Ухвала КЦС ВС № 2-3444/07
від 11.11.2024 · ЦивільнаУХВАЛА 11 листопада 2024 року м. Київ справа № 2-3444/07 провадження № 61-13959ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Саксаганської районної ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: 20 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліфшиць З. О., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у цій справі. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу. З прохальної частини касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліфшиць З. О., просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. За таких обставин представнику заявника необхідно направити на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій конкретизувати результат розгляду касаційної скарги та викласти прохальну частину уточненої редакції касаційної скарги відповідно до вимог статті 409 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати представнику заявника строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк