Постанова 4807 № 335/11628/18

Дата документу 12.11.2024 Справа № 335/11628/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1299/24 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В. Є.У.№ 335/11628/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючої: Кочеткової І.В., суддів: Кухаря С.В., Полякова О.З., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Запорізька міська рада про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника Желтобрюхова Володимира Володимировича на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 березня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 р. до ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Запорізька міська рада про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка у подальшому 27.05.2019 була уточнена. В обґрунтування зазначала, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності №37648387 від 18.05.2015, виданого Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, належить земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:001:0788, загальною площею 0,11 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На означеній земельній ділянці розташований належний їй на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 30.12.2015, виданого Запорізьким міським управлінням юстиції, житловий будинок, літ. А-2, загальною площею 278,1 кв.м., якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . Відповідно до робочого проекту з водозабезпечення, каналізування житлового будинку (шифр: В-2015.106-00НВК), розробленого КП «Водоканал», здійснено прокладку трубопроводів з водопостачання та каналізування означеного житлового будинку. У вересні 2018 року позивачці стало відомо, що частиною земельної ділянки, якою прокладено водопровід, було протиправно оформлено у власність ОСОБА_2 , що і стало причиною звернення до суду. На підставі викладеного позивачка просила суд: 1) визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №496647 від 25.04.2018, виданий на підставі рішення сесії Запорізької міської ради №110/143 від 27.03.2023, зареєстрований в Книзі записів реєстрації Державних акті на право власності та право постійного користування землею, договорів оренди землі 25.04.2003 за №110; 2) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_6 , що діє від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 26.03.2018, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Морозовою В.М та зареєстрований в реєстрі за №410; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , 02.04.2018, посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Кардаш Я.О. та зареєстрований в реєстрі за №242; 4) стягнути з відповідачів на користь позивача. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 29 березня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника Желтобрюхова В.В. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, а також просить рішення суду скасувати, позов задовольнити в повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що на думку апелянта, суд дійшов до помилкових висновків, про те, що ОСОБА_1 не є стороною правовідношення адже не повно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Станом на момент розробки та погодження робочого проекту та під час прокладення трубопроводу спірна земельна ділянка не належала на праві власності або користування позивачці, тому у неї був відсутній обов`язок встановлення сервітуту. Тому апелянт вважає, що протиправні дії відповідача ОСОБА_2 стосовно оформлення прав на земельну ділянку, якою вже прокладено водопровід позивача є порушенням прав останньої на відкрите та вільне використання власності та використання земель комунальної власності, як складової частини конституційного права громадянина України. Також скаржник вказала, що державний акт відповідачу ОСОБА_2 на земельну ділянку виданий з грубим порушенням діючого законодавства, оскільки Запорізькою міською радою питання щодо передачі у його власність або власність позивачки або у будь-який інший спосіб не розглядалось та не приймалось. Оскільки рішень про рішень про видачу у власність або користування органами виконавчої влади не приймалось, то визнання державного на спірну земельну недійсним є належним способом захисту свого права. Окрім того, ОСОБА_1 вважає, що і договір купівлі - продажу необхідно визнати недійсним, оскільки ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем. Відзиви на апеляційну скаргу не надходили , проте це не заважає її розгляду за наявним матеріалами справи. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника ОСОБА_1 адвоката Желтобрюхова В.В., який підтримав апеляційну скаргу і просив про її задоволення, заперечення представниці ОСОБА_2 адвоката Яковлєвої Т.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 як добросовісного набувача і таке право не може бути припинено за вимогою позивачки з підстав проходження по ділянці інженерних комунікацій. Запорізька міська рада з відповідним позовом до суду не зверталась, ОСОБА_1 не позбавлена можливості встановлення сервітуту. Такі висновки суду першої інстанції є правомірними. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судом встановлено, що ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 18.05.2015, виданого Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції Запорізької області належить земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:001:0788, загальною площею 0,11 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з індексним номером 37649810 від 18.05.2015. На зазначеній земельній ділянці розташований належний ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності №51244938 від 30.12.2015 р., виданого Запорізьким міським управлінням юстиції, житловий будинок, літ. А-2, загальною площею 278,1 кв.м., якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з індексним номером 51245936 від 30.12.2015. Відповідно до робочого проекту з водозабезпечення, каналізування житлового будинку (шифр: В-2015.106-00НВК) (надалі за текстом - Робочий проект), розробленого Комунальним підприємством «Водоканал», здійснено прокладку трубопроводів з водопостачання та каналізування означеного вище, належного ОСОБА_1 житлового будинку. Вказаний проект було розроблено відповідно до дозволу власника водопровідно-каналізаційних мереж, до яких здійснювалось приєднання - КП «Водоканал», технічних умов, а також було погоджено з усіма зацікавленими особами. Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кардаш Я.О. та зареєстрованого у реєстрі за №242 гр. ОСОБА_3 продав та передав у власність, а гр. ОСОБА_2 купив та прийняв у власність земельну ділянку, що розташована: АДРЕСА_2 , площею 0,0214 га, кадастровий номер 2310100000:05:001:0561. У свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.03.2018, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В.М. та зареєстрованого у реєстрі за №410, ОСОБА_3 придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_6 . Згідно із договором, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ) площею 0,0214 вже мала кадастровий номер 2310100000:05:001:0561. У відповідності із п. 3 вищевказаного Договору, відчужувана земельна ділянка належала Продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №496647, виданого Запорізькою міською радою 25 квітня 2003 року на підставі рішення сесії Запорізької міської ради №110/143 від 27.03.2003. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №110 від 25 квітня 2003 р. Із витягу з Державного земельного кадастру НВ-9901465402021 від 02.09.2021 вбачається, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровий номером 2310100000:05:001:0561, яка належить ОСОБА_2 , встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №.1051, не зареєстровані. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №294730582 від 14.01.2022, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:001:0561 за адресою: АДРЕСА_1 , розташований об`єкт нерухомого майна: фундамент, який належить ОСОБА_2 . Висновком експерта №0063 від 07.04.2023 встановлено, що запроектовані трубопроводи водопостачання та каналізування згідно до «Робочого проекту з водозабезпечення, каналізування житлового будинку, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 , розробленого КП «Водоканал» проходять територією земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 . Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України). Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору. Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно із частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Як визначено Цивільним кодексом України так і Земельним кодексом України право на будівництво нерухомого майна мають власники земельної ділянки (ст. 90 ЗК України), землекористувачі (ст. 95 ЗК України) та особи, які набули право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) із власником даної земельної ділянки (ст. 413 ЦК України). Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Відповідно до ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - не більше 0,10 гектара (1000 м.кв.), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара тощо. Крім того ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Статтею 377 ЦК України, передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії. Рішенням Запорізької міської ради від 07.03.2003 №110/143 «Про передачу гр. ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 », яким гр. ОСОБА_9 передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_4 (10) для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в межах згідно з планом. Відповідно до землевпорядної документації, план земельної ділянки затверджено начальником Запорізького управління земельних ресурсів Цвіркуном О.М . Крім того, технічна документація із землеустрою, на підставі якої було прийнято вказане рішення міської ради, містить висновки міських служб, зокрема: висновок головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 07.02.2003 № 523; державного управління екології та природних ресурсів в Запорізькій області від 26.02.2003 №14/15-175; Запорізької державної міської санепідемстанції від 26.02.2003 № 02-16/522; управління з питань екології Запорізької міської ради від 11.03.2003 № 01-27/47; Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури від 11.09.2003 №246. Відповідно до пункту 2 Дозволу КП «Водоканал» (м. Запоріжжя) від 10.04.2015 № 74 власнику будинку у відповідності до ст. 46 Закону України «Про питну воду…» заборонено відключати трубопроводи водопроводу та каналізації, що проходять по його ділянці від сусідніх ділянок, та подають питну воду та відводять стоки від сусідніх ділянок, а також перешкоджати в обслуговуванні вказаних мереж. Згідно схеми водомірного вузла холодної води вказано заборону на складування та нагромадження різних предметів задля вільного доступу до мереж. Крім того, згідно проекту водопостачання та каналізації житлового будинку по АДРЕСА_5 , розроблено на підставі дозволу КП «Водоканал» від 10.04.2015 № 74, а також на підставі ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Основні положення», ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Основні положення» Рішенням Запорізької міської ради від 30.11.2007 № 35/153 «Про відведення та передачу гр. ОСОБА_11 у власність земельної ділянки прилеглої до присадибної ділянки по АДРЕСА_6 для складання державного акту на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_7», яким гр. ОСОБА_11 надано згоду на розроблено проекту відведення земельної ділянки прилеглої до присадибної ділянки по бул. Гвардійському та складання Державного акту на право власності, та передано гр. ОСОБА_11 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:05:001:0561) площею 0,0277 га (інші відкриті землі без рослинного покрову або з незначним рослинним покривом) прилеглу до присадибної ділянки по АДРЕСА_6 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. (присадибна ділянка). П.п. 7.6 вказаного рішення міської ради передбачено, що гр. ОСОБА_11 зобов`язано не забудовувати та не засаджувати багаторічними насадженнями охоронну зону існуючої інженерної мережі згідно зі схемою обмежень та обтяжень прав користування земельною ділянкою, погодженою головним управлінням архітектури та містобудування Запорізької міської ради. В матеріалах технічної документації переданої земельної ділянки міститься схема обмежень та обтяжень прав користування земельною ділянкою садибної забудови, яка містить погодження з КП «Водоканал». Крім того, технічна документація із землеустрою, на підставі якої було прийнято вказане рішення міської ради, містяться висновки міських служб, зокрема: висновок головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 25.04.2007 № 1760/ в; державного управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області від 08.08.2007 № 1200/13/09; Запорізької міської санітарно-епідеміологічної станції Запорізької області від 18.05.2007 №02/743; Запорізької обласної інспекції по охороні пам`яток історії та культури від 21.05.2007 №707; управління з питань екології Запорізької міської ради від 07.08.2007 №01-07/70. Відповіддю Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №29-8-0.18-2286/117-18 від 01.10.2018 адвокату Желтобрюхову В.В. було надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та складання Державного акта на право власності на земельні ділянки, замовником якої є ОСОБА_11 , кадастровий номер 2310100000:05:001:0561 та технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку, замовником якої є ОСОБА_11 . Із наданих документів видно, що земельна ділянка площею 0,0277 га, яка є прилеглою до ділянки по АДРЕСА_6 в, передається у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), інша земельна ділянка площею 0,500 га належить гр. ОСОБА_11 . Виходячи із технічної документації, дані земельні ділянки є сусідніми. Також відповідно до висновку від 25.04.2007 №1760/в Головного управління архітектури та містобудування ОСОБА_11 була викуплена земельна ділянка площею 0,0500 га по АДРЕСА_6 в згідно договору купівлі-продажу (бланк: ВАІ №533272), яка надавалась для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. В свою чергу Головне управління архітектури та містобудування вважає можливим надання у власність ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,0277 га для забудови та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. У технічній документації дійсно зазначений кадастровий номер 2310100000:05:001:0561, однак, крім нього, використовується ще й кадастровий номер 2310100000:05:001:0586. Згідно із відповіддю Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області №29-8-0.18-385/117-19 від 29.01.2018 кадастровий номер 2310100000:05:001:0325 був присвоєний земельній ділянці площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (9 буд. -1) та належала на праві власності гр. ОСОБА_12 згідно державного акта на право власності на земельну ділянку від 16.01.2006 №010626100021. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.11.2006 №6929 право власності на неї перейшло до ОСОБА_11 , яка в свою чергу, звернулась до Запорізької міської ради з питання відведення прилеглої території площею 0,0277 га. На підставі рішення Запорізької міської ради від 30.11.2007 №35/153 гр. ОСОБА_11 передана у власність земельна ділянка площею 0,0277 га, прилегла до присадибної ділянки по АДРЕСА_6 в (кадастровий номер 2310100000:05:001:0561), та видано державний акт на право власності на земельні ділянки загальною площею 0,0777 га (тобто, 2310100000:05:001:0325 (0,0500 га) та 2310100000:05:001:0561 (0,0277 га)). В державному акті на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_6 в площею 0,0777 га, виданому гр. ОСОБА_11 (від 01.04.2008 зареєстрованому за №010826100721) зазначено кадастровий номер 2310100000:05:001:0586. Кадастровий номер 2310100000:05:001:0325 було перенесено до архіву. З 01.01.2013 з набуттям чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення державного земельного кадастру здійснюється у запровадженому на державному рівні програмному забезпеченні «Національна кадастрова система». Відповідно до п. 4 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Про Державний земельний кадастр» зазначено, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Але,як установив суд першої інстанції, помилково, до Державного земельного кадастру були, також, перенесені відомості про земельні ділянки, які станом на 31.12.2012 не мали статус зареєстрованих, а кадастрові номери - визначених, зокрема, відомості про земельну ділянку 2310100000:05:001:0325. На сьогодні Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру здійснюються заходи із виправлення помилок, які містяться в Державному земельному кадастрі. До 01.01.2013 реєстрація земельних ділянок в Державному реєстрі земель, відкриття Поземельних книг та присвоєння кадастрових номерів відбувались в момент реєстрації прав земельну ділянку. У зв`язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку 2310100000:05:001:0325 не видавався, даний кадастровий номер залишився не присвоєним. На теперішній час, за даними Державного земельного кадастру кадастровий номер 2310100000:05:001:0325 присвоєний іншій земельній ділянці зареєстрованій по АДРЕСА_4 (буд. 10-1). У відповідності до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 №118 «Про інформаційну взаємодію органу, що здійснює ведення Державного кадастру, та органу державної реєстрації прав» 26.12.2017 до Державного земельного кадастру надійшла інформація про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно - земельну ділянку 2310100000:05:001:0325 за гр. ОСОБА_2 У 2013 році на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:001:0586 була поділена на дві окремі земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0277 га з кадастровими номерами 2310100000:05:001:0771 та 2310100000:05:001:0770, відповідно. У відповідності до Порядку, 15.11.2013 до Державного земельного кадастру надійшла інформація про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно - земельну ділянку 2310100000:05:001:0770 за гр. ОСОБА_11 . У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що за фактом використання завідомо підробленого документа Вознесенівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України за №12018080060002354 від 17.09.2018. Проте, постановою про закриття кримінального провадження від 22.10.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018080060002354 від 17.09.2018 було закрито у зв`язку з відсутністю події злочину. Відтак, суд першої інстанції дійшов до правильних та обґрунтованих висновків, що правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:001:0561 загальною площею 0,0214 га за адресою: АДРЕСА_1 , яка наразі належить ОСОБА_2 , видані у відповідності до чинного законодавства України. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є неспроможними. Окрім того, матеріали справи містять докази, що ОСОБА_2 пропонував ОСОБА_1 оформити сервітут, відповідно до якого вона могла б безперешкодно користуватися водопроводом, як це передбачено п. «г» ст. 99 ЗК України, проте ОСОБА_1 не прийняла на дану пропозицію. ОСОБА_1 не довела належними, достовірними та допустимими доказами факт здійснення ОСОБА_2 перешкод у водозабезпеченні та каналізуванні належного їй будинку. Спірна ділянка перебуває у приватній власності ОСОБА_2 як добросовісного набувача. Прокладення через спірну земельну ділянку комунікацій до належного позивачці житлового будинку не є достатньою підставою для припинення права власності ОСОБА_2 на цю ділянку. Означені позивачкою доводи в апеляційній скарзі вже були предметом розгляду в суді та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, лише свідчать про ініціювання їх перегляду, оскільки скаржниця не згодна з такими висновками суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відповідності до норм статей 374,375 ЦПК України, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 березня 2024 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови складено 13 листопада 2024 року. Головуюча: І.В. Кочеткова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков