Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/9072/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8793/24 Справа № 208/9072/23 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді - Никифоряка Л.П., суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2023року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»-Товариство звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому виклало вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором 1203-9538 від 11 травня 2023року в розмірі 16896,00 грн та судові витрати. Такі вимоги позивач обґрунтовував тим, що 11 травня 2023року між Товариством і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства, в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1203-9538. Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A8276, для підписання Кредитного договору 1203-9538 від 11 травня 2023року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 4 800,00 грн; - строк кредитування - 300 днів; - базовий період -12 днів; - знижена відсоткова ставка - 2,50% в день; - стандартна відсоткова ставка - 3,00 % в день. Відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором 1203-9538 від 11 травня 2023року, шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором, проте станом на 08 серпня 2023року, загальний розмір грошових вимог Кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становлять: 16 896,00грн, що складається з: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 800,00гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 12 096,00гривень. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що ним надано кредит відповідачу у розмірі 4 800,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку. В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» висловило вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки ним було надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги та межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, відповідно до положень частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами. 11 травня 2023року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1203-9538, за умовами якого відповідачу мало бути надано 4 800,00 грн кредитних коштів, договір про відкриття кредитної лінії № 1203-9538 підписано відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора «А8276» відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 4.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на суму виданого кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: 3,00% за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 4.3. договору, тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Тип комісії - одноразова комісія. Згідно до паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем 11 травня 2023року електронним підписом одноразовим ідентифікатором, стандартна процентна ставка становить 3,00 % річних. Згідно до довідки про укладений договір, станом на 08 серпня 2023року загальна заборгованість становить 16 896,00 грн, яка складається з: 4 800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 096,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1203-9538 від 11 травня 2023року, відповідачу перераховано кошти в сумі 4 800,00 грн, за допомогою системи LIqPAY на підставі договору № 1203-9538 від 11 травня 2023року; платіж № 2306055624, платіжної карти № НОМЕР_1 . Також в матеріалах справи наявне повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019року, була проведена успішна транзакція на суму 4 800 грн на картку НОМЕР_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та беззаперечних доказів, що номер банківської карти, який вказаний як номер картки відповідача, належить саме ОСОБА_1 , тому суд позбавлений можливості ідентифікувати належність зазначеної банківської картки відповідачу, оскільки повної інформації щодо банківської картки не надано. Не надано також позивачем до позовної заяви і докази існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр кредит фінанс» та АТ КБ «Приватбанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Матеріали справи не містять доказів, щодо перерахування коштів від ТОВ «Укр кредит фінанс» як кредитних на рахунки АТ КБ «Приватбанк» для здійснення переказу коштів на виконання вимог Договору про відкриття кредитної лінії № 1203-9538 від 11 травня 2023року та подальшої видачі їх відповідачу. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію". Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис". Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. У справі встановлено, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір. Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою ОСОБА_1 таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Таким чином, кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка і використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21). Встановивши зазначені обставини у справі, можна дійти висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту, відсотків або комісії матеріали справи не містять. Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів (пункт 4.6. кредитного договору). Підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України. Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо їх умов; не оспорював кредитні договори в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містять інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи та отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Крім того, підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту містить обов`язок повернення кредиту, сплату відсотків щомісячними платежами упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок та строки виконання зобов`язання. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом на підтвердження факту видачі кредитних коштів ОСОБА_1 . Також суду було надано довідку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1203-9538 від 11 травня 2023року, згідно якої відповідачу перераховано кошти в сумі 4 800,00 грн, за допомогою системи LIqPAY на підставі договору № 1203-9538 від 11 травня 2023року; №платежу 2306055624, № платіжної карти НОМЕР_1 . В матеріалах справи наявне повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019року, була проведена успішна транзакція на суму 4 800 грн на картку НОМЕР_1 . Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідачка зверталась до суду із позовом про визнання цього договору недійсним або до правоохоронних органів з приводу шахрайських дій, як і відсутні відомості щодо неналежності їй банківської картки, зазначеної у договорі. Підписуючи кредитний договір в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості перевірити її особисті дані, зазначені в кінці договору, в тому числі номер особистого електронного платіжного засобу, проте жодних заперечень позичальниця не мала, оскільки підписала кредитний договір у наданому позивачем вигляді із зазначенням картки НОМЕР_1 , як такої, що належить ОСОБА_1 . У справі, що переглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована. Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що ним надано кредит відповідачу у розмірі 4 800,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника. Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 08 серпня 2023року загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором 1203-9538 від 11 травня 2023року становить 16 896,00 грн, яка складається з: 4 800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 096,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором 1203-9538 від 11 травня 2023року, що становить 16 896,00 грн, яка складається з: 4 800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 096,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України). За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення апеляційної скарги та відповідно позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 2 147,20 + 3 220,80 = 5 368,00 грн. Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити. Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року - скасувати. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором 1203-9538 від 11 травня 2023року, що становить 16 896,00 грн, яка складається з: 4 800,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 12 096,00 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 5 368,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 12 листопада 2024року. Судді: