Постанова Одеський апеляційний суд № 523/19688/23

Номер провадження: 22-ц/813/5633/24 Справа № 523/19688/23 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 24.10.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В., за участю секретаря судового засідання Чеботар А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1 , на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року, за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, стягувач ОСОБА_3 в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни. Скарга мотивована тим, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року по справі № 523/16981/20, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.10.2020 року та постановою Верховного Суду від 19.07.2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь громадянина Швеції ОСОБА_3 грошовий борг в сумі 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі - 17597,00 доларів США і три відсотки річних в розмірі - 510,55 доларів США та судові витрати. Приватним виконавцем Шевченко Т.С. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_2 грошовий борг в сумі 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі - 17597,00 доларів США і три відсотки річних в розмірі -510,55 доларів США та судовий збір у розмірі 5162,00 грн (постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2021 року). Відповідно до копії листа приватного виконавця Шевченко Т.С. № 4500 від 11.09.2023 року, на адвокатський запит адвоката Тарановського Д.С.: «Станом на день надання відповіді на адвокатський запит залишок нестягнутої суми по ВП № НОМЕР_2 становить 263810,49 грн, грошові кошти у розмірі 160000,00 грн надійшли на депозитний рахунок приватного виконавця 09.08.2023 року, об 12:22 год, грошові кошти у розмірі 2984,00 євро надійшли на валютний рахунок приватного виконавця 30.08.2023 року, о 09:50 год. При обміні іноземної валюти використано комерційний курс Банку 39,14 грн за 1 євро». Скаржник вказує, що станом на дату подання скарги за даними АСВП, виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_2 грошового боргу в сумі 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі - 17597,00 доларів США і три відсотки річних в розмірі - 510,55 доларів США та судовий збір у розмірі 5162,00 грн не закінчено. Також у єдиному реєстрі боржників наявний запис про боржника ОСОБА_2 . Посилається, що скаржником на рахунок приватного виконавця Шевченко Т.С. здійсненні наступні платежі: 160000 грн (квитанція №X543-3819-B1CA-392E від 09.08.2023 року); 57770,00 грн (квитанція №1РВ6-49В6-0Х9Р-РСК2 від 12.09.2023 року); 78300,00 грн (квитанція №2Х12-6С10-54ЕА-4ВМА від 12.09.2023 року); 58760,00 грн ( квитанція №КВ2Р-ЕЕ43-РВ51-В0СЕ від 12.09.2023 року); 69000,00 грн ( квитанція №4РХА-27ВА-368Х-Е933 від 13.09.2023 року); 3000 євро - 116793,7 грн (2984 євро надійшли на рахунок приватного виконавця, при обміні іноземної валюти було використано комерційний курс банку 39,14 грн за 1 євро). У зв`язку із чим, не закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3, порушує права ОСОБА_2 , так як борг відповідно до ВП НОМЕР_3 сплачено у повному обсязі на початку вересня 2023 року, що свідчить про бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С. ОСОБА_2 просила суд визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С., зокрема щодо не закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3, зобов`язати приватного виконавця Шевченко Т.С., закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення коштів з ОСОБА_2 та видалити відомості про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру боржників. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Суворовський районний суд м. Одеси ухвалою від 01 травня 2024 року скаргу ОСОБА_2 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. задовольнив, визнав бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С., зокрема щодо не закінчення виконавчого провадження НОМЕР_3, зобов`язав приватного виконавця Шевченко Т.С., закінчити виконавче провадження НОМЕР_3 про стягнення коштів з ОСОБА_2 , зобов`язав приватного виконавця Шевченко Т.С., видалити відомості про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру боржників. Суд першої виходив з того, що разом зі скаргою скаржник надав до суду копію постанови про зняття арешту з майна від 13.09.2023 року приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., в якій встановлено приватним виконавцем те, що на депозитному рахунку приватного виконавця наявна достатня сума грошових коштів для задоволення вимог стягувача у зв`язку із чим постановлено зняти арешт з майна боржника ОСОБА_2 , а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 41,1 кв.м.; транспортного засобу HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Посилаючись на п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яким визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, суд вважав, що вчинення приватним виконавцем дій щодо зняття арешту з майна боржника свідчить про повне виконання рішення суду позивачем, отже скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційних скарг В апеляційній скарзі ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 01 травня 2024 року у справі № 523/19688/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1 , вмотивована тим, щовисновок суду про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, ґрунтується виключно на помилковому формулюванні приватного виконавця, в той час коли фактично, підтверджено відповідними доказами і визнається всіма учасниками справи, суми перерахованої на банківський рахунок приватного виконавця від боржника 540623,76 грн, не достатньо для виконання рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом (18107,55 доларів США і 5162 грн судові витрати), оскільки ця сума (за курсом НБУ 1 долар США - 39,55 грн на дату часткового перерахування 10.05.2024 року) становить 721315,60 грн. Зазначає, що на відкритий рахунок стягувача ОСОБА_3 у АТ «Креді Агріколь Банк» згідно виписки з рахунку надійшло 491422,95 грн (з яких 300 грн. повернутий авансовий внесок і 3000 авансовані витрати у виконавчому проваджені), тобто стягнута сума за виконавчим документом - 488122,95 грн, що еквівалентно 12341,92 доларам США (відповідає 2/3 від суми визначеної виконавчим документом). Скаржник посилається, що стягувач та його представник не були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначає, що затримка у виконавчому проваджені (перерахуванні/отримані грошей стягувачем) відбулась через обмеження встановлені постановою Правління Національного банку від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», у зв`язку з чим стягувач ОСОБА_3, як іноземець, зміг відкрити рахунок в АТ «Креді Агріколь Банк» тільки 09 травня 2024 року. (2) Позиція інших учасників справи Одеський апеляційний суд ухвалою від 17.05.2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1 , роз`яснив приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., ОСОБА_2 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі. ПредставникОСОБА_3 - ОСОБА_1, копію ухвали про відкриття провадження від 17.05.2024 року отримав 17.05.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою. Представник ОСОБА_2 - Тарановський Д.С. , копію ухвали про відкриття провадження від 17.05.2024 року та копію апеляційної скарги отримав 18.08.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками. Від представника ОСОБА_2 - Тарановського Д.С. 23.08.2024 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_2 сплачено борг у повному обсязі, що підтверджується твердженням приватного виконавця Шевченко Т.С., у постанові про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 10.05.2024, у постанові про зняття арешту з майна приватного виконавця Шевченко Т.С. від 13.09.2023 року, встановлено, що на депозитному рахунку приватного виконавця наявна достатня сума грошових коштів для задоволення вимог стягувача, що у свою чергу підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі, проте приватним виконавцем Шевченко Т.С. проігноровано ч. 7 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження».Представник ОСОБА_2 - Тарановський Д.С. просить апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 01 травня 2024 року, у справі №523/19688/23 залишити без задоволення. Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, судову повістку отримала 29.08.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду доводи апеляційної скарги підтримав. Представник ОСОБА_2 - Тарановський Д.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення приватним виконавцем дій щодо зняття арешту з майна боржника свідчить про повне виконання рішення суду позивачем, тому визнав протиправною бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С. щодо не закінчення виконавчого провадження та зобов`язав приватного виконавця закінчити виконавче провадження і видалити відомості про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру боржників. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що суд може розглянути скаргу за умови, що стягувач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання і не з`явився в судове засідання. Повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України. Частинами першою, другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 03.11.2023 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни та призначено справу до розгляду на 13.12.2023 року об 10 год 00 хвилин. Розгляд справи призначеної на 13.12.2023 року відкладено на 18.01.2024 року о 12 год. 15 хв., в подальшому розгляд відкладався неодноразово на 05.03.2024 року о 12 год. 00 хв., 01.05.2024 року о 11 год. 00 хв. Проте в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення судом стягувача ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи. Тому доводи скаржника ОСОБА_3 щодо порушення судом норм процесуального права щодо не повідомлення стягувача та його представника про дату, час та місце розгляду справи заслуговують на увагу. Згідно пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо не повідомлення стягувача, зазначене порушення є обов`язковою підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення. Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. З єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 17.06.2021 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 18.10.2022 року та постановою Верховного Суду від 19.07.2023 року, по справі № 523/16981/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) грошовий борг в сумі - 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі -17597,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) доларів США і три відсотки річних в розмірі 510,55 доларів США, судовий збір в розмірі 5162,00 грн. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення про виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частин першої-третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов`язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи, небанківського надавача платіжних послуг за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. На підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 17.06.2021 року по справі № 523/16981/20 видано виконавчий лист № 523/16981/20 від 04.08.2021 року, який пред`явлено до виконання до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. від 25.08.2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 523/16981/20, виданого 04.08.2021 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 грошовий борг в сумі - 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі -17597,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) доларів США і три відсотки річних в розмірі 510,55 доларів США, судовий збір в розмірі 5162,00 грн, стягувач ОСОБА_3. Оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року з ОСОБА_2 грошовий борг стягнуто в іноземній валюті, то виконання за виконавчим листом № 523/16981/20 від 04.08.2021 року повинно здійснюватися в іноземній валюті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) зазначила, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення. ОСОБА_2 , звертаючись до суду зі скаргою просила визнати бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С. щодо не закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2; зобов`язати приватного виконавця Шевченко Т.С., закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення коштів з ОСОБА_2 та видалити відомості про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру боржників, в обґрунтування зазначивши, що борг відповідно до ВП № НОМЕР_2 сплачено у повному обсязі на початку вересня 2023 року. Погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов`язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу. З наданих позивачем квитанцій, які долучені до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 на рахунок приватного виконавця Шевченко Т.С. здійсненні наступні платежі: 160 000 грн, що підтверджується квитанцією № X543-3819-B1CA-392E від 09.08.2023 року; 57770 грн, що підтверджується квитанцією № 1РВ6-49В6-0Х9Р-РСК2 від 12.09.2023 року; 78300 грн, що підтверджується квитанцією № 2Х12-6С10-54ЕА-4ВМА від 12.09.2023 року; 58760 грн, що підтверджується квитанцією №КВ2Р-ЕЕ43-РВ51-В0СЕ від 12.09.2023 року; 69000 грн, що підтверджується квитанцією №4РХА-27ВА-368Х-Е933 від 13.09.2023 року; 3000 євро - 116793,7 грн (2984 євро надійшли на рахунок приватного виконавця, при обміні іноземної валюти було використано комерційний курс Банку 39,14 грн за 1 євро). Загальна сума оплаченого боргу становить 540623,7 грн. Вказані обставини не заперечувалися представниками сторін під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Колегія суддів звертає увагу, що курс долара США до гривні, встановлений НБУ станом на час перерахування боржником коштів, а саме на 09 серпня 2023 року складав 40,0134 грн; курс долара США до гривні, встановлений НБУ станом на 12 вересня 2023 року складав 39,1832 грн; курс долара США до гривні, встановлений НБУ станом на 13 вересня 2023 року складав 39,1906 грн. У відзиві на скаргу приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. зазначено, що станом на дату надання заперечення проти скарги (17.01.2024 року) судове рішення в повному обсязі не виконано, зокрема існує залишок боргу за виконавчим документом АСВП № НОМЕР_2, який підлягає примусовому стягненню та складає 5340, 06 доларів США (станом на 16. 01.2024 курс складає за 1 долар США 37, 8641). В апеляційній скарзі скаржником зазначається, що 09 травня 2024 року стягувачу у банку відрито рахунок і приватним виконавцем перерахована сума у розмірі 488122,95 грн, що еквівалентно 13341,92 дол. США. Зазначені обставини свідчать про те, що належним виконанням рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року є стягнення суми в іноземній валюті за курсом валюти на дату платежу у розмірі 18107,55 доларів США, а у випадку виконання рішення частинами - за курсом валюти на дату кожного з платежів. Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17.06.2021 року по справі № 523/16981/20 у повному обсязі, а надані квитанції про здійсненні в серпні - вересні 2023 року платежі свідчать лише про часткове виконання рішення суду. Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відсутні підстави для закінчення ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 523/16981/20, виданого 04.08.2021 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 грошовий борг в сумі - 18107,55 доларів США, що складається з суми основного боргу у розмірі -17597,00 (сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) доларів США і три відсотки річних в розмірі 510,55 доларів США, судового збору в розмірі 5162,00 грн, оскільки ОСОБА_2 рішення суду у повному обсязі не виконано. Ураховуючи викладені вище обставини, доводи ОСОБА_2 про бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С. щодо не закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 у зв`язку з виконанням рішення суду є безпідставними. Вимога про зобов`язання приватного виконавця Шевченко Т.С. видалити відомості про ОСОБА_2 з Єдиного державного реєстру боржників є похідною і задоволенню не підлягає. 13.09.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. винесено постанову про зняття арешту з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; транспортного засобу HYUNDAI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить боржнику ОСОБА_2 . Припинено електронні торги з реалізації майна - однокімнатної квартири у зв`язку з тим, що на депозитному рахунку приватного виконавця наявна достатня сума грошових коштів для задоволення вимог стягувача. Посилання ОСОБА_2 , як на підставу для закінчення виконавчого провадження, на постанову приватного виконавця Шевченко Т.С. про зняття арешту з майна від 13.09.2023 року, в якій зазначається, що на депозитному рахунку приватного виконавця достатня сума грошових коштів для задоволення вимог стягувача, не заслуговують на увагу, оскільки виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не у зв`язку з винесенням приватним виконавцем постанови про зняття арешту. Помилкове зазначення приватним виконавцем про достатність грошових коштів для задоволення вимог стягувача на депозитному рахунку не свідчить про виконання ОСОБА_2 рішенняСуворовського районного суду міста Одеси від 17.06.2021 року в повному обсязі у тій валюті, яка визначена у судовому рішенні (виконавчому листі).При цьому, у відзиві на скаргу приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. зазначено, що станом на дату надання заперечення проти скарги (17.01.2024 року) судове рішення в повному обсязі не виконано, зокрема існує залишок боргу за виконавчим документом АСВП № НОМЕР_2, який підлягає примусовому стягненню та складає 5340,06 доларів США (станом на 17.01.2024 курс складає за 1 долар США 37, 8641). Посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу на постанову приватного виконавця про закінчення ВП НОМЕР_2 від 10.05.2024 року та електронне листування у месенджері з приватним виконавцем Шевченко Т.С. колегія суддів не приймає, оскільки Одеський апеляційний суд ухвалою від 24.10.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовив у приєднанні та дослідженні зазначених доказів, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Повноваження суду апеляційної інстанції визначені частиною 1 статтею 367 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Колегія суддів зазначає, що відзив на апеляційну скаргуне містить посилань про причини, які б перешкоджали заявнику або його представнику, який підписав скаргу, у визначений ЦПК України строк подати докази під час розгляду справи в суді першої інстанції або заявити клопотання про витребування доказів, та не надано доказів неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача. Постанова про закінчення виконавчого провадження винесена після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, є новим доказом, отриманим ОСОБА_2 Та обставина, як відсутність існування доказів на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, взагалі виключає можливість прийняття апеляційним судом додаткових доказів. Колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вчинення приватним виконавцем дій щодо зняття арешту з майна боржника свідчить про повне виконання ним рішення суду, при цьому не врахувавши вказані норми права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни протиправною, зобов`язання закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 та видалити відомості з Єдиного державного реєстру боржників, відмовити. Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє представник ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни протиправною, зобов`язання закінчити виконавче провадження № НОМЕР_2 та видалити відомості з Єдиного державного реєстру боржників, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий В.А. Коновалова Судді М.В.Назарова О.Ю. Карташов