Постанова Львівський апеляційний суд № 465/4108/22

Справа № 465/4108/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/468/24 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Марко О.Р., з участю - представника позивача - адвоката Стефанович І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: у серпня 2022 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №254926 від 30 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» заборгованості в розмірі 9 135 грн 00 коп. Позов мотивовано тим, що укладений між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» 22 грудня 2018 року кредитний договір не був нотаріально посвідченим. Жодних повідомлень про відступлення права вимоги за цим договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Кредит Капітал» позивач не отримував, як і не отримував повідомлень від стягувача про розмір заборгованості. Заперечує існування будь-якої заборгованості за цим кредитним договором. Проте, позивачу відомо про наявність укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Кредит Капітал» договору про відступлення права вимоги від 15 березня 2019 року, а також те, що саме ТОВ «Кредит Капітал» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису на кредитному договору. Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за реєстровим номером № 254926. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» на користь держави 1 073 грн 60 коп. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн 00 коп. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису кредитний договір не посвідчений нотаріально, а також беручи до уваги наявний спір щодо суми заборгованості за таким, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов його вчинення. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що у заявника відсутня процесуальна дієздатність для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення у справі. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в лютому 2024 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі, котра підписана представником ОСОБА_2 , вважаючи, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, котра підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з договором про відступлення права вимоги, укладеним 01 липня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 , останній набув права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем. Цього ж дня між товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» також було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем. Отже, з 01 липня 2022 року саме ОСОБА_1 є належним кредитором за договором, укладеним з позивачем, та належним відповідачем у справі. Його незалучення до участі у справі прямо вплинуло на його майнові права та інтереси. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самосійною підставою для відмови в задоволенні позову. В квітні 2024 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, який підписаний представником ОСОБА_5 , в якому міститься прохання закрити апеляційне провадження у справі та який мотивний тим, що апеляційна скарга підписана не уповноваженою особою, а саме адвокатом Федяєвим С. В., який є військовослужбовцем, що у свою чергу має своїм наслідком зупинення адвокатської діяльності, а відтак неможливість бути представником учасника справи, зокрема, така особа немає права підписувати апеляційну скаргу. Відзив мотивований також тим, що заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису з особи, за чиєю заявою було вчинено такий напис, на інших осіб, не відбулось. Більше того, поведінка представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 містить всі ознаки зловживання правом на звернення до суду, адже останній є керівником відповідача у справі - ТОВ «Компані Фінанс», відтак був обізнаний про відступлення цією компанією права вимоги до позивача ОСОБА_1 , проте не повідомив суд про цю обставину, у той час як підписуючи апеляційну скаргу, подану останнім, зазначає про його необізнаність з судовим спором у цій справі. Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №254926 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №7373322, укладеним 22 грудня 2018 року із ТОВ «Мілоан», правонаступником якого, за договором відступлення права вимоги за кредитними договорами № 26-МЛ від 15 березня 2019 року є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в загальній сумі 9 135,00 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича від 22 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого напису № 254926, вчиненого 30 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в загальній сумі 9135,00 грн. Відповідно до Свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 ОСОБА_6 , змінив ім`я на ОСОБА_3 , про що 08 серпня 2019 року Подільським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Полтавській області складено відповідний запис № 16. 01 липня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № РтК/1-ЮО, відповідно до якого всі права та обов`язки за кредитним договором № 7373322 від 22 грудня 2018 року, на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий документ, перейшли до ТОВ «Компані Фінанс». З матеріалів справи убачається, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29 серпня 2022 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с. 24, 25). 02 листопада 2022 року до суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» про залучення правонаступника відповідача, яка мотивована тим, що згідно з укладеним 01 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» та ТОВ «Компані Фінанс» договором про відступлення права вимоги, останнє є новим кредитором, а відтак і правонаступником відповідача (а.с. 52-58). Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15 червня 2023 року залучено до участі у справі у якості правонаступника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (відповідача) - товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс» (а.с. 83, 84). Ухвала суду від 15 червня 2023 року про залучення правонаступника повернулася від ТОВ «Компані Фінанс» без вручення, з відміткою поштового відділення «За вказаною адресою не знаходиться». Ухвала надсилалась на адресу, вказану в договорі про відступлення права вимоги від 01 липня 2022 року (а.с. 80, 81). Аналіз доданих до апеляційної скарги документів свідчить, що 01 липня 2022 року між ТОВ «Компані Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги № 01/07, з додатку № 1 до якого вбачається, що до реєстру боржників за договором про відступлення прав вимоги № РтК/1-ЮО під номером 87 включений ОСОБА_6 (а.с. 184-196). Під час апеляційного розгляду судом витребувано та отримано від приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович матеріали виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису № 254926 від 30 червня 2021 року, з якого убачається, що стягувачем у цьому виконавчому провадженні є ТОВ ФК «Кредит Капітал». Предметом позову у справі, що переглядається є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок). Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку. Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ). З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №465/7405/17 (провадження № 61-11389св21) викладено такий висновок: «Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав». У постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі N761/825/20 (провадження N 61-12951св21),від 02 листопада 2022 року у справі N 758/14101/16-ц (провадження N 61-17550св21) зазначено, що «відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі. Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів. Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача. Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача». Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У справі, що переглядається ОСОБА_1 набув прав стягувача згідно виконавчого напису № 254926 від 30 червня 2021 року до моменту відкриття провадження у справі судом першої інстанції на підставі правочину, правомірність якого позивачем не спростована. Відтак, саме він має бути належним відповідачем у даній справі. За таких обставин суд першої інстанції розглянув та ухвалив оскаржуване рішення щодо неналежного відповідача, що є самостійною та достатньо підставою для його скасування та ухвалення нового про відмову в позові з цих підстав. Колегія суддів вважає необґрунтованими заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, виходячи з такого. Оскільки представник особи, яка подала апеляційну скаргу є адвокатом, право на заняття адвокатською діяльністю якого, згідно з даними ЄРАУ є не припинено та/або не зупинено, ним правомірно підписану апеляційну скаргу. Щодо мотивів відзиву про те, що оскільки такий є військовослужбовцем, він не має права займатись адвокатською діяльністю, таке може бути перевірена не в межах цивільної справи, а в порядку вирішення питання дисциплінарної відповідальності, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З огляду на неспростовану правомірність набуття ОСОБА_1 права вимоги до позивача, його незалучення як стягувача у відкритому виконавчому провадженні, не свідчить про відсутність підстав для матеріального правонаступництва в межах судової справи, а вказує, що саме він повинен бути належним відповідачем у такій справі. З цих самих підстав, колегія суддів не убачає підстав для висновку, що в діях представника особи, яка подала апеляційну скаргу містяться ознаки зловживання правом. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич