Постанова Київський апеляційний суд № 755/7426/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/7246/23 № апеляційного провадження: 22-ц/824/11967/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 жовтня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П., при секретарі Даньшиній І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві Державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Одарюка М.П.,- встановив: У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом. ОСОБА_1 просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки та самоусунулась від спілкування з дитиною. Матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не піклується про фізичний стан і духовний розвиток сина. Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. В судовому засідання ОСОБА_1 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду будь-яких переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, ухиляючись від виховання дитини. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується актовим записом № 3 Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського районного управління юстиції у м. Києві, дата видачі 17 червня 2015 року, серія НОМЕР_1 (запис поновлено). Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що в травні 2011 року ОСОБА_2 зникла та залишила спільну дитину на батька. Відповідач не цікавиться спільним сином та не бере участі у його вихованні, матеріальної допомоги на утримання сина не надає. Дитина постійно проживає із позивачем, який займається її утриманням та вихованням. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надано характеристику директора середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 180 м. Києва на учня 6-4 класу ОСОБА_3 . Відповідно до якої, батько приділяє увагу навчанню та вихованню сина. Відповідно до акту обстеження умов проживання № 43 від 17 березня 2023 року № 43: ОСОБА_3 проживає разом з батьком, умови проживання задовільні, стосунки в сім`ї дружні, батько має бажання проживати з сином та займатись його вихованням. Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що відповідач як батько ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дослідивши надані докази у їх сукупності, правильно вважав, що позивачем не доведено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по виховуванню дитини. Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України). Колегія суддів вважає, що висновок Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації від 21 грудня 2023 року № 103008-4881 таким, що зроблено без достатнього з`ясування всіх обставин, недостатньо обґрунтованим та мотивованим. При вирішення спору, суд першої інстанції вірно вважав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, взявши до уваги надані докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження винної поведінки ОСОБА_2 щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. Доводи апеляційної скарги про те, що з 2011 року відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє бажання спілкуватися із дитиною та приймати участь у його вихованні, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачем не надано достатніх доказів для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 17 квітня 2024 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст складено 07 листопада 2024 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.Г. Музичко Л.П. Сушко