Постанова Київський апеляційний суд № 761/17960/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/17960/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4652/2024 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2024року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Гудзевич Інни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни в інтересах особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року у складі судді Притули Н.Г., у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горохова Ніна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павлюк Назар Васильович, Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації права власності,- В С Т А Н О В И В : У вересні 2022 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося у суд із в якому просить: - визнати недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 21 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В. за реєстровим №740, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; - визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 22 жовтня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В. зареєстрований за №745, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; - визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2 , посвідчений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_4 ; - визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , посвідчений 29 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гороховою Н.В., що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_6 ; - скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горохової Н.В. індексний №61843043 про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_2 . - скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горохової Н.В. індексний №61843728 про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) на квартиру АДРЕСА_3 . Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 передала в іпотеку належне їй на праві власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яка в подальшому була зареєстрована на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя за ОСОБА_1 . Пізніше ОСОБА_1 розділив зазначену квартиру на дві та подарував власним дітям. Позивач вважає, що укладені відповідачами правочини з порушенням чинного законодавства, оскільки їх вчинення порушує права позивача, як кредитора та вчинені для уникнення виконання рішення суду. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року позов ПАТ АБ «Укргазбанк» - задоволено. Вирішено питання судових витрат. В апеляційній скарзі адвокат Гудзевич І.А. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 виступав кредитором перед ОСОБА_3 на підставі договору позики від 01 червня 2014 року та від 01 жовтня 2021 року. Дані договори не оспорено та не визнано судом недійсними. Саме за рахунок коштів, отриманих від ОСОБА_1 в якості позики ОСОБА_3 погасила свої зобов`язання перед позивачем в сумі 1 799 495 грн. Даний факт не спростовано позивачем та підтверджується матеріалами справи. Зазначає, що єдино ознакою фраудаторності правочину, яка існує в даному випадку - це перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в родинних відносинах. Інші ознаки, що могли б свідчити про недійсність даного правочину відсутні. Вказує, що висновком експерта у ході психологічного дослідження з використанням поліграф у ОСОБА_3 виявляються психофізіологічні реакції, які свідчать про те, що вона у 2014 розі позичала у свого сина ОСОБА_1 кошти в сумі 500 000 доларів США на підставі договору позики. Даний висновок відповідає всім вимогам ЦПК та є належним, допустимим і достатнім доказом добросовісності дій ОСОБА_3 у правовідносинах із позивачем. Крім того, судом не взято до увагу, що ОСОБА_2 жодних грошових зобов`язань перед позивачем на час укладення спірного правочину не мав. Зазначає, що укладаючи договір про задоволення вимог іпотекодержателя ОСОБА_3 при цьому погасила свої зобов`язання перед ОСОБА_1 на загальну суму 568 500 доларів США, що підтверджується матеріалами справи. Посилається на те, що перед укладенням договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 22 жовтня 2021 року була проведена відповідна оцінка майна, відповідно до звіту №18-211022-066 від 22 жовтня 2021 року оціночна вартість об`єкта оцінки складає 14019614,50 грн. Розмір грошових відповідача-1 перед відповідачем-2 становить 14895609,50 грн, тобто посилання на заниження вартості майна при його передачі є безпідставним та необґрунтованим. Скаржником вказано, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив права та законні інтереси малолітніх дітей, для яких дані квартири є єдиним місцем проживання. Орган опіки та піклування підтвердив законність набуття малолітніми дітьми права власності на дане майно. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», просить залишити апеляційну скаргу адвоката Гудзевич І.А. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року без задоволення. Вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі адвокат Трегуб О.А. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в даному випадку при зверненні до суду позивачем обрано невірний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові. Вказує, що позивач намагається повернути у власність ОСОБА_3 майно, що на його думку, вибуло із її власності неправомірно, з метою задоволення за рахунок такого майна своїх кредиторських вимог, при цьому безпідставно втручається у право власності скаржника, який не є боржником, а тому відповідно до усталеної практики Верховного Суду, ефективним способом захисту буде саме повернення боржника до становища, що існувало раніше, тобто повернення у власність ОСОБА_3 належної їй на праві власності частини квартири АДРЕСА_1 . Звертає увагу суду на ту обставину, що і скаржник і його дружина були боржниками ОСОБА_1 та мали на меті за рахунок спільної квартири (що придбана фактично за позичені у сина кошти) виконати свої зобов`язання за договором позики. Посилається на те, що при розгляді справи суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що правочини, які укладались між відповідачами мали на меті настання певних юридичних наслідків, які настали, у тому числі виконання ОСОБА_3 та скаржником своїх зобов`язань за договором позики, погашення залишку заборгованості перед банком (позивач визнає факт отримання коштів у сумі 1 799 495 грн після укладення оспорюваних правочинів), а також перехід права власності на нерухоме майно з метою подальшого проживання в ньому малолітніх дітей, які зареєстровані та фактично там проживають. Крім того, не було доведено неплатоспроможність боржника та не враховано правову природу боргу перед позивачем. Вказано, що при розгляді справи судом не враховано положень ст.ст. 553, 554 ЦК України, якими передбачено, що обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, адже обсяг зобов`язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов`язань боржника. Скаржником зазначено, що він не брав участі у даній справі, проте, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його право власності (спільної сумісної) на майно, а також його боргові зобов`язання перед сином ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 в інтересах ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1)керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає, виходячи з наступного. Зі справи убачається, 02 березня 2010 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Укрпериклаз» було укладено кредитний договір №1/2010 за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит в сумі 25 000 000 грн строком до 01 березня 2013 року (а.с. 32-35 т.1). Додатковою угодою від 22 квітня 2011 року сума кредиту була збільшена до 40 000 000 грн із строком повернення до 01 квітня 2014 року (а.с. 37- т.1). Виконання умов кредитного договору було забезпечено порукою ОСОБА_3 за договором поруки №23 від 27 жовтня 2011 року (а.с. 39-40 т.1). Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 серпня 2013 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 , як поручителя та солідарного боржника ПАТ "Укрпериклаз", на користь ПАТ "АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1/2010 від 02 березня 2010 року у сумі 39 023 172 грн 41 коп. Стягнуто з ОСОБА_8 , як поручителя та солідарного боржника ПАТ "Укрпериклаз", на користь ПАТ "АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1/2010 від 02 березня 2010 року у сумі 39 023 172 грн 41 коп. Стягнути з ОСОБА_9 , як поручителя та солідарного боржника ПАТ "Укрпериклаз", на користь ПАТ "АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором №1/2010 від 02 березня 2010 року у сумі 39 023 172 грн 41 коп (а.с. 45-48 т.1). 24 жовтня 2014 року на виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист щодо ОСОБА_3 (а.с. 53 т.1). 17 листопада 2014 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було розпочате виконавче провадження №45467586 (а.с. 54 т.1). Постановою державного виконавця від 21 жовтня 2021 року було закінчено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду (а.с. 55 т.1). Рішенням Господарського суду м. Києва від 29 вересня 2021 року у справі № 910/3077/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" 3 % річних у розмірі 2 759 601 грн 31 коп, інфляційні втрати у розмірі 9 246 859 грн 03 коп та витрати зі сплати судового збору у розмірі 180 096 грн 91 коп. Рішення набрало законної сили та 06 квітня 2022 року був виданий наказ про примусове виконання рішення суду (а.с. 65-69, 72 т.1) 20 липня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павлюком Н.В. розпочато виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного рішення господарського суду (а.с. 73 т.1). Відповідно до справи, ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2014 року (а.с. 77 т.1). За договором іпотеки від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_3 передала зазначену квартиру в іпотеку ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань по поверненню грошових коштів в сумі 568 500 доларів США за договорами позики від 01 червня 2014 року та 01 жовтня 2021 року (повернення грошових коштів в строк до 31 жовтня 2021 року) (а.с. 86-93 т.1). 22 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя за яким ОСОБА_1 набув право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 94-97 т.1). За заявою ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 була поділена на дві квартири АДРЕСА_4 (а.с. 99 т.1). За договором дарування квартири від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 подарував своєму малолітньому синові ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 100-103 т.1). На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горохової Ніни Вікторівни індексний №61843043 про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) було зареєстровано право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 . За договором дарування квартири від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 подарував своєму малолітньому синові ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 104-107 т.1). На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горохової Ніни Вікторівни індексний №61843728 про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) було зареєстровано право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3 . Задовольняючи позов районний суд вважав, що дії ОСОБА_3 по передачі в іпотеку належної їй квартири та подальшого звернення стягнення на іпотечне майно своєму синові ОСОБА_1 , при тому що ОСОБА_3 достеменно була обізнана про необхідність виконання грошового зобов`язання за рішенням Господарського суду м. Києва від 29 вересня 2021 року в загальному розмірі сумі 12 186 557 грн 25 коп, невжиття протягом тривалого часу заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед кредитором, вказують на те, що спірні правочини вчинено нею без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, дії сторін цього договору направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близьких родичів (сина та онуків) та з метою приховати це майно від примусового відчуження для погашення грошових зобов`язань. Між тим з таким рішенням погодитися не можливо, з наступних підстав. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Так, звертаючись у суд із позовом ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначав, що ОСОБА_3 перебуває у шлюбі та її чоловіком є ОСОБА_2 . Відповідно до долученого справи договору купівлі-продажу квартири від 26 червня 2014 року ОСОБА_10 продав ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 221-224 т.3). В пункті 1.9 договору вказано, що він укладений за згодою чоловіка покупця ОСОБА_2 , підпис якого на заяві засвідчений ОСОБА_11 , приватним нотаріусом КМНО 19 червня 2014 року, за реєстровим № 1855. Зміст даної заяви доведено до відома покупця. Згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 904/2922/18 «недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Тому для вирішення питання про визнання недійсним оспорюваного правочину правове значення має встановлення впливу наслідку вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи». Особа яка не була залучена до участі у справі - ОСОБА_2 , зазначав, що спірна квартира була придбана у шлюбі з ОСОБА_3 , а тому є їх спільною сумісною власністю як подружжя та всі дії, пов`язані з передачею нерухомого майна в іпотеку та відчуженням, були узгоджені з ним та за його схвалення. Указане також підтверджується змістом оспорюваних договорів. Так, згідно п.1.8 договору іпотеки від 21.10.2021року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , цей договір укладається за письмовою згодою чоловіка іпотекодавця (позичальника) ОСОБА_2 , справжність підпису якого засвідчено на заяві ОСОБА_12 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21 жовтня 2021року за реєстровим 739 (а.с.86-93 т.1). Відповідно до справи, у подальшому за згодою співвласника іпотечного майна - ОСОБА_2 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя (п.12 договору) (а.с.94-97 т.1). Зазначене свідчать про те, що районним судом постановлено рішення, яким вирішено питання про права і обов`язки ОСОБА_2 , проте не залученого до участі у розгляді даної справи, як співвласника майна, набутого у шлюбі та вчинені щодо якого іншим співвласником - ОСОБА_3 та схвалені ним правочини, було визнано недійсними. Розглянувши справу у відсутність ОСОБА_2 , районний суд вирішив питання про його права та обов`язки як співвласника спірного майна, що унеможливлює встановити фактичні обставини справи в порядку ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Враховуючи наявність істотного порушення прав та законних інтересів ОСОБА_13 , ухвалене по справі рішення суду першої інстанції, як постановлене з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, підлягає скасуванню та у повному обсязі,остільки вимоги про визнання недійсними договорів дарування, скасування рішення державного реєстратора носять похідний характер від первинних вимог й ухвалення по справі нового судового рішення про відмову в позові. За наведених підстав подані по справі апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги адвоката Гудзевич Інни Андріївни в інтересах ОСОБА_1 та адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни в інтересах особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2023 року скасувати. Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в позові. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: