Постанова Київський апеляційний суд № 355/516/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 355/516/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/14391/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2024року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Комаренка Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року у складі судді Чехова С.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Баришівської селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом у якому просив: визнати причину ним пропуску строку для прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 поважною; визначити йому додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_4 . Після смерті відкрилась спадщина за законом, на будинок АДРЕСА_1 , який збудований на земляній ділянці 0,1107 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У ОСОБА_4 на момент її смерті живих батьків не лишилося, спадкоємцями першої черги є: він як чоловік, син померлої від першого шлюбу ОСОБА_1 , спільний син з ОСОБА_4 - ОСОБА_3 15 червня 2022 року за заявою відповідача ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. заведено спадкову справу №20/2022. Станом на дату подання позову, спадок прийняли відповідач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 02 березня 2023 року нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, якою йому було відмовлено у видачі свідоцтва на право спадщини за законом після померлої дружини, у зв`язку із пропущенням строку, введеного законодавством для прийняття спадщини, а також роз`яснено йому право звернутися до суду з проханням поновити строк на прийняття спадщини. Письмової згоди на поновлення строку від відповідачів він не отримав. Разом з цим він вважає, що строк прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин. Незадовго до смерті дружини він після тривалої хвороби переніс низку хірургічних втручань, зокрема йому видалили жовчний міхур та камінь з сечовивідного каналу. Його реабілітаційний період повинен був займати близько року, проте у період його реабілітації від Covid-19 помирає дружина. Приблизно за два дні до смерті дружини, перебуваючи з нею у тісному контакті він тяжко захворів на Covid-19, про що дізнався провівши експрес тест. Його хвороба протікала як середньої тяжкості, проте в подальшому потягла за собою значні ускладнення його і так слабкого здоров`я. Його реабілітаційний період, на фоні перенесеного захворювання та дуже сильного стресу спричиненого втратою дружини, фактично тягнеться до цього часу. Він не може нормально працювати, постійно відчуває болі та має запаморочення. У нього почалися загострення хвороби опорно-рухового апарату, почалося запалення вуха та проявилась проблема з вестибулярним апаратом, що супроводжується погіршенням пам`яті. Про те, ще більшою перепоною, що стало на заваді вчасного звернення до органів нотаріату стала проблема тяжкого психічного стану його неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який вкрай тяжко переніс втрату матері. Всі питання окрім підтримання стабільного психічного здоров`я його дитини, для нього відійшли на другий план. Лікарі наполягали на його лікуванні в стаціонарі, про те він відмовився не міг залишити сина самого. Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. В апеляційній скарзі адвокат Комаренко С.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 з самого початку повномасштабної агресії рф проти Україні перебуває безпосередньо у місцях проведення бойових дій. Скаржник вказує, що вперше дізнався про відкриття провадження по даній справі лише в липні 2023 року і відразу подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з його перебуванням на військовій службі. Зазначає, що лише 19 січня 2024 року йому стало відомо, що йому було відмовлено у зупиненні провадження. Скаржник посилається на те, що позивач не звертався за дозволом на подачу заяви про прийняття спадщини до нього ні в письмовому ні в якому іншому вигляді. Звертає увагу суду, що після смерті матері ОСОБА_1 сам двічі звертався до позивача з метою прийняття спадщини та необхідності звернення до нотаріуса. Оскільки, відповіді від позивача так і не було отримано, тому скаржник сам звернувся 15 червня 2022 року до нотаріуса і подав документи. Крім того вказує, що посилання на психічний стан сина, як на перешкоду звернутися впродовж 16-ти місяців до нотаріуса за прийняттям спадщини також є нічим не обґрунтованими. Не надано жодного доказу, що син позивача за своїм психічним станом потребував на стаціонарному лікуванні чи щоденному амбулаторному лікуванні. Вважає, що жодна з наведений позивачем причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме медичні обстеження та відвідування лікарів не є непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для складання заяви у нотаріуса на прийняття спадщини. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Рощин І.Г. в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року без змін. ОСОБА_3 та орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Баришівської селищної ради в судове засідання не з`явилися про розгляд справи повідомлялися належно, від останнього надійшла заява про розгляд справи без участі представника. У зв`язку з чим, колегія суддів у відповідності до ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу за даної явки осіб. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Комаренка С.В. в інтересах ОСОБА_1 , який просив апеляційну скаргу задовольнити, ОСОБА_2 та його адвоката Рощину М.О., які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1)керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного. З копії свідоцтва про шлюб слід, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 07 грудня 2005 року про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 2526 (а.с. 19 т.1). З копії свідоцтва про народження убачається, що ОСОБА_3 , який є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 про що Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 18 т.1) З довідки про причину смерті слідує, що причиною смерті ОСОБА_4 є коронавірусна хвороба (а.с. 21 т.1). 02 березня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_4 у зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 8-9 т.1). З наданих позивачем медичних висновків убачається, що 26 червня 2021 року йому видалили жовчний міхур та камінь з сечовивідного каналу, він проходив обстеження органів черевної і сечовидільної системи у клінічному центрі "Лікарська практика", 14 січня 2022 року, у лікаря невролога "Меддіагностика" 01 серпня 2022 року , 23 листопада 2022 року, 23 січня 2023 року (а.с. 22-30 т.1). З копії свідоцтва про право на спадщину за законом убачається, що 07 липня 2009 року ОСОБА_4 при житті отримала як спадкоємиць майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 (а.с. 31 т.1). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини дружини, оскільки довгий час лікувався від тяжкої хвороби. Такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справах № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/19, тощо. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. За загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця. Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на день подачі позову спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . При зверненні до нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої дружини у зв`язку з пропуском строку подання заяви для прийняття спадщини. Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти після спливу 15 місяців, подавши відповідну заяву лише 28 лютого 2023 року. Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що не міг у шестимісячний строк звернутися, оскільки до смерті дружини тяжко хворів та переніс низку хірургічних втручань, зокрема видалено жовчний міхур та камінь з сечовивідного каналу. Вказував, що дружина померла від Covid-19 та заразила його, що значно ускладнило й так слабке здоров`я. Між тим, доказів того, що ОСОБА_2 у шестимісячний строк на подання заяви знаходився на лікуванні й за станом здоров`я позбавлений був можливості вчинити такі дії, матеріали справи не містять. Долучені до справи медичні документи підтверджують лише те, що 21 червня 2021 року позивачу було проведено хірургічне втручання по видаленню жовчного міхура, проте це мало місце за п`ять місяців до смерті дружини. Інші висновки лікарів складено за наслідками, пов`язаними з ультразвуковим дослідженням органів черевної порожнини 14 січня 2022 року та 09 листопада 2022 року, а також 22 травня 2022 року та 01 серпня 2022 року отримував консультації від лікарів, проте не вказують про тяжкий перебіг хвороби, який би не давав позивачу вчиняти будь-які дії. Інших причин, які завадили позивачу у встановлений законом строк подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті дружини не вказано та не доведено. У постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18 зроблено правовий висновок такого змісту: "На час звернення до нотаріальної контори стан здоров`я позивача не змінився, на лікуванні він не перебував, а тому відсутні підстави для висновку, що хвороба позивача була об`єктивною та непереборною перешкодою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Отже, у позивача були відсутні об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини". У постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19 зроблено висновок про те, що сам факт захворювання позивача не свідчить про те, що вона фізично не могла прибути до нотаріуса для подання заяви про прийняття спадщини або направити таку заяву засобами поштового зв`язку, чи не могла запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби. Виходячи зі встановлених на підставі належним чином оцінених у сукупності доказів, обставин справи та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим, оскільки наведена позивачем причина, а саме наявність факту захворювання не є безумовною підставою та тими об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначена позивачем обставина не перешкоджала йому подати протягом шести місяців після смерті його дружини заяву про прийняття спадщини шляхом надіслання поштою такої заяви із нотаріальним засвідченням справжності її підпису або запросити нотаріуса для складення відповідної заяви за місцем свого проживання у разі неможливості подати заяву до нотаріальної контори особисто у разі хвороби. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постановах від 20 травня 2021 року у справі № 417/7171/19 та від 02 червня 2021 року у справі № 155/1584/18. Отже належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до матеріалів справи не долучив. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину. Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів із урахуванням вказаних норм матеріального права та релевантної судової практики на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог приходить до висновку про відсутність підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки зазначені ним доводи причин пропуску такого строку не є тією безумовною підставою, з якою закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. За таких обставин колегія суддів вважає, що при вирішенні справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, а тому згідно ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Комаренка Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 30 травня 2024 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: