Постанова Житомирський апеляційний суд № 277/888/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №277/888/19 Головуючий у 1-й інст. Прищепа Т. П. Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б., за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №277/888/19 за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільний справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року, постановлену під головуванням судді Заполовського В.В. в смт. Ємільчине Житомирської області, в с т а н о в и в : У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, у якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.09.2019 по вказаній цивільній справі на об`єкт житлової нерухомості, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв. м., житловою площею 46,5 кв. м., який належить йому на праві приватної власності. В обґрунтування клопотання зазначав, що 03 вересня 2019 року ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв. м., житловою площею 46,5 кв. м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить йому на праві приватної власності. Вказував, що відповідно до виконавчого документу, виданого на виконання заочного рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2019 року по вказаній цивільній справі було відкрито виконавче провадження №61238359, яке закінчене у 2023 році. Зазначав, що відповідно до п.5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 його звільнено від боргів. Також звертає увагу на те, що згідно до п.8 резолютивної частини вказаної вище ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк, або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Вказував, що оскільки з боку стягувача (кредитора) ОСОБА_2 грошові вимоги у справі про його неплатоспроможність взагалі не заявлялись, вказані вимоги вважаються погашеними, а виконавчі документи, видані Ємільчинським районним судом Житомирської області за відповідними вимогами, визнано такими, що не підлягають виконанню. Як наслідок, виконавче провадження №61238359 щодо стягнення боргу з нього на користь ОСОБА_2 за рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.12.2019 по справі №277/888/19 було закінчене відповідно до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з визнанням судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню. Вважав, що оскільки виконавчий документ - ухвала Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.09.2019 за позовом ОСОБА_2 до нього також стосується вимог до нього, як боржника, вона також відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 вважається такою, що не підлягає виконанню. Зазначав, що з огляду на закінчення строку дії заходів забезпечення позову відповідно до ухвали Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.09.2019, а також у зв`язку із звільненням його від боргів згідно ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 та закінченням виконавчого провадження №61238359 з примусового стягнення боргу на користь ОСОБА_2 , заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт житлової нерухомості, мають бути скасовані. Стверджував, що у зв`язку з продовженням дії арешту, він не має можливості скористатись своїм правом на вільне користування та розпорядження своїм майном. Арешт, накладений ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області, порушує його конституційні права. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити клопотання та скасувати заходи забезпечення позову. Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області по справі №277/888/19 від 03.09.2019 на об`єкт житлової нерухомості, а саме на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що відповідачем не було сплачено йому в рахунок виконання рішення суду та погашення боргу кошти. Зазначає, що чинними нормами права не передбачено скасування судом заходу забезпечення позову (арешт) на підставі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а єдиною підставою після відкриття виконавчого провадження за накладення арешту є повне виконання судового рішення про сплату боргу. Вказує, що матеріали справи не містять виконавчого листа №277/888 Ємільчинського районного суду Житомирської області від 29.01.2020, а тому вважає, що матеріали справи не містять підтвердження того, що виконавче провадження закінчено чи закрито. Стверджує, що ОСОБА_1 під час розгляду справи Господарським судом Житомирської області за його заявою про неплатоспроможність міг здійснити дії щодо зняття арешту із об`єкта житлової нерухомості, а саме житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене просить скасувати ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року. 15 жовтня 2024 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що ОСОБА_2 , вимоги якого виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ОСОБА_1 та виконання яких не було забезпечено заставою майна, не був позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство ОСОБА_1 №906/1517/20. Звертає увагу на те, що відповідно до п. 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 по справі №906/1517/20 фізичну особу ОСОБА_1 звільнено від боргів. Вважає, що оскільки з боку стягувача (конкурсного кредитора) ОСОБА_2 грошові вимоги у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 взагалі не заявлялись, вказані вимоги вважаються погашеними, а виконавчі документи, видані Ємільчинським районним судом Житомирської області у справі №277/888/19 за відповідними вимогами, визнано такими, що не підлягають виконанню. Зазначає, що через звільнення боржника від боргів та визнання таким що не підлягає виконанню виконавчого листа Ємільчинського районного суду Житомирської області №277/888 від 29.01.2020, виданого на виконання рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27.12.2019 по справі №277/888/19, вказане рішення взагалі не підлягає виконанню, а отже втрачають законну силу будь-які заходи забезпечення позову у вказаній справі. Вказує, що оскільки ухвала Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.09.2019 по справі №277/888/19 безпосередньо стосується вимог ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 та яка є фактично виконавчим документом, вона відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 по справі №906/1517/20, винесеною на підставі ч. 4 ст. 90 КУзПБ, вважається такою, що не підлягає виконанню, а отже накладення арешту на майно боржника, який нею передбачений, підлягає скасуванню. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в провадженні Ємільчинського районного суду Житомирської області на розгляді перебувала цивільна справа №277/888/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на об`єкт житлової нерухомості, житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Постановою державного виконавця Ємільчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12.09.2019 у ВП №60030981 накладено арешт на об`єкт житлової нерухомості, житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За наслідком розгляду вказаної вище цивільної справи №277/888/19 Ємільчинським районним судом Житомирської області 27 грудня 2019 року ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2018 року у розмірі 756 000,00 грн та судові витрати в розмірі 7 944,20 грн на загальну суму 763 944,20 грн. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2023 року завершено процедуру погашення боргів ОСОБА_1 та звільнено останнього від боргів. Також вказаною ухвалою постановлено вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважати погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Скасовуючи заходи забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , звільнено останнього від боргів. У свою чергу ОСОБА_2 під час процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 в ході здійснення провадження щодо його неплатоспроможності не пред`являв вимог про стягнення з останнього заборгованості. Крім того суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок ОСОБА_1 має загальну площу 71,1 м2, є єдиним місцем проживання ОСОБА_1 і членів його сім`ї та не входить до складу ліквідаційної маси. Також суд першої інстанції зазначив, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України). За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав. Вказане свідчить про те, що заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті та яке є обов`язковим для виконання. У справі, що переглядається встановлено, що заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2018 року у розмірі 756 000,00 грн та судові витрати в розмірі 7 944,20 грн на загальну суму 763 944,20 грн. Ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову. Накладено арешт на об`єкт житлової нерухомості, житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . На день звернення до суду ОСОБА_1 із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (10.05.2024) рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2019 року не виконано. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2023 року у справі №906/1517/20: - затверджено звіт №22/07-1 від 22.07.2022 (з доповненнями: звіт вих. №20/03-1 від 20.03.2023, звіт вих. №10/04-3 від 10.04.2023, звіт вих. №26/05-1 від 26.05.2023) керуючого реалізацією майна боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Барішевського О.В. про результати процедури погашення боргів боржника у справі №906/1517/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; - задоволено заяву арбітражного керуючого Барішевського О.В. №29/08-2 від 29.08.2022, клопотання від 10.04.2023 з проханням: затвердити звіт керуючого реалізацією майна ОСОБА_4 , складеного за наслідками проведення процедури погашення боргів ОСОБА_1 , завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність №906/1517/20 та клопотання кредитора б/н ОСОБА_5 від 25.05.2023 про завершення процедури погашення боргів ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про неплатоспроможність №906/1517/20; - завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; - припинено повноваження арбітражного керуючого Барішевського О.В., як керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 ; - звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів; - припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введених ухвалою від 29.03.2021 Господарського суду Житомирської області у даній справі; - вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; - вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню; - ОСОБА_1 згідно ч.2 ст.134 Кодексу України з процедур банкрутства не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині; - протягом п`яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому цим Кодексом. Протягом п`яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов`язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів. Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом; - провадження у справі №906/1517/20 закрито. Постановою заступника начальника Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.07.2023 у ВП №61238359 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №277/888 виданого 29.01.2020 закінчено на п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою прийняття вказаної вище постанови стала ухвала Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 по справі №906/1517/20. Згідно преамбули Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав; грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно п. 1 ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі. Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Згідно ч. 6 ст. 119 КУзПБ з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом. Таким чином, ОСОБА_2 не був позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги у межах справи про банкрутство №906/1517/20. Однак, ОСОБА_2 в межах встановленого ч.1 ст.45 КУзПБ строку, ні до господарського суду, ні до керуючого у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 не звертався. Згідно п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. Згідно ч. 4 ст. 90 КУзПБ у випадках, передбачених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання п.4 ст. 90 КУзПБ суд господарської юрисдикції у своїй ухвалі від 01.06.2023 у справі №906/1517/20 зазначив про погашення вимог конкурсних кредиторів. Частиною 4 ст. 129 КУзПБ передбачено, що у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів. Порядок звільнення від боргів врегульовано ст. 134 КУзПБ, згідно якої господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів. Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині. Отже, вимоги конкурсного кредитора ОСОБА_2 до боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на цей час вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Крім того, відповідно до частини 1 і 2 статті 40 Закону «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Відтак, враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування заходів забезпечення позову, а саме арешту, накладеного ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області по справі №277/888/19 від 03.09.2019 на об`єкт житлової нерухомості, зокрема на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 71,1 кв.м., житловою площею 46,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1740483418217, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2019 року, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь останнього заборгованість за договором позики від 12 жовтня 2018 року у розмірі 756 000,00 грн та судові витрати в розмірі 7 944,20 грн на загальну суму 763 944,20 грн набрало законної сили - 27 січня 2020 року. Виконавчий лист був виданий 29 січня 2020 року. Відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач як сторона виконавчого провадження наділений широким колом повноважень щодо контролю за діями виконавця, в тому числі, має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, має право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Разом з тим, ОСОБА_2 не використано свого права, передбаченого вимогами Закону України «Про виконавче провадження», як сторони виконавчого провадження, в тому числі, на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця тощо, зокрема з підстав невиконання рішення суду протягом більше як 3 років, зокрема у період з 29 січня 2020 року (дата видачі виконавчого листа) до 01 червня 2023 року (постановлення ухвали Господарського суду Житомирської області у справі №906/1517/20), що у свою чергу свідчить про недобросовісне користування стягувачем своїми правами та на переконання колегії суддів свідчить про недобросовісне відношення заявника до забезпечення своїх прав як стягувача та виконання обов`язків як сторони у справі. Колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №381/4598/21). З урахуванням обставин цієї справи, поведінка стягувача, якому достеменно було відомо про прийняте судове рішення про задоволення його позову, накладення арешту на будинок ОСОБА_1 , відкриття виконавчого провадження, невиконання рішення суду більше як трьох років, не оскарження дій та бездіяльності державного виконавця, не подання заяви до господарського суду про включення до реєстру вимог кредитора, не відповідає принципу добросовісності. Така пасивна поведінка стягувача призвела до невиконання заочного рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2019 року та скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року. Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що житловий будинок ОСОБА_1 не входить до складу ліквідаційної маси, оскільки має загальну площу 71,1 м2 та є єдиним місцем проживання останнього та членів його сім`ї. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Колегія суддів зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту, накладеного ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03.09.2019 на житловий будинок боржника, є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження та неможливість продовження примусового виконання судового рішення з урахуванням постанови про закінчення виконавчого провадження та ухвали Господарського суду Житомирської області від 01 червня 2023 року у справі №906/1517/20. За наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування арешту накладеного ухвалою Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2019 року. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними. Посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є необґрунтованими. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленої по даній справі ухвали та відсутність підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Ємільчинського районного суду Житомирської області від 05 серпня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Дата складення повного судового рішення 07 листопада 2024 року. Головуючий Судді