Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/1901/24

Дата документу 13.11.2024 Справа № 334/1901/24 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 334/190/24Головуючий у 1-й інстанції Крамаренко І.А. Повний текст складено 28.06.2024 року Пр. № 22-ц/807/1868/24Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.1-10), в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії, постачання гарячої води (особовий рахунок, договір № 1135747076) за період з 01.11.2019 р. по 31.01.2024 р. на загальну суму 13934,95 грн., а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн.; повернути судовий збір у розмірі 1872,00 грн. на підставі платіжної інструкції № 18950,18948 від 10.10.2023 р. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с.27). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.31) матеріали цієї справи передано на розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю першої інстанції Крамаренко І.А. (а.с.36). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.37) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року (а.с.46-47) позов позивача КОНЦЕРНУ «МТМ» у цій справі задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ,), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, за період з 01.11.2019 по 31.01.2024, у розмірі 13934,95 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 807,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 807,47 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 605,60 грн. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2024 року (головуючий суддя Крамаренко І.А. а.с.59) заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 року (а.с.61-62) у цій справі залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.68-73) просив заочне рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку. В автоматизованому порядку 16.08.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З. (а.с.80). Ухвалою апеляційного суду від 19.08.2024 року (а.с.81) справу витребувано у суду першої інстанції, остання надійшла до апеляційного суду 02.09.2024 року (а.с.84). Ухвалою апеляційного суду від 03.09.2024 року (а.с.85) вищезазначену апеляційну скаргу апелянта залишено без руху. Апелянт усунув недоліки своєї апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк 05.09.2024 року (а.с.88-91). В автоматизованому порядку 10.09.2024 року (а.с.92-93) суддями Бєлкою В.Ю. та ОСОБА_5 у цій справі замінено суддів Кочеткову І.В. та Полякова О.З. у зв`язку з тривалою відпусткою останніх. Ухвалою апеляційного суду від 10.09.2024 року (а.с.94-95) у задоволенні клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про розгляд цієї справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.105). Оскільки, згідно зі ст. 368 ч. 1 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Позивач КОНЦЕРН «МТМ» (а.с.98-99) не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну відповідача у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час розгляду цієї справи апеляційним судом взагалі. Однак, за змістом ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та загальний штат суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі. В автоматизованому порядку 01.11.2024 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю ОСОБА_6 у зв`язку із звільненням останнього у відставку, рішення ВРП від 24.09.2024 року(а.с.118-119). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі. Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним. Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає. Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади м. Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 08.03.2024 (а.с.28-30). Згідно із довідкою щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води відповідачі мають заборгованість за надані послуги за період з 01.11.2019 по 31.01.2024 у розмірі 13934,95 грн., особовий рахунок № НОМЕР_4 (а.с.18). Відповідно до розрахунку суми нарахувань та накопиченої заборгованості, оплата за надані послуги за вказаною адресою здійснювалась частково, у зв`язку із чим, за період з 01.11.2019 по 31.01.2024 у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 13934,95 грн., особовий рахунок № НОМЕР_4 (а.с.19-21). Предметом регулювання згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189 (далі - Закон № 2189) є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Законом визначено, зокрема нову класифікацію житлово-комунальних послуг, нову систему взаємовідносин, що виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг, передбачено різні моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг, а також визначено особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач (індивідуальний) фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Згідно з абз. 8 п. 2 Правил «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8). Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. 02.10.2021 на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі» опубліковано типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до п. п. 1, 2, 4 Договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Судом першої інстанції було правильно встановлено, що з 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами було укладено Типовий індивідуальний договір № 135747076 про надання послуги з теплової енергії та послуги гарячої води (а.с.12-17). Послуги з опалення квартири не відносяться до тих, які не надаються виключно мешканцям житла, а одночасно забезпечують утримання житла в належному стані, тож відповідачі в даному випадку є споживачами житлово-комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою. Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за ч. 1 ст. 612 ЦК України. Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Позивачем, як доказ на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості, довідку щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, згідно з якими відповідачі мають заборгованість з оплати послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.11.2019 по 31.01.2024 на загальну суму 13934 грн. 95 коп. Приймаючи до уваги, що відповідачами не було жодним чином доведено, що у них відсутній борг перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачами, також не спростовано, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 по 31.01.2024, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій справі. Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 дублюють доводи його заперечень проти позову КОНЦЕРНУ «МТМ» (заява відповідача про перегляд заочного рішення а.с.52-54) у суді першої інстанції у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку (ухвала суду першої інстанції від 02 серпня 2024 року (а.с.61-62), з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 у цій справі, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Так як долученою до заяви про перегляд вищезазначеного заочного рішення суду першої інстанції у цій справі копією витягу з наказу МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ від 20.03.2022 № 60 щодо зарахування ОСОБА_1 до складу Збройних сил України (а.с.56) не спростовується факт належності цього відповідача у цій справі за вищезазначеним позовом КОНЦЕРНУ «МТМ». Тому що цей витяг з наказу не спростовує факт зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання відповідача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30) і не позбавляє права КОНЦЕРНУ «МТМ» нараховувати йому плату за централізоване опалення та гаряче водопостачання у період нарахування заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідача ОСОБА_1 - не звільняє від обов`язку його оплати. Відповідачі у цій справі, та зокрема відповідач ОСОБА_1 , не надали суду у матеріали цієї справи належних, допустимих доказів (відповідний контррозрахунок заборгованості із додаванням письмових доказів - підстав для вирахування із заборгованості будь-яких сум тощо) у спростування правильності розрахунку та розміру вищезазначеної заборгованості за вищезазначений період нарахування її позивачем (розрахунок а. с.19-21) та зокрема, що вони у будь-який період нарахування вищезазначеної заборгованості звертались до КОНЦЕРНУ «МТМ» із повідомленням про тимчасову відсутність або проживання зареєстрованих осіб за іншою адресою та надавали КОНЦЕРНУ «МТМ» належні, допустимі докази останнього на виконання вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, за змістом останнього споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів,за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Оскільки, нарахування плати з централізованого опалення по вищезазначеній квартирі здійснюється пропорційно опалюваній площі квартири незалежно від проживання (непроживання) фізичних осіб, зареєстрованих у цій квартирі чи яким належить ця квартира на праві власності тощо. Тому, витяг з наказу № 60 від 20.03.2022 року командира Військової частини НОМЕР_5 щодо солдата ОСОБА_1 з 20.03.20222 року (а.с.56), останній мав надавати своєчасно саме постачальнику вищезазначених послуг з централізованого опалення та гарячої води у вищезазначену квартиру - Концерну «МТМ» і лише з метою отримання будь-яких пільг згідно із чинним законодавством з приводу нарахування плати за останні. Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, зокрема в порядку ст. 81 ч. 7 ЦПК України (суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів…) з метою з`ясування обставини належності (неналежності) на праві власності вищезазначеної квартири відповідачам, оскільки в силу вимог ст. 319 ч. 4 ЦК України «Власність зобов`язує». Проте, у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом ця інформація відносно відповідачів (по РНОКПП) відсутня, а інформація про реєстровий номер об`єкта нерухомості (вищезазначеної квартири) у матеріалах цієї справи відсутня. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування у цій справі відповідачів та зокрема відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, відсутні. Відповідач не надав суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача, та, відповідно у спростування позову позивача у цій справі. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема відповідачем апеляційному суду не надані. Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті. Не може вважатися неналежним повідомленням відповідачів, зокрема, відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції факт вручення копії ухвали суду першої інстанції у цій справі про відкриття провадження із судовими повістками дружині ОСОБА_7 (а.с.40, 43). Оскільки, в силу вимог ст. 130 ч. 3 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання. Крім того, відповідачі належним чином в порядку ст. 128 ч. 8 ЦПК України були повідомлені судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду цієї справи на судове засідання 25 червня 2024 року (конверт із судовою повісткою суду першої інстанції на ім`я відповідачів на цю дату судового засідання повернувся без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» - а.с.44), в якому і було ухвалено судом першої інстанції вищезазначене заочне рішення, яке є предметом апеляційного перегляду у цій справі на теперішній час. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2024 рокуу цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 13.11.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Кочеткова І.В.Подліянова Г.С.