Ухвала КЦС ВС № 521/1170/24

УХВАЛА 07 листопада 2024 року м. Київ справа № 521/1170/24 провадження № 61-14275ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., розглянувши касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про компенсацію втрати частини доходу, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку у сумі 36 677, 48 грн та стягнути з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку у сумі 36 677, 48 грн, виплаченого 05 серпня 2023 року на виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 08 листопада 2017 року у справі № 521/9632/17. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2024 року позов залишено без задоволення. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Військової академії (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку по день фактичного розрахунку в сумі 47 683,65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 26 жовтня 2024 року представник Військової академії (м. Одеса) - Гуцалюк Р. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року, повний текст якої складено 27 вересня 2024 року. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК Українипередбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, як суду права, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені в справі про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати компенсації втрати частини доходів та стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку у сумі 36 677, 48 грн. Справа № 521/1170/24 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною. Касаційна скарга заявника та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження. Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової академії (м. Одеса) на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про компенсацію втрати частини доходу. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: М. Є. Червинська Є. В. Коротенко В. М. Коротун