Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/115/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 300/115/24 пров. № А/857/13725/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Носа С.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (ухвалене головуючим суддею Микитюком Р.В. а правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Івано-Франківської митниці, яка полягає у неповерненні їй товару, а саме : вибілений нетканий матеріал, виготовлений із синтетичних волокон поліетилену (100%) у вигляді відрізків прямокутної форми різних розмірів та відривних шматків різних розмірів без ознак зношення, утворених у процесі відбракування матеріалу. Поверхнева щільність більшості відрізків тканини знаходиться у межах 25-70 г/м2. Матеріал без покриття та просочення - в кількості (вага) 1292 кг та відходи синтетичних волокон (100% поліефір), які являють собою плутану волокнисту масу, яка складається з хаотично розташованих волокон та фрагментів підплавлених та склеєних між собою волокон. Волокна мають різну товщину по всій їх довжині, довжина волокон становить від 20 до 118 мм, не покриті та непросочені - в кількості (вага) 7678 кг (далі - спірний товар), що тимчасово вилучений по протоколу про порушення митних правил (далі - ПМП) №13/20600/2 від 06.09.2021 та зобов`язати відповідача повернути їй вказаний товар. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Івано-Франківська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що товар підлягає поверненню тільки після його митного оформлення зі сплатою відповідних платежів. У відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03.05.2022 по справі №344/18148/21 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Городище Черкаської області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, за ст.472 Митного кодексу України (далі - МК України), спірний товар було тимчасово вилучено відповідно до протоколу ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021, який зберігається на складі митниці ДФС повернути Блясецькій Н,С. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду 27.05.2022 у зазначеній вище адміністративній справі відмовлено в прийнятті апеляційної скарги в.о.начальника Івано-Франківської митниці ДМС України Р. Городецького та повернуто подану ним апеляційну скаргу на постанову Івано-Франківського міського суду від 03.05.2022. 19.06.2023 представником позивачки, у порядку ч.3 ст.528 МК України до Івано-Франківської митниці було скеровано адвокатський запит вих.№03/2023/03 від 19.06.2023 з метою отримання необхідної інформації, зокрема, про виконання постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.472 МК України в частині повернення спірного товару, який тимчасово вилучений згідно протоколу ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021, надання копій документів, які безпосередньо стосуються листування щодо повернення зазначеного вище товару між посадовими особами Івано- Франківської митниці та декларантом чи власником зазначеного товару. Листом Івано-Франківської митниці №7.21-1/21/14/2310 від 23.06.2023 були надані копії документів, які безпосередньо стосуються листування щодо повернення майна, вилученого згідно ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021 та одночасно зазначено, що в рішенні суду першої інстанції міститься описка, оскільки товар, вилучений згідно ПМП №13/20600/21 від 06.09.20231, не зберігається на складі митниці ДФС. 28.06.2023 представником позивачки було подано заяву до Івано-Франківського міського суду про виправлення описки, зокрем про те, що потрібно виправити описку в резолютивній частині постанови Івано-Франківського міського суду 03.05.2022 по справі №344/18148/21, а саме : виправити з на складі митниці ДФС на на складі митниці. Постановою Івано-Франківського міського суду від 30.06.2023 виправлено зазначену описку та внесено виправлення в мотивувальну та резолютивну частини постанови Івано-Франківського міського суду від 03.05.2022, а саме : текст та зберігається на складі митниці ДФС виправлено на та зберігається на складі митниці. 11.09.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до Івано-Франківської митниці із заявою про повернення належного їй майна з долученням копії постанови Івано-Франківського міського суду від 30.06.2023 по справі №344/18148/21. Листом Івано-Франківської митниці №7.21-1/21/10/3428 від 20.09.2023 було відмовлено у поверненні вилученого майна, оскільки, на думку посадових осіб Івано-Франківської митниці, майно вилучене згідно ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021, не може бути видане власнику без заявлення його у відповідний митний режим. Після цього, здійснюється видача товару згідно з Порядком роботи складу митного органу (розділ IX), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №627 від 30.05.2020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409. Вважаючи протиправними дії Івано-Франківської митниці, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не повернуто позивачці вилучений товар згідно ПМП №13/20600/21від 06.09.2021. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.201 МК України, товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання Згідно ч.1 ст.239 МК України, під складами митних органів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать митним органам або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення. За змістом п.6 ч.5 ст.238 МК України, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися, зокрема, товари, транспортні засоби комерційного призначення, вилучені відповідно до статті 511 цього Кодексу. У свою чергу, частиною першою статті 511 МК України передбачено, що товари - безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. Документи, які перебувають в електронному вигляді, вилучаються разом з відповідними носіями Відповідно до ч.6 ст.239 МК України, витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1-5 частини першої та у частині 5 статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини 5 статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини 3 статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг Згідно ст.242 МК України, товари, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів Відповідно до ч.3 ст.243 МК України, якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати митного органу на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються. Відповідно до ч.1 ст.243 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах митних органів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Колегія суддів зазначає, що постановою Івано-Франківського міського суду від 03.05.2022 по справі №344/18148/21 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.472 МК України закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення Вказаною постановою зобов`язано митний орган повернути ОСОБА_1 тимчасово вилучений згідно ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021 товар, який зберігається на складі митниці ДФС. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем безпідставно не повернуто позивачці вилучений у неї спірний товар згідно ПМП №13/20600/21 від 06.09.2021. При цьому, з урахуванням положень ч.3 ст.243 МК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вилучений товар належить повернути позивачці без стягнення витрат за зберігання на складі митниці. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року по справі №300/115/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук