Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5665/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5665/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 06 листопада 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Кузьмишина В.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ В квітні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 для малолітнього ОСОБА_2 , грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення ОСОБА_3 з 25.02.2022 по 12.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022, Законом України "Про державний Бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023 року та ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_3 за листопад, грудень 2023 року та за 18 днів січня 2024 року. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 для малолітнього ОСОБА_2 , грошового забезпечення ОСОБА_3 з 25.02.2022 по 12.05.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ станом на 01.01.2022, Законом України "Про державний Бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023 року та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 для малолітнього ОСОБА_2 , грошового забезпечення ОСОБА_3 за листопад, грудень 2023 року та за 18 днів січня 2024 року. Позов мотивований тим, що позивачка не погоджується з розміром нарахування грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 , а тому звернулась до суду в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , який є сином загиблого. ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 05.07.2018 ОСОБА_3 є батьком малолітнього ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 . Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 07.11.2023 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті (30.10.2023) ОСОБА_3 перебував на посаді номера обслуги 2 відділення 1 зенітно артилерійського взводу зенітно-артилерійської батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.01.2024 №18, солдата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті вогнепального поранення голови, у зв`язку зі смертю, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 31.10.2023. ОСОБА_1 зверталась зі зверненням до військової частини НОМЕР_1 щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення загиблого ОСОБА_3 . Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2024 №2677 позивача повідомлено, що при прийнятті рішення про виплату грошового забезпечення, військова частина НОМЕР_1 діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, всі належні та не отримані кошти були виплачені в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проходження військової служби солдат ОСОБА_3 не звертався до військової частини НОМЕР_1 чи до суду щодо визначення та нарахування грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік та Закону України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік. У позивача відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 , оскільки такі виплати нерозривно пов`язані саме з особою військовослужбовця, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 . V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини. На час прийняття наказу про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу, військовою частиною не було проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема, щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у повному об`ємі та з вірним розрахунком. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ). Відповідно до частин 1 - 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Згідно з ч. 1 ст. 1227 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Відповідно до п. 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі - Порядок № 260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України. Згідно з п. 2 розділу ХХХ Порядку № 260 Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим. Відповідно до вимог статей 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; Згідно зі статтею 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності, входять до складу спадщини. Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17, від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, від 09.02.2023 у справі 600/1290/20-а, від 15.11.2023 у справі №420/1436/21. Вказані постанови суду касаційної інстанції стосуються перерахунку пенсії, що не була нарахована за життя померлого пенсіонера, але виходячи зі спільності норм, що регулюють спірні правовідносини (ст.1218, 1219, 1227 ЦК України), можуть бути застосовані щодо обставин у цій справі. Поняття особистого немайнового права визначено статтею 269 Цивільного кодексу України, за приписами якої особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно. Згідно з вимогами частини першої статті 270 Цивільного кодексу України, відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. За приписами частини другої та третьої цієї статті цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним. Частиною першою статті 272 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. З викладеного слідує, що позивачка, відстоюючи інтереси свого загиблого чоловіка, не має законодавчих підстав ставити перед судом питання щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення її чоловіка у разі загибелі, оскільки такі виплати нерозривно пов`язані саме з особою військовослужбовця. Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, для позивача предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми заробітної плати або інших виплат, які належали її загиблому чоловіку за життя (були нараховані військовою частиною) і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю. Колегією суддів встановлено, що предметом спору є грошове забезпечення, яке за життя не було нараховано та не належало померлому ОСОБА_3 та останнім не ініційовано в судовому порядку спір з приводу неправильності нарахування належних йому сум грошового забезпечення. Оскільки спір у даній справі виник, стосовно сум грошового забезпечення, які при житті ОСОБА_3 не належали, не були нараховані та присуджені, то такі суми, не можуть передаватися членам сім`ї померлого. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право, в порядку встановлену цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що саме її права, свободи та законні інтереси були порушені суб`єктом владних повноважень. З позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок грошового забезпечення її покійному чоловіку, за його життя ці суми не були нараховані. Право на грошове забезпечення випливає зі змісту права на соціальний захист, спрямованого на задоволення матеріальних потреб військовослужбовців і реалізується шляхом надання особі достатнього матеріального забезпечення. Відтак, таке право на грошове забезпечення військовослужбовця нерозривно пов`язане з особою, якому воно призначено, у зв`язку з чим тільки особа, яка безпосередньо отримувала грошове забезпечення, вважаючи, що воно нараховується та виплачується в неналежному розмірі, може звернутися до суду за захистом своїх прав. Європейський Суд з прав людини у постанові від 29.07.2010 у справі "Стрельцов и другие военные пенсионеры из Новочеркасска против Российской Федерации" визнав, що особи мають право на підтримання скарг своїх померлих родичів у межах ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вказаного висновку Європейський Суд з прав людини дійшов виходячи з того, що право на отримання заробітної плати і прирівняних до неї платежів, пенсій та інших грошових сум, які виплачуються в якості засобів для існування і підлягали виплаті, проте не були отримані громадянином за життя, належать членам сім`ї померлої особи. На підставі викладеного та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів вважає, що лише нарахована сума грошового забезпечення входить до складу спадщини, підлягає виплаті спадкоємцям; за цих умов наведені правовідносини допускають правонаступництво. Приймаючи до уваги наведене в сукупності, враховуючи завдання та принципи адміністративного судочинства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Кузьмишин В.М. Залімський І. Г.