Постанова Київський апеляційний суд № 372/233/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/13299/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 372/233/24 06 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Уляницькій М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Проць Т.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в: У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір № R01.00606.006958623, за умовами якого до ОСОБА_2 отримав кредит на поточні потреби у розмірі 113 388,88 грн зі сплатою 35,05 % річних за його користування та зобов`язувався повернути кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 66 щомісячних внесках до 21 числа кожного місяця згідно графіку щомісячних платежів. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № R01.00606.006958623 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Відповідно до реєстру боржників № 1 до Договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_3 в сумі 162 995,33 грн. Посилаючись на те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого утворилась заборгованістьв сумі 162 995,33 грн., з яких 103 468,59 грн. - заборгованість за основним боргом та 59 526,74 грн - заборгованість за відсотками, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № R01.00606.006958623 від 21.08.2020 року в розмірі 162 995,33 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн., а всього стягнути 165 679,33 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Яресько Тарас Віталійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»задовольнити частково, стягнути з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 109 554,97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором №R01.00606.006958623, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством«Ідея Банк». В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі у розмірі 3220,80 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції з врахуванням рішення суду апеляційної інстанції. В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та за неправильного застосування норм матеріального права, за неповного та всебічного з`ясування обставин справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також ігнорування судом першої інстанції сталої судової практики в подібних спорах. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень. Зазначає, що відповідач 11.04.2024 року подав заперечення щодо долучення до матеріалів справи доказів, доданих з відповіддю на відзив, всупереч вимогам ЦПК України суд першої інстанції дане заперечення проігнорував, більше того, обґрунтовував своє рішення саме на підставі незаконно долучених доказів, всупереч вимогам ч.1 ст.78 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив рішення, що не ґрунтується на засадах верховенства права та не є законним. До того ж, наданий разом з позовною заявою розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 07.07.2023 року по 30.11.2023 року складений самим позивачем, а не первісним кредитором, отже є неналежним доказом існування та розміру заборгованості, про що зазначав відповідач у відзиві. З даних двох розрахунків неможливо зрозуміти, яким чином і за який період відповідачу було нараховано проценти за кредитним договором, як вони нараховувалися, з якої бази заборгованості, тощо. Більше того, сума заборгованості за даними розрахунками не відповідає умовам кредитного договору, що вбачається з наданої позивачем банківської виписки, оскільки відповідно до неї відбувалося погашення основного боргу (тіла кредиту) (14.09.2020 року, 26.10.2020 року), а отже проценти повинні були перераховуватися відповідно до умов кредитного договору. Це абсолютно не було враховано первісним кредитором. Що стосується довідки-розрахунку заборгованості, складеноїпредставником первісного кредитора, то вона не містить підтвердження реальності господарської операції: по даному розрахунку неможливо вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані, тощо. Окрім того, дані розрахунки містять лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, тощо. Відповідно до банківських виписок, які є єдиним належним та допустимим доказом існування та розміру заборгованості, заборгованість позичальника перед первісним кредитором склала 109554,97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, а не 162995,33 грн., які абсолютно безпідставно намагається стягнути позивач. Враховуючи вищевикладене, відповідач частково визнає позовні вимоги позивача, та визнає заборгованість за кредитним договором у розмірі 109 554,97 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту. В частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права сторона відповідача зазначає, що суд безпідставно відмовив у відкладенні розгляду справи, як відповідачу, так і його представнику, чим не дав можливість відповідачу донести свою позицію, надати власний контр-розрахунок заборгованості, захистити свої інтереси в суді, тощо. Фактично, суд першої інстанції порушив конституційне право відповідача на судовий захист. Щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу (правову) допомогу сторона відповідача зазначає, що представництво інтересів відповідача у справі здійснював адвокат Яресько Тарас Віталійович на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №24111 від 07.06.24 року 10.06.2024 року адвокат Яресько Т.В. та апелянт підписали Акт приймання-передачі послуг №1 від 10.06.2024 року тим самим підтвердивши, що послуги адвокатом Яресько Т.В. були надані в повному обсязі. Апелянт оплатив послуги достроково у розмірі 7000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 копійок) 10.06.2024 року, про що отримав від адвоката Яреська Т.В. відповідну розрахункову квитанцію №10/06/24 від 10.06.2024 року, як це передбачено п.7.5 додатку №1 до договору. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»- Летун Тетяна Віталіївна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року- без змін. Зазначає, що з апеляційної скарги вбачається, що позичальник визнає факт отримання коштів від AT «Ідея Банк» за кредитним договором № R01.00606.006958623 від 21.08.2020року. Відповідно до умов кредитного договору, які є чинними та не оспорені апелянтом, надано кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до яких позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування в порядку та на умовах, визначених договором. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, тому кінцева дата строку кредиту - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нарахування за порушення кредитних зобов`язань здійснювались виключно первісними кредиторами. Відтак, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором за неналежне виконання взятих на себе позичальником зобов`язань. В частині заявлених відповідачем витрат на правничу (правову) допомогу сторона позивача зазначає, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію спірмірності та розумності щодо позовних вимог. Вказане свідчить про те, що рівень складності справи не вимагає значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який витрачений представником відповідача на виконання відповідних робіт. Враховуючи вищевикладене, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не вбачає підстав для відшкодування витрат відповідача на правову допомогу адвоката у розмірі 70000,00 грн, та просить суд відмовити відповідачу у стягненні з ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрат на правову допомогу. У судове засідання сторони не з'явилися. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір № R01.00606.006958623. Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 113 388,68 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. Згідно п.1.2 кредитного договору позичальник укладенням договору дав доручення банку, а банк за дорученням позичальника надав кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 113 388,68 грн. з позичкового рахунку позичальника на рахунок в АТ «Ідея Банк» на погашення кредитної заборгованості згідно договору № Z62.00605.006402466 від 24.02.2020 року. Банк надає кредит строком на 66 місяців. Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 35, 05 % річних від залишкової суми кредиту. 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № R01.00606.006958623 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ( а.с. 17-18). Відповідно до п. 2.1 договору факторингу за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах , визначених цим договором. Відповідно до п.2.2. договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються ( передаються ) у розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладання цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладання цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу№ 07072023 від 07 липня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 162 995,33 грн. з яких: 103 468, 59 грн. заборгованість за основним боргом, 59 526, 74 грн. заборгованість за відсотками.( а.с. 13). У такий спосіб ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору № R01.00606.006958623 від 21 серпня 2020 року. Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № R01.00606.006958623 від 21.08.2020 року, наданого позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач має заборгованість у розмірі 162 995,33 грн. з яких: 103 468, 59 грн. заборгованість за основним боргом, 59 526, 74 грн. заборгованість за відсотками ( а.с.16). З виписки, що міститься в матеріалах справи про рух коштів за договором № R01.00606.006958623 від 21.08.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 21 серпня 2020 року по 07 липня 2023 року вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та частково погашав заборгованість. Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те що, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, так як підтверджені належними та допустимими доказами. Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Як встановлено судом, 21серпня 2020 року ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством «Ідея Банк» кредитний договір № R01.00606.006958623. Відповідно до п.1.1 вказаного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 113 388,68 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору. Згідно умов п.1.2 кредитного договору позичальник укладенням договору дав доручення банку, а банк за дорученням позичальника надав кредит у день підписання даного договору шляхом переказу коштів в сумі 113 388,68 грн. з позичкового рахунку позичальника на рахунок в АТ «Ідея Банк» на погашення кредитної заборгованості згідно договору № Z62.00605.006402466 від 24.02.2020 року. Банк надає кредит строком на 66 місяців. Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 35, 05 % річних від залишкової суми кредиту. Вказаний договір підписаний сторонами. Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відповідач має заборгованість у розмірі 162 995,33 грн. з яких: 103 468, 59 грн. заборгованість за основним боргом, 59 526, 74 грн. заборгованість за відсотками.( а.с.16). З виписки, що міститься в матеріалах справи про рух коштів за договором № R01.00606.006958623 від 21.08.2020 року, укладеним з ОСОБА_1 , за період з 21 серпня 2020 року по 07 липня 2023 року вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та частково погашав заборгованість.( а.с. 69-72). Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 не заперечує факту отримання грошових коштів від АТ «Ідея банк»та існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора та просить суд апеляційної інстанції задовольнити позов частково та стягнути з нього 109 554, 97 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту за кредитним договором № R01.00606.006958623. Відповідно до ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц. Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. Як встановлено судом, 07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № R01.00606.006958623 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».( а.с. 17-18). Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору факторингу№ 07072023 від 07 липня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 162 995,33 грн.з яких: 103 468, 59 грн. заборгованість за основним боргом, 59 526, 74 грн. заборгованість за відсотками.( а.с. 13). Перехід прав вимоги до ОСОБА_1 підтверджується витягом із реєстру прав вимоги № 1 до договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року ( а.с. 68). Відповідно до долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договором, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника, ціну договору та порядок розрахунку між сторонами за відступлення, що відповідач не спростував. Враховуючи, що ОСОБА_1 не оспорив, та не надав суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується. Отже, долучений до справи договір факторингу є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому і підлягає до виконання. За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та в добровільному порядку у строки, передбачені в договорі, отримані в кредит кошти не повернув. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 11.04.2024 року подав заперечення щодо долучення до матеріалів справи доказів, доданих з відповіддю на відзив, всупереч вимогам ЦПК України, суд першої інстанції дане заперечення проігнорував, більше того, обґрунтовував своє рішення саме на підставі незаконно долучених доказів, всупереч вимогам ч.1 ст.78 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки ухвалив оскаржуване рішення, що не ґрунтується на засадах верховенства права та не є законним, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, до відповіді на відзив на позовну заяву представниками позивача були долучені докази, а саме: копія реєстру боржників № 1, копія договору факторингу №07072023 від 07 липня 2024 року та виписка з особового рахунку. При цьому колегія суддів зауважує, що витяг із реєстру боржників № 1, та договір факторингу №07072023 від 07 липня 2024 року вже було долучено позивачем при зверненні до суду, а тому ці докази не є новими. Щодо виписки з особового рахунку колегія зазначає наступне. Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлено основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку у банках України, однак позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не є банком України, а тому дія даного Положення на нього не поширюється, виписки по особовим рахункам не формуються. Як вбачається із матеріалів справи, саме на спростування доводів відповідача і було витребувано вказану виписку із особового рахунку у первісного кредитодавця -АТ «Ідея Банк». Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що наданий разом з позовною заявою розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 07.07.2023 року по 30.11.2023 року складений самим позивачем, а не первісним кредитором, отже, є неналежним доказом існування та розміру заборгованості, із наданих двох розрахунків неможливо зрозуміти, яким чином і за який період відповідачу було нараховано проценти за кредитним договором, як вони нараховувалися, з якої бази заборгованості, сума заборгованості за даними розрахунками не відповідає умовам кредитного договору, що вбачається з наданої позивачем банківської виписки, оскільки відповідно до неї відбувалося погашення основного боргу (тіла кредиту) (14.09.2020 року, 26.10.2020 року), а отже, проценти повинні були перераховуватися відповідно до умов кредитного договору, однак це не було враховано первісним кредитором, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. На підтвердження наявності заборгованості за кредитним договоромR01.00606.006958623 від 21.08.2020 року стороною позивача була надана виписка із особового рахунку відповідача ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з наданої позивачем виписки з карткового рахунку відповідача, він отримав кредит у розмірі 113 388, 68 грн. та здійснював часткове погашення кредитної заборгованості, яка включала заборгованість по тілу кредиту та по відсоткам за користування кредитом. Окрім того, у вказаній виписці відображені порядок зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості за основним боргом, нарахованими та простроченими відсотками. Тобто, надана позивачем виписка про рух коштів по картці підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості за кредитом. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції були порушені нормипроцесуального праватак як суд безпідставно відмовив увідкладенні розгляду справи, як відповідачу, так і його представнику, чим не дав можливість відповідачу донести свою позицію, надати власний контр-розрахунок заборгованості, захистити свої інтереси в суді, тощо. Фактично, суд першої інстанції порушив конституційне право відповідача на судовий захист, з огляду на те, що відповідач та його представник приймали участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подавали відзив на позовну заяву, додаткові пояснення, заперечення на клопотання.12.04.2024 року відповідачем та його представником були подані до суду клопотання про відкладення розгляду справи 15.04.2024 року у зв`язку із зайнятістю представника відповідача у іншому судовому засіданні. 15.04.20124 року розгляд справи було відкладено судом на 10.05.2024 року на 10-30 год. 08.05.2024 року відповідачем та його представником знову були подані клопотання про відкладення розгляд справи у зв`язку з участю представника у іншій справі. З огляду на зазначене , колегія суддів вважає, що у відповідача та його представника було достатньо часу та можливостей для подання до суду тих доказів та розрахунків, які вони вважали за необхідне подати. Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав, апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича підлягає залишенню без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року залишенню без змін. При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про задоволення позовних вимог, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на відповідача понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яреська Тараса Віталійовича залишити без задоволення. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 травня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Судді: