Ухвала ККС ВС № 2030/977/12

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2024 року м. Київ справа № 2030/977/12 провадження № 51-3709км22 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року про відмову у відновленні строку на касаційне оскарження вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 березня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанції обставини

1. Первомайський міськрайонний суд Харківської області вироком від 01 березня 2016 року визнав винуватими і засудив ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК), кожному на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки, на підставі ст. 54 КК кожного з них позбавив спеціального звання «лейтенант міліції», згідно з ч. 5 ст. 72 КК кожному з них у строк покарання зарахував строк попереднього ув`язнення з 27 вересня 2011 року по 01 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі й кожного звільнив з-під варти у зв`язку з відбуттям строку основного покарання.

2. Харківський апеляційний суд ухвалою від 10 серпня 2021 року змінив вирок місцевого суду. У частині засудження ОСОБА_8 і ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 364 КК (у редакції Закону України від 15 квітня 2008 року № 270-VI) вирок скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_8 та ОСОБА_7 звільнено від призначеного кожному з них покарання за ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК у зв`язку із закінченням строків давності. На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_7 звільнено від призначеного йому покарання за ч. 3 ст. 365 і ч. 2 ст. 127 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

3. Постановлено вважати ОСОБА_8 засудженим: за ч. 3 ст. 365 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки та з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції» на підставі ст. 54 КК; ч. 2 ст. 127 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки та з позбавленням спеціального звання «лейтенант міліції» на підставі ст. 54 КК. З урахуванням зарахованого відповідно до ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) у строк відбування покарання перебування ОСОБА_8 під вартою з 27 вересня 2011 року по 01 вересня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі постановлено вважати ОСОБА_8 таким, що відбув призначене основне покарання. У решті вирок залишено без змін.

4. Захисник засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 03 грудня 2021 року подав до апеляційного суду клопотання про відновлення строку, встановленого ст. 386 КПК 1960 року, для подачі касаційної скарги на вирок Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року.

5. Харківський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2022 року відмовив захиснику ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження вказаних вище судових рішень стосовно ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

6. Постановляючи таке рішення, апеляційний суд указав, що заявник пропустив установлений ст. 386 КПК 1960 року строк на касаційне оскарження вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і при цьому не вказав у клопотанні поважних причин його пропуску. Посилання адвоката як на поважну причину пропуску строку на касаційне оскарження на неотримання засудженими копії повного тексту ухвали, що перешкодило вчасно подати касаційну скаргу на це рішення, апеляційний суд визнав таким, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_6 були присутніми в ході апеляційного розгляду справи, у тому під час оголошення ухвали Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, коли їм було роз`яснено порядок і строки касаційного оскарження, а отже строк оскарження ухвали апеляційного суду в цьому випадку обчислювався з моменту її оголошення, а не з моменту отримання копії ухвали і заявник не вжив заходів для подання касаційної скарги в межах цього строку. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що ухвала апеляційного суду є необґрунтованою, невмотивованою і такою, що не відповідає вимогам закону та судовій практиці. Зауважує, що суд апеляційної інстанції безпідставно вказав у своєму рішенні на відсутність у нього поважних причин для пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Як стверджує адвокат, у клопотанні про відновлення пропущеного строку він зазначав, що строк був пропущений з поважної причини, якою є неотримання засудженими повного тексту оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, що унеможливило ознайомлення сторони захисту з її змістом, а відповідно, і вчасне оскарження. Позиції учасників судового провадження

8. У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

9. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, просив залишити ухвалу апеляційного суду без змін.

10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Мотиви Суду

11. Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

12. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються в цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатися в тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини»).

13. Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року в касаційному порядку можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі (екстрадиції) особи.

14. За правилами ст. 386 КПК 1960 року касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили. У разі пропуску строку на касаційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання касаційної скарги, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив оскаржуване рішення, про відновлення пропущеного строку.

15. Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суди мають перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строків на оскарження судового рішення, такі підстави.

16. За правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18 (провадження № 51-8813км18), особа, яка бажає подати скаргу, має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча КПК і містить норми щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску. Тому під час вирішення питання про поновлення пропущеного строку, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, що об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема те, чи вживала особа розумних заходів для реалізації свого права (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), й інші доречні обставини.

17. Як видно з матеріалів кримінальної справи, адвокат ОСОБА_6 та його підзахисні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 брали участь в апеляційному розгляді справи, у тому числі всі вони були присутніми в судовому засіданні 10 серпня 2021 року, коли головуючий суддя в порядку ч. 2 ст. 379 КПК 1960 року оголосив резолютивну частину ухвали, повідомив, коли буде складений та оголошений повний текст цього рішення.

18. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року було надіслано для оприлюднення 18 серпня 2021 року, того ж дня зареєстровано і вже наступного дня, тобто 19 серпня 2021 року, надано до неї загальний доступ.

19. Водночас захисник ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_6 , маючи змогу звернутися до суду з клопотанням про надання повного тексту ухвали або ознайомитися зі змістом цього рішення в ЄДРСР і вчасно його оскаржити, 03 грудня 2021 року подав до апеляційного суду клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження ухвали від 10 серпня 2021 року.

20. Кримінально-процесуальний закон пов`язує початок перебігу строку на оскарження судового рішення з отриманням його копії лише для засудженого, який перебуває під вартою, у решті випадків цей строк починає відліковуватися з дня проголошення судового рішення або набрання ним законної сили.

21. Дані матеріалів кримінальної справи свідчать про те, що захисник ОСОБА_6 не був позбавлений можливості вчасно оскаржити судове рішення в доступний для нього спосіб у суді касаційної інстанції, а засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не перебували під вартою з дня ухвалення вироку судом першої інстанції 01 березня 2016 року, вони не висловили бажання особисто оскаржити судові рішення в касаційному порядку і не зверталися до суду з клопотанням про надання їм копії ухвали апеляційного суду. ОСОБА_8 не заявляв такого клопотання і під час отримання речових доказів у приміщенні Первомайського міськрайонного суду Харківської області 25 листопада 2021 року (т. 36, а. с. 185).

22. З урахуванням наведеного Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неотримання засудженими копії повного тексту ухвали апеляційного суду не може бути визнано такою обставиною, яка безпосередньо унеможливила подання захисником ОСОБА_6 касаційної скарги на судові рішення щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у визначений законом строк, а тому не є поважною причиною для відновлення строку касаційного оскарження.

23. Під час касаційної перевірки колегія суддів не встановила порушень норм матеріального або процесуального права, які би ставили під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення і були підставою для його зміни чи скасування, а тому ухвалу апеляційного суду від 24 січня 2022 року про відмову у відновленні строку на касаційне оскарження вироку та ухвали щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 необхідно залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Керуючись статтями 394-396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розд. ХІ «Перехідні положення» КПК в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Суд постановив: Ухвалу Харківського апеляційного суду від 24 січня 2022 року про відмову у відновленні строку на касаційне оскарження вироку Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 березня 2016 року та ухвали Харківського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3