Ухвала КЦС ВС № 174/421/24

УХВАЛА 08 листопада 2024 року м. Київ справа № 174/421/24 провадження № 61-14703ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про визнання права користування житлом у вигляді квартири, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено, оскільки касаційна скарга потребує уточнення в частині її обґрунтування. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 24 лютого 2021 року у справі № 759/20627/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 157/648/20, від 10 січня 2024 року у справі № 703/4087/20, від 07 лютого 2024 року у справі № 157/940/22, від 02 вересня 2019 року у справі № 731/34/17-ц, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/3624/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 17 лютого 2020 року у справі № 127/4297/18(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Водночас, заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Разом із цим, у змісті касаційної скарги не наведено вмотивованого обґрунтування підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд роз`яснює заявниці, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок виклав апеляційний суд з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним. При цьому, у скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми законодавства, натомість заявниця не вказує щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду, не наводить обґрунтованих мотивів її неправильного застосування судом апеляційної інстанції, а також не містить вмотивованих доводів щодо того, який вплив висновку Верховного Суду щодо цієї норми у цій справі буде мати для вирішення спору по суті. Верховний Суд звертає увагу заявниці на те, що формальна вказівка на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Крім того, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, заявниця одночасно посилається на правові висновки, зроблені у постанові Верховного Суду, які не враховано апеляційним судом та на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах. Оскільки підстави передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду) можуть бути взаємовиключними, особа, яка подає касаційну скаргу, у разі одночасного посилання на вказані підстави, має конкретизувати у касаційній скарзі яку саме норму (норми) права апеляційний суд застосував без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України. Таким чином, заявниці необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали та уточненням обґрунтування касаційної скарги, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя І. Ю. Гулейков