Постанова Харківський апеляційний суд № 638/12040/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638 / 12040 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Латка І.П. Провадження № 33/818/ 1553 /24 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без участі його захисника ОСОБА_2 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Дзержинського районного суду м.Харкова від «01» 10 2024 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 коп. Судом першої інстанції встановлено, що 19 червня 2024 року о 22:50 год у м. Харкові по вул. Клочківській, 319, водій ОСОБА_1 керував транспортним Mercedes-Benz V250, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, у відповідного лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджується наступними доказами: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 902399 від 19 червня 2024 року, яким зафіксовано факт порушення п. 2.5 ПДР України; - Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 19 червня 2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови, відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів Drager Alcotest 6820 ARHF-0024; - Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 червня 2024 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Огляд в КНП ХОР «ОНКЛ» не проводився; - відеозаписом правопорушення зі стаціонарного відеореєстратора, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz V250, державний номерний знак НОМЕР_2 , та відеозаписом з портативних нагрудних відеореєстраторів (БК № 472309, 475937, 471778), на якому зафіксовано, що поліцейський встановив у водія ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп`яніння, висунув законну вимогу пройти огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest, яка була проігнорована водієм. Після цього водію було запропоновано пройти медичний огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ», проте водій і цю вимогу проігнорував, у зв`язку з чим водієві було повідомлено про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з порушенням п. 2.5 ПДР України На відеозапису зафіксовано, як інспектор патрульної поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд з метою визначення стану сп`яніння та роз`яснював наслідки відмови від такого огляду, в тому числі наслідки вчинення дій, які будуть розцінені як відмова пройти огляд, однак ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконував законну вимогу інспектора патрульної поліції щодо проходження огляду з метою визначення стану сп`яніння, внаслідок чого в присутності ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП; - рапортом інспектора УПП в Харківській області Владислава Черняка від 19 червня 2024 року. Таким чином, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник Шматько Т.М. подала апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від «01» 10 2024 року та закрити провадження у справі. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що постанова винесена із істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, адже суд першої інстанції неповно та поспішно з`ясував всіх обставин справи. Крім того, апелянт зазначає, що працівники поліції безпідставно зупинили водія ОСОБА_1 , а значить всі подальші дії працівників поліції є незаконними. Додатково апелянт наголошує, шо рапорт, який долучений до матеріалів справи не є доказом. Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати. Позиції учасників апеляційного провадження В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 не з`явився, будучи належним чином повідомлений, жодних заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи з поважних причин до початку судового засідання не надав. 22 10 2024 року захисник Шматько Т.М. надіслала заяву про припинення повноважень представника ОСОБА_3 . Інший захисник ОСОБА_2 також в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, 30 10 2024 року повторно надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, та вказав у відповідному клопотанні, що працівники поліції безпідставно зупинили водія ОСОБА_1 та не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Крім того захисник Мельниченко Є.О. прохав суд не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами так як останній є волонтером, а лише залишити штраф відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Дослідивши подане клопотання захисника ОСОБА_2 про перенесення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у задоволенні відповідного клопотання виходячи з наступного. Як вбачається із клопотання, захисник ОСОБА_2 начебто перебував у іншому судовому засіданні, але жодних підтверджуючих фактів до суду апеляційної інстанції не надав. Крім того, через повторно подане клопотання про відкладення суд вбачає в діях захисника затягування розгляду справи з метою уникнення правопорушником ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції. Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд завчасно повідомляв учасників справи про дату, час і місце судового засідання. При розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою. У відповідності до ч.6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи. Враховуючи, заява про відкладення розгляду справи свідчить про намір уникнення правопорушника від відповідальності, виходячи з цього судом апеляційної інстанції прийнято рішення про розгляд справи за відсутності правопорушника та його захисника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 902399 19 червня 2024 року о 22:50 год у м. Харкові по вул. Клочківській, 319, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz V250, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820 та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, у відповідного лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При перегляді відеозапису, що долучений до матеріалів справи вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Mercedes-Benz V250, державний номерний знак НОМЕР_2 та на вимогу працівників поліції водій ОСОБА_1 не зупинявся, аргументуючи тим, що його осліпили фарами та він не бачив патрульний автомобіль. При спілкуванні працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. При перегляді відеозапису, що долучений до матеріалів справи, водій ОСОБА_1 хоча й чітко не висловив відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, але своїми діями намагався уникнути проходження відповідного огляду, тому суд апеляційної інстанції вбачає в діях водія ОСОБА_1 відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння. При цьому, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння, - проводиться на місті за допомогою технічних приладів або у закладі охорони здоров`я. Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп`яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у клопотанні захисника про накладення на водія ОСОБА_1 лише штрафу за вчинене правопрушення зважаючи на наступне. Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП передбачено, адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дані доводи апелянта є неспроможними, з врахуванням того, що позбавлення права керування транспортними засобами в якості обов`язкового додаткового виду адміністративного стягнення прямо передбачено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП. Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв`язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені. У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення захисника в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд ПОСТАНОВИВ : Постанову Дзержинського районного суду від «01» 10 2024 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило