Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/18047/24

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 р. Справа № 520/18047/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024, по справі № 520/18047/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: - визнати противоправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30.05.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 27.05.2024; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, за період з 30.05.2022 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 27.05.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначала про не врахування судом першої інстанції того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні ст. 7 Закону України №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Верховний Cуд у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись органом у місяці, в якому проведено виплату заборгованості, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом №2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням, вчинення відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Відповідно до ч. 1ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 проходила військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . 30.05.2022 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.05.2022 № 135 позивача виключено зі списків особового складу частини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 по справі № 520/4939/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р. за статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082- IX Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 по 30.05.2022, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації, за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 - 2022 роки, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням раніше виплачених сум. 27.05.2024 відповідачем на виконання рішення суду були перераховані кошти двома платежами 7269,48 грн та 84362,52 грн в сумі 91 632,00 грн, що підтверджується банківською випискою. При цьому, відповідачем не виплачено на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог, у зв`язку з тим, що особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов`язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ) визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення). Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Крім того, згідно зі ст. 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані. Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Статтею 1 Закону №2050-ІІІ передбачено, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. У п. 4 Порядку №159 вказано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положеньст.1-3 Закону №2050-ІІІдають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19 та від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19. Із матеріалів справи встановлено, що фактичну виплату позивачеві грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 з урахуванням раніше виплачених сум та за період з 01.01.2022 по 30.05.2022, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації, за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 - 2022 роки, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 відповідач на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 по справі № 520/4939/23 здійснив лише 27.05.2024 (а.с.7). З огляду на наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.05.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, суд доходить висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Стосовно висновку суду першої інстанції, згідно з яким необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, колегія суддів зазначає наступне. Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у рішенні від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20 сформульовано висновки про те, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІне обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону№ 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІі не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Таким чином, невиплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.05.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, виплаченого 27.05.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 по справі № 520/4939/23 свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Отже, помилковим є висновок суду першої інстанції, що у межах спірних правовідносин право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.05.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року ще не було порушено відповідачем. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення з 30.01.2020 по 30.05.2022, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, має нараховуватися в місяці, в якому проведено виплату, а відмова військової частини НОМЕР_1 у виплаті такої компенсації не є обов`язковою умовою для виплати такої компенсації. За наведеного вище правового регулювання та висновків Верховного Суду у справі № 560/8194/20, колегія суддів вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню. Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-III, оскільки позивач має право на компенсацію втрати частини доходів враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу грошового забезпечення в повному розмірі. Таким чином, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. з урахуванням раніше виплачених сум та за період з 01.01.2022 по 30.05.2022, враховуючи одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди, допомоги), одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, грошової компенсації, за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020 - 2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню. Згідно із п. 2 ч. 1 ст.315, п. 4 ч. 1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 по справі № 520/18047/24 скасувати. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.05.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 по справі № 520/4939/23 за період з 30.05.2022 по 27.05.2024. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, виплаченого 27.05.2024 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 по справі № 520/4939/23 за період з 30.05.2022 по 27.05.2024. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов