Постанова Київський апеляційний суд № 357/7876/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Бебешко М.М. Єдиний унікальний номер справи № 357/7876/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14150/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В., секретар - Кролівець О.В., Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2024 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів. Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У червні 2024 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів. У позові просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави в розмірі 2138342,19 грн, що складається з: суми основного боргу 2 038 318,00 грн.; інфляційних втрат у розмірі 51 167,73 грн. та трьох відсотків річних - 48856,46 грн та стягнути 8000 доларів США. Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи та призначено підготовче судове засідання 02 липня 2024 року. У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову. Обґрунтовуючи причини необхідності вжиття вказаних заходів, зазначила, що на її переконання у відповідача існує задум відчужити належне йому майно з метою ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики і ускладнення чи неможливості виконання рішення про задоволення позовних вимог у даній справі, що завдасть істотної шкоди його правам та інтересам, за захистом яких він звернувся до суду. Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. У прохальній частині заяви просила: - вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми заявлених позовних вимог 2 138 342,19 гривень та 8 000, 00 доларів США на належні ОСОБА_2 транспортні засоби: 1) Volvo FH500, 2015 року випуску, об`єм двигуна 12777 см3, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року ; 2) MAN TGX 18.480, 2015 року випуску, об`єм двигуна 12419 см3, дата останньої реєстрації 21 лютого 2024 року ; 3) TRANSPORTER ENGINEERING DT07RC204, 2005 року випуску, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року ; 4) HUNWICK ENGINEERING C344747, 2013 року випуску, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року ; 5) SCANIA R450, 2014 року випуску, об`єм двигуна 12742 см3, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року ; 6) SCANIA R450, 2016 року випуску, об`єм двигуна 12742 см3, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року ; 7) TRANSPORTER ENGINEERING DT07RC205, 2012 року випуску, дата останньої реєстрації 16 листопада 2023 року; 8) OZSAN TREYLER MRYL2, 2018 року випуску, дата останньої реєстрації 24 листопада 2023 року ; 9) LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1997 см3, дата останньої реєстрації 07 лютого 2024 року; 10) SCANIA R410, 2017 року випуску, об`єм двигуна 12742 см3, дата останньої реєстрації 16 лютого 2024 року; 11) Палич G04115, 2024 року випуску, об`єм двигуна 2024 року, дата останньої реєстрації 19 березня 2024 року; 12) ВАЗ 21013, 1986 року випуску, об`єм двигуна 1600 см3, дата останньої реєстрації 08 лютого 2023 року. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви. Позивачка ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалою, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначила, що суд вирішуючи питання про забезпечення позову не надав оцінки доказам, реально не встановив характер спірних правовідносин, співмірність вимог заяви про забезпечення позову із вимогами позову тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви. Заява позивачки про вжиття заходів забезпечення позову була подана задля охорони матеріально-правових інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій з боку відповідачки, та забезпечення реального і ефективного виконання рішення суду в разі задоволення вимог позивача, попередження потенційних труднощів в подальшому виконанні такого рішення Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 31 жовтня 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Представник ОСОБА_1 приймала участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. За даною нормою закону однією з причин, в зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд зазначив, що розмір заборгованості становить 182 288,14 грн, а тому заявлені вимоги є неспівмірними із вимогами позову, оскільки вартість майна, на яке просить накласти арешт позивачка перевищує ціну позову. Висновок суду про відмову є правильним, натомість суд апеляційної інстанції вважає за необхідне викласти мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Вирішуючи питання про забезпечення позову , суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову ; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті. При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду у гіпотетичному випадку задоволення позову. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 2 138 342,19 грн, і вказана сума позову є значною. Позивачка вважає, що відповідачка може відчужити майно, яке є у іі власності, а такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення. Як видно з тесту позовної заяви, сума заборгованості становить 2 138 342,19 грн, що є значним розміром. Позивачка, хоч і надала докази наявності у відповідачки майна, відносно якого можна застосувати заходи забезпечення позову, разом з тим не вказала вартість майна, а відтак суд позбавлений можливості зробити висновок щодо співмірності заходів забезпечення та позовних вимог . Не надано таких доказів і до апеляційної скарги. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. З урахуванням норм процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог позивача щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, підстави для скасування ухвали відсутні, натомість висновки суду не відповідають обставинам справи, а відтак апеляційний суд мотивувальну частину ухвали виклав в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2024 року про відмову у забезпеченні позову - змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова