Постанова 4813 № 756/7459/23

Номер провадження: 22-ц/813/5959/24 Справа № 756/7459/23 Головуючий у першій інстанції Мазун І.А. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кострицького В.В., суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря Булацевської Я.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 представник позивача - ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 представник відповідача - ОСОБА_4 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Мазун І.А., у приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,- встановив: Короткий зміст заяви. В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2024 року у справі № 756/7459/23 було відмовлено у задоволенні у позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом спростування поширеної недостовірної інформації. 06.05.2024р.. до суду звернулася представник відповідача адвокат Шалько Олександра Андріївна із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, в якій зазначала, що у зв`язку з наданням всіх документів, що підтверджують обсяг та вартість надання адвокатом Шалько О.А. професійної правничої допомоги, вважає, що зазначені витрати у розмірі 30 000,00 грн. є належним чином підтвердженими, а відтак підлягають стягненню з позивача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 рокузаяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації шляхом спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) грн. Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, що враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 гривень. Доводи апеляційної скарги. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 22.05.2024 та ухвалити нове рішення про відмову в ухваленні додаткового рішення та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу В обґрунтування своїх вимог зазначає, що розгляд клопотання сторони відповідача про розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу здійснено судом першої інстанції без призначення клопотання до судового розгляду, без повідомлення сторони позивача про вказаний розгляд, чим порушено право позивача висловити свою позицію щодо заявленого клопотання. Заявником клопотання надано в якості доказів понесених відповідачем витрат прибуткові касові ордери №№ 268, 280, 117, 164, 8,

74. Щодо вказаних доказів вважає за доцільне звернути увагу апеляційного суду, що зміст договорів на правничу допомогу від 16.10.2023р. не деталізує вид правничої допомоги та не розмежовує ким з адвокатів така допомога буде надаватися; згідно п.4.5. договорів сторонами передбачено, що акти виконаних робіт не складаються; Положення договорів не містять грошового вираження вартості правничої допомоги. З огляду на вказане, обґрунтованим є висновок, що заявлення суду витрат на правничу допомогу здійснено безпідставно, виключно з метою неправомірного покладення на позивача судових витрат. Матеріали справи не містять відомостей про погодження відповідачем як стороною договорів наданої правничої допомоги, формальною підставою чого є безпосередні положення договорів, якими вказаний обов`язок адвокатів не визначався. Наведений опис витрат правничої допомоги є безпідставним та свідчить виключно про намагання незаконного стягнення з позивача грошових коштів. Заявником клопотання не надано доказів зарахування грошових коштів на банківський рахунок, видачі відповідачу фіскального чеку та декларування заявлених грошових коштів за період 2023 р. Позиція учасників справи. Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, представник відповідача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2024 - без задоволення, а додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22.05.2024 року - без змін. Щодо явки сторін. В судове засідання з`явилась представник відповідача. Представник позивача не зміг під`єднатись до судового засідання в режимі відеоконференції, що у відповідності до вимог ст.212 ЦПК не заважає перегляду справи. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України). Судом встановлено, що представником відповідача у відзиві на позовну заяву було зазначено, що «Повідомляємо, що докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. Вказане прошу вважати заявою відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України».(а.с. 66-69) Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв?язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п?яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.04.2024 року у справі № 756/7459/23 було відмовлено у задоволенні у позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, шляхом спростування поширеної недостовірної інформації. Відповідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Представником позивача надано суду договір про надання правової допомоги № б/н від 16.10.2023 року, укладений між адвокатом Шалько О.А. та ОСОБА_3 , договір про надання правової допомоги № б/н від 16.10.2023 року, укладений між адвокатом Вуж Д.В. та ОСОБА_3 , прибуткові касові ордери: № 268 від 16.10.2023р. на суму 7000 грн., № 280 від 23.11.2023р. на суму 4000 грн., № 117 від 05.04.2024р. на суму 2000 грн., № 164 від 03.05.2024р. на суму 7500 грн., №8 від 17.01.2024р. на суму 4000 грн., № 74 від 03.05.2024р.. Крім того, в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1293823 та ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВН №1323471.(а.с. 59,88) Також в самій заяві про ухвалення додаткового рішення наявний детальний опис робіт, необхідних для надання професійної правничої допомоги відповідачу. Право на правничу допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України та ст. 15 ЦПК України. Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно із п.3 ч.2, ч.8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу). При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд при ухваленні додаткового рішення враховує правову позицію, висловлену у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи). Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору. Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). У відповідності до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, а також характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, суд першої інстанції вважав, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 гривень. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком та доводи наведені в апеляційній скарзі їх не спростовують. Твердження апелянта, що розгляд клопотання сторони відповідача про розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу здійснено судом першої інстанції без призначення клопотання до судового розгляду, без повідомлення сторони позивача про вказаний розгляд, чим порушено право позивача висловити свою позицію щодо заявленого клопотання є необґрунтованим з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Згідно тексту Додаткового рішення: «Виклик сторін не здійснювався у зв`язку із відсутністю необхідності у виклику». Таким чином, враховуючи відсутність необхідності виклику відповідно до ст.270 ЦПК України, апелянт не був викликаний у судове засідання щодо розгляду клопотання про витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідач при зверненні до суду з відповідним клопотанням про розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу направила як представнику позивача, так і безпосередньо позивачу копію відповідного клопотання з додатками, докази чого було надано до такого клопотання та містяться в матеріалах справи.(а.с.140-142) Судова практика пов`язує саме не направлення клопотання про вирішення питання про судові витрати іншому учаснику з порушенням права подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, висловити свою позицію з цього питання та надати необхідні докази. Проте як вбачається з матеріалів справи, копія відповідної заяви була направлена і представнику позивача, і безпосередньо позивачу, що свідчить про відсутність порушення права апелянта висловити свою позицію щодо заявленого клопотання, про яке йдеться в апеляційній скарзі. У свою чергу, саме апелянт не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначення апелянтом про порушення заявником вимог щодо дотримання платіжної дисципліни не відповідає дійсності, так як відповідач зі своїм клопотанням надав копії прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату наданої правничої допомоги. Зазначення про те, що грошові кошти адвокатами не отримувались не підтверджується жодними доказами, а твердження про необхідність надання доказів зарахування грошових коштів на банківський рахунок та декларування грошових коштів за період 2023 року не передбачена законодавством. Судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що за таких обставин та з урахуванням всебічного дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, враховуючи вище викладені приписи законодавства, відсутні передбачені законом підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд зазначає, що представниками відповідача надана професійна правнича допомога, що підтверджується матеріалами справи та результатом розгляду справи, відповідачем надана правнича допомога була оплачена, враховуючи відмову у задоволенні рішення у справі №756/7459/23, відповідач надала усі передбачені законодавством докази для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у передбачений ч.8 ст. 141 ЦПК України строк, а, у свою чергу, суд першої інстанції, врахувавши характер виконаної адвокатом роботи та критерій розумності її розміру, частково задовольнив клопотання відповідача, зменшивши такі витрати до 11 000 грн. Підстав для відмови у задоволенні такого клопотання не було, так як відповідачем були подані усі передбачені докази у встановлений законодавством строк, тому апеляційна скарга щодо відмови у задоволенні додаткового рішення є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги належним чином необґрунтованими, та такими, що вірних висновків суду не спростовують. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко