги №308-20 від 15 квітня 2020 року та Акт надання послуг б/н від 12 квітня 2024 року на суму 10 000,00 грн. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 заперечень проти розміру витрат на професійну правничу допомогу ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не подавали. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За пунктом 9 частини першої статті 1 цього закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частина перша статті 1 Закону). Згідно зі статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значенням справи для сторони. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У постанові від 08 квітня 2020 року у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18). Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц. Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18. Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19). Колегія суддів, оцінюючи співмірність витрат на послуги адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення у дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські Електромережі» 3 000,00 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на законність постановленої ухвали не впливають. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», подану адвокатом Гаєвою Юлією Володимирівною - залишити без задоволення. Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач А. М. Стрижеус Судді: Л. Д. Поливач О. І. Шкоріна