Постанова 4814 № 553/3087/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/3087/24 Номер провадження 33/814/1146/24Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю. М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., За участю секретаря Дороженка Р.Г., Захисника-адвоката Мирка Р.О., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Мирка Романа Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 04 вересня 2024 року о 18:17 год. в м. Полтава, по просп. Миру. 30а, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом BMW 316і, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку - в медичному закладі КП «Полтавський обласний центр терапії залежностей ПОР» у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції захисник Мирко Р.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження по справі, в зв`язку з відсутністю в діях водія складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі посилається на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки поліцейський не провів огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів. Вказує, шо водій не відмовлявся від проходження огляду в закладі охорони здоров`я, але забажав проїхати на своєму авто за службовим поліцейським авто та намагався зв`язатись з адвокатом для отримання консультації як діяти в такій ситуації, що не можна розцінювати як відмову від проходження огляду. Також звертає увагу на безпідставність зупинки керованого ОСОБА_1 авто та відсутність в останнього ознак наркотичного сп`яніння, які на його думку були виявлені лише після отримання інформації щодо складання на водія раніше протоколу за ст. 130 КУпАП. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами є: протокол серії ААД №713356 від 04.09.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , в зв`язку з відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння, з особистими поясненнями «Я не відмовлявся від проходження огляду, причину зупинки не пред`явили, не відразу обґрунтували причину зупинки якої не було» та записом поліцейського щодо скоєння адмінправопорушення 18.02.2024 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке направлено до суду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, записи з бодікамер працівників поліції та відеореєстратора поліцейського автомобіля. Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані захисником. Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з долучених до матеріалів справи відеощаписів, автомобіль BMW 316і, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 був зупинений за допомогою проблискових маячків. На питання водія про причину зупинки поліцейський послався на п. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію, а саме, якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; Під час спілкування з водієм у поліцейського виникла підозра щодо перебування останнього в стані наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим він за допомогою ліхтарика перевірив його зіниці очей, які не реагували на світло, що стало підставою для пропозиції пройти водію ОСОБА_1 огляд в лікаря нарколога. Після перевірки зіниць очей та констатації того, що вони не реагують на світло, працівниками поліції з бази даних було встановлено, що на водія ОСОБА_1 вже складався протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, який перебуває на розгляді в суді першої інстанції, що фактично не заперечувалось і самим водієм. Протягом тривалого часу працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря - нарколога, на що останній наголошував на необхідності роз`яснити йому підстави зупинки автомобіля, потім довго спілкувався по телефону, відмовлявся залишати автомобіль на місці зупинки, мотивуючи це питаннями його безпеки. Загалом впродовж більше 40 хвилин з моменту зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 так і не надав чіткої відповіді на неодноразові пропозиції поліцейських щодо проходження огляду в медичному закладі. Така поведінка водія була обґрунтовано розцінена працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння та відповідно стала підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП. Доводи захисника про відсутність причин зупинки керованого ОСОБА_1 ТЗ не беруться судом до уваги, оскільки працівники поліції неодноразово повідомляли водієві, що авто було зупинено на підставі п. 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію». Посилання апелянта в частині порушення працівниками поліції процедури огляду на стан сп`яніння, а саме не проведення огляду поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів на місці є помилковим та невірним трактуванням Інструкції про порядок виявлення у водіїв ТЗ ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння. Так, чинним законодавством не передбачено проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на відміну від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, який дійсно проводиться на місці за допомогою спеціального технчіного засобу - газоаналізатора. Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння, у разі наявності підстав вважати, що водій ТЗ перебуває у стані наркотичного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто існує визначений законом алгоритм дій - спочатку працівник поліції виявляє ознаки наркотичного сп`яніння у водія та пропонує йому пройти огляд в медичному закладі з метою підтвердження чи спростування стану сп`яніння водія. При цьому, водій доставляється до медичної установи саме працівником поліції, який виписує направлення до медичного закладу. В разі доставлення водія до медичного закладу направлення залишається в ньому, а в разі відмови направлення водія до закладу направлення долучається до матеріалів адміністративного провадження. Нормами чинної Інструкції не передбачено виписка та передача направлення водієві для особистого проходження ним огляду в закладі охорони здоров`я, як і не передбачено пересування водія до медичної установи на власному автомобілі або в інший спосіб, оскільки після виявлення ознак сп`яніння водій відсторонений від права керування. Доводи апелянта стосовно відсутності зафіксованої відмови водія від проходження огляду не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки, як зазначалося вище, протягом 40 хв. ОСОБА_1 на неодноразові пропозиції пройти огляд тягнув час, спілкувався по телефону та ставив свої умови поїздки до медичної установи, то на своєму авто, то після того, як його авто забере інший водій, що вірно було розцінено поліцейськими як дії, спрямовані на ухилення від проходження огляду в медичному закладі. Долученим відеозаписом тривалістю 01:20 год., на якому зафіксовано весь перебіг подій, від моменту зупинки до складання протоколу, доводиться фактична відмова водія від проходження огляду. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Мирка Романа Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Ленінського районного суду м. Полтави від 03 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна