Постанова 4824 № 308/6201/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О. Єдиний унікальний номер справи № 308/6201/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15167/2024 ПОСТАНОВА Іменем України 12 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та штрафних санкцій за прострочення виплат, встановив: У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вказаним позовом. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 квітня 2023 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 рокупозовну заяву залишено без руху і надано позивачеві строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі. За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 червня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам статті 177 ЦПК України, зокрема, до позовної заяви не додано копій позову з додатками для відповідачів у справі. Крім цього, на підтвердження повноважень представника - адвоката Пересоляка О.С., надано ордер, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано: «Ужгородський міськрайонний суд, Закарпатський апеляційний суд». Представник позивача - адвокат Пересоляк О.С. отримав копію вказаної ухвали 25 червня 2024 року в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, підписаною відповідальним працівником суду (а.с. 68). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суддя обґрунтовував це тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у визначений в ухвалі строк. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист. Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви, що надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва не додано копій позову з додатками для відповідачів у справі. Крім цього, на підтвердження повноважень представника - адвоката Пересоляка О.С., надано ордер, у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано: «Ужгородський міськрайонний суд, Закарпатський апеляційний суд». Встановивши, що позовна заява містить вказані недоліки, суддя Шевченківського районного суду м. Києва постановила обґрунтовану ухвалу про залишення позову без руху. Представник позивача - адвокат Пересоляк О.С. отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 25 червня 2024 року. Отже, останнім днем строку на усунення недоліків (з урахуванням вихідних днів) є 01 липня 2024 року. Як видно із матеріалів справи, станом на 09 липня 2024 року недоліки позовної заяви не були усунуті у встановлений судом строк, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо своєчасного усунення недоліків позивачем, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що надходили до суду від позивача після подання ним позовної заяви. Суд звертає увагу, що до апеляційної скарги додано копію заяви про усунення недоліків позовної заяви №3/28-06/24 від 28 червня 2024 року. Однак, апелянт не надав суду доказів направлення такої заяви на адресу Шевченківського районного суду м. Києва чи подачі її безпосередньо у канцелярію суду. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду про повернення позовної заяви є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова