Постанова 4856 № 719/529/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 719/529/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 06 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №1 (м. Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Новодністровського міського суду Чернівецької області з позовом до Відділення поліції №1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області, в якому просила: - визнати дії інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 м.Сокиряни Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції ОСОБА_2 щодо тимчасового затримання та поміщення на майданчик тимчасового тримання мотоцикла марки SPARK державний номерний знак НОМЕР_1 незаконними; - скасувати акт тимчасового затримання мотоцикла марки SPARK державний номерний знак НОМЕР_1 від 25.06.2024 року, складений інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 м.Сокиряни Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області сержантом поліції ОСОБА_2 ; - зобов`язати відповідальну особу відділення поліції № 1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області повернути належний ОСОБА_1 на праві користування мотоцикл марки SPARK державний номерний знак НОМЕР_1 , та свідоцтво реєстрації на мотоцикл, що були вилучені в рамках адміністративного затримання 25 червня 2024 року; - стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1 гривня за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області; - стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 212 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області; - стягнути з відповідача судовій збір у сумі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області. Ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області від 31 липня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 (м.Сокиряни) Дністровського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст.29 КАС України. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч.2 ст.312 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг. У випадку, якщо суб`єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом. Розгляду адміністративним судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 березня 2018 року у справі №563/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17, від 17 жовтня 2018 у справі №380/624/16-ц, постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №441/343/16-ц. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 у справі №826/13961/17 та ін.). Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач виражає незгоду з діями працівника патрульної поліції щодо тимчасового затримання та поміщення на майданчик тимчасового тримання належного позивачу на праві власності транспортного засобу, у зв`язку з чим пред`являє вимоги про скасування акту тимчасового затримання такого транспортного засобу із зобов`язанням повернути позивачу транспортний засіб та свідоцтво реєстрації на нього, що були вилучені в рамках адміністративного затримання, і, як наслідок таких незаконних, на думку позивача, дій працівника патрульної поліції просить суд стягнути на свою користь моральну та матеріальну шкоду за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області. При цьому позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем статей 260 та 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Статтею 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачені заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. Згідно названої статті, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним застосуванням заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, проводиться в порядку, встановленому законом. У статті 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення наведені норми, які регулюють питання тимчасового затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції. Відповідно до статті 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду. Оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення не зупиняє їх виконання. Поряд з цим з наявних у справі матеріалів вбачається, що працівником поліції було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25 червня 2024 року, згідно якого у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху тимчасово затримано та поміщений на майданчик тимчасового тримання належний ОСОБА_1 мотоцикл марки SPARK державний номерний знак НОМЕР_1 . Також у матеріалах справи наявний Протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №127365, у якому, зокрема, указано про порушення вимог п.2.9.г Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та про розгляд справи у суді. За вказаних обставин, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, що у даному випадку позивач фактично оскаржує учинені працівником поліції заходи забезпечення провадження (виразилися у тимчасовому затриманні транспортного засобу і, згідно тверджень у позовній заяві, вилученні документів) у справі про адміністративне правопорушення. Відтак, приймаючи рішення та вчиняючи дії, оскаржувані позивачем, відповідач здійснював не публічно-владні управлінські функції, а процесуальні дії, які підлягають оцінюванню на відповідність їх закону лише в контексті вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, в ході якого перевіряється законність та обґрунтованість вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення. В сукупності оцінка таких дій є одним з критеріїв законності притягнення особи до адміністративної відповідальності. Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №553/2145/16-а. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що оскаржувані у цьому позові рішення та дії відповідача не є рішенням суб`єкта владних повноважень, за яким виникають негативні наслідки для особи в частині притягнення його в подальшому до адміністративної відповідальності, а тому не підпадають під визначення рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі №712/7385/17 та від 22 січня 2020 року у справі №2-а/489/7/2016. Не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк) і оскаржуваний позивачем Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25 червня 2024 року. Отже, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо тимчасового затримання і поміщення на майданчик тимчасового тримання транспортного засобу та скасування акту тимчасового затримання транспортного засобу із зобов`язанням повернути позивачу транспортний засіб та свідоцтво реєстрації на нього, з похідними від цих вимог вимогами про стягнення моральної та матеріальної шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Поданий ОСОБА_1 позов не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а тому заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Слід зазначити, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. Зазначена правова позиція також відображена у постановах від 24 вересня 2020 року у справі №553/2145/16-а, від 22 березня 2018 року в справі №800/559/17, від 3 квітня 2018 року у справі №9901/152/18, від 30 травня 2018 року в справі №9901/497/18. У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі. Положеннями частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. З огляду на те, що оскаржувані позивачем дії та рішення є заходами забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином роз`яснено, що законність та обґрунтованість таких вжитих заходів, дотримання порядку їх проведення перевіряється судом під час провадження у справі про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Згідно із положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.