Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/839/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 05 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 340/839/24 Суддя І інстанції Кравчук О.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про визнання дій протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 15.12.2023року за №1968 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 »; - зобов`язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення оренду терміном на 49 років земельної ділянки орієнтовною загальною площею 0,55 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ А.01.01.) по угіддях землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами (код згідно КВЗУ 013.00) із категорії земель сільськогосподарського призначення , що перебувають в запасі за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правового висновку суду та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач безпідставно не надав дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки на якій розміщений зерносклад, що належить позивачу на праві власності. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року позовні вимоги було задоволено та стягнуто на користь позивача судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 9689,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Благовіщенської міської ради Кіровоградської області. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції Благовіщенської міської ради Кіровоградської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на правомірність оскарженого рішення та завищений розмір витрат на професійну правничу допомогу стягнуту на корить позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі зерноскладу загальною площею, 798,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав (індексний номер витягу: 355615350) від 23.11.2023 року. 24 листопада 2023 року, маючи намір взяти в оренду земельну ділянку під належною йому нежитловою будівлею зерноскладу загальною площею 798,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся з клопотанням до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 49 років земельної ділянки орієнтовною площею 0,55 га. цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ А.01.01.). На тридцять сьомій сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області прийнято рішення від 15.12.2023 року за №1968 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 ». Разом з рішенням позивач отримав Витяг (викопіювання) з містобудівної документації від 07.12.2023 року №26 з графічною частиною з плану зонування с. Кам`яний Брід (М 1:5000) за підписом начальника відділу житлово- комунального господарства містобудування та архітектури Благовіщенської міської ради Кіровоградської області ОСОБА_2 . Згідно із рішенням тридцять сьомої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 15.12.2023 року за № 1968 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 » та Витягом (викопіювання) з містобудівної документації від 07.12.2023 року №26 з графічною частиною з плану зонування с. Кам`яний Брід (М 1:5000) підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачеві стало невідповідність намірів використання земельної ділянки містобудівній документації, оскільки відповідно до додатку 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру до виробничих територій не належать землі з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернувся із даною позовною заявою до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскарженого рішення. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Положеннями частини першої статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 1 ст.120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті. Вказані норми кореспондуються із частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України, відповідно до якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно з чч.1, 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Частиною 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Інших підстав для відмови у наданні дозволу не передбачено. Підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачеві стало невідповідність намірів використання земельної ділянки містобудівній документації оскільки відповідно до додатку 60 Порядку ведення Державного земельного кадастру до виробничих територій не належать землі з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 року №821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» доповнено Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року (надалі - Порядок №1051), пунктами 58, 59,

60. Додатком 58 до Порядку №1051 передбачений Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила їх застосування, які містять такі норми:

1. Загальні положення. Класифікатор призначений для використання органами державної влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які здійснюють землеустрій, землевласниками та землекористувачами. Класифікатор призначений для вирішення таких основних завдань: - забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі; - застосування єдиних підходів під час визначення видів цільового призначення земельних ділянок, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів; - отримання інформації, необхідної для нарахування та справляння плати за землю; - встановлення відповідності виду цільового призначення земельних ділянок та виду функціонального призначення території; - забезпечення потреб під час планування просторового розвитку територій, ведення містобудівного кадастру. Вид цільового призначення земельної ділянки - визначений відповідно до встановлених законом вимог конкретний напрям використання земельної ділянки та її правовий режим в межах відповідної категорії земель та функціонального призначення територій. Об`єктами класифікації у Класифікаторі є земельні ділянки з певним видом їх цільового призначення в межах відповідних категорій земель та функціональних зон територій. Одиницею класифікації є вид цільового призначення земельної ділянки. Земельній ділянці визначається один вид цільового призначення.

2. Визначення виду цільового призначення земельної ділянки. Під час встановлення цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення в межах відповідних функціональних зон територій. Встановленим вид цільового призначення земельної ділянки вважається з моменту прийняття відповідного рішення органом державної влади, органом місцевого самоврядування, власником земельної ділянки в межах повноважень, визначених законодавством, та внесення відповідних відомостей про її цільове призначення до Державного земельного кадастру. Види функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок визначені згідно з додатком 60 до Порядку. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються у випадках, установлених законодавством, у межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території. Перелік кодів переважних (основних) та супутніх видів цільового призначення земельної ділянки в межах відповідного виду функціонального призначення території наведено у додатку 60 до Порядку. Сукупна площа земельних ділянок з усіма видами цільового призначення, визначеними як супутні для відповідного виду функціонального призначення території, не може перевищувати 40 відсотків площі території відповідного виду функціонального призначення в межах однієї функціональної зони.

3. Зміна цільового призначення земельної ділянки. Під час зміни цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення. Зміна виду цільового призначення земельної ділянки відповідно його коду та назви здійснюється згідно з вимогами статті 20 Земельного кодексу України. Зміна виду цільового призначення земельної ділянки у відомостях Державного земельного кадастру в разі наявності відомостей про функціональні зони здійснюється на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки, яка розташовується в межах відповідної функціональної зони, за формою згідно з додатком 12 до Порядку. Згідно з Класифікатором видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок (додаток 60 до Порядку №1051) у переліку переважних (основних) та супутніх видів цільового використання земельних ділянок, визначених для територій, які за функціональним призначенням належать до виробничих територій (підгрупа 2), відсутній код 01.01 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Відповідно до «КЛАСИФІКАТОРА БУДІВЕЛЬ І СПОРУД» НК 018:2000 затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507 (Національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», який було скасовано на підставі Наказу Міністерства економіки № 3573 (v3573930-23 ) від 16.05.2023) та який діяв на момент розроблення та затвердження Генерального плану та зонінгу села Кам`яний Брід Благовіщенського району Кіровоградської області від 30 червня 2020 року №583, на підставі рішення сесії Кам`янобрідської сільської ради, з якого вбачається, що будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства мають код: 1271; цей клас включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Відповідачем при цьому не спростовано, що на момент розроблення містобудівної документації будівля зерноскладу існувала і використовувалась за її цільовим призначенням, та не належала до будівель промисловості. Відповідно до «КЛАСИФІКАТОРА БУДІВЕЛЬ І СПОРУД» НК 018:2023, який затверджено Наказом Міністерства економіки України 16 травня 2023 року № 3573, нежитлові клас сільськогосподарські будівлі (код яких відповідно до класифікатора будівель -1271) включає: - будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Будівля зерноскладу, що належить позивачу входить до класу будівель з кодом -1271, тобто нежитлових будівель сільськогосподарського призначення. Будівля зерноскладу розташована в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 3525583600:51:000:0359 та 3525583600:51:000:0328. Згідно з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 03.02.2024 року, вказані земельні ділянки мають вид користування: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Виходячи із зазначених обставин, які не спростовані доводами апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті оскарженого рішення відповідач не дотримався як загальноправового «принципу належного урядування», так і вимог закону, в частині належного обґрунтування прийнятого рішення, оскільки підстави, для відмови наданні дозволу на розробку землеустрою викладені у оскарженому рішенні не знайшли свого підтвердження. За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав протиправним та скасував рішення тридцять сьомої сесії восьмого скликання Благовіщенської міської ради Кіровоградської області від 15.12.2023року за №1968 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 » та, зобов`язав Благовіщенську міську раду Кіровоградської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24 листопада 2023 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення оренду терміном на 49 років земельної ділянки орієнтовною загальною площею 0,55 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦПЗ А.01.01.) по угіддях землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами (код згідно КВЗУ 013.00) із категорії земель сільськогосподарського призначення , що перебувають в запасі за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням правового висновку суду. Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У ситуації, що розглядається, Адвокат Терновенко Роман Миколайович виконував послуги з професійної правничої допомоги позивачу у розгляді цієї справи на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 09.01.2024 року. Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами. Відповідно до п. 2.1 вказаного договору за правову допомогу, передбачену у п.п. 1.2 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком № 1 до цього Договору. Відповідно до Додатку № 1 до вказаного договору (Акт прийому-передачі виконаних робіт від 06.02.2024 року) оплата витрат на правничу допомогу складає: 8 год. Х 1211 грн.2 0 коп.= 9689 грн. 60 коп. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: - акт приймання-передачі послуг від 06.02.2024 року за яким загальна вартість послуг об`єднання, наданих клієнту, становить 9689 грн. 60 коп. - квитанцію до прибуткового касового ордеру №4 від 06.02.2024 про оплату послуг адвоката у сумі 9689,60 грн. Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката є співмірні зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд присудив на користь позивача понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмір 9689,60 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами письмового позовного провадження, тобто є справою незначної складності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 9689,60 грн., при цьому доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру гонорару на правничу допомогу та часу витраченого адвокатом жодним чином не обґрунтовані, в зв`язку з чим є незрозумілим саме який їх розмір повинен бути визначений, при тому, що судом першої інстанції вказані критерії при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу були враховані. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, а тому рішення суду першої підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради Кіровоградської області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 05 листопада 2024 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун