Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/15968/23

Справа № 308/15968/23 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04.11.2024 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/877/23, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Біленчука С. М. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2023. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 536 грн 80 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 412244 від 21.07.2023 та постанови судді від 13.11.2023 вбачається, що 21.07.2023, о 19 год 35 хв в м. Ужгороді, на перехресті вул. Дендеші - О. Блистіва, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, у встановленому законом порядку о 20 год 25 хв, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1. ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Біленчук С. М. просить постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на незаконність та необґрунтованість постанови. Зазначає, що працівники поліції діяли всупереч встановленому законом порядку, а саме без дотримання вимог ст. 266 КУпАП. Матеріали справи не містять ні акту медичного огляду, ні направлення на такий огляд. Жодних доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у матеріалах справи немає. Окрім того, жодних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було. Поліцейські не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі. Під час спілкування з ОСОБА_1 , останньому не роз`яснені ні його права, ні обов`язки. Відеоматеріал, який наявний у матеріалах справи, не можна брати до уваги, оскільки він не є безперервним та не відображає хронологію подій за участі ОСОБА_1 -2- Разом з тим, захисник порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин. Стверджує, що ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи, однак копію оскаржуваної постанови йому не вручено, оскільки судом така виготовлена не була. Надалі, 27.11.2023 ОСОБА_1 отримав копію судового рішення у приміщенні місцевого суду. Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, захисник-адвокат Біленчук С. М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явився. Захисник повідомлений за допомогою смс-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber», клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, даних про поважність причин неявки не надав, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також те, що апеляційний розгляд справи вже неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням захисника, та думку ОСОБА_3 , який не заперечував щодо розгляду справи без участі захисника-адвоката Біленчука С. М., апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі останнього. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню,апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. У матеріалах справи відсутні відомості про вручення чи направлення ОСОБА_1 чи його захиснику-адвокату Біленчуку С. М. копії оскаржуваної у передбачений ч. 1 ст. 285 КУпАП триденний строк. Також відсутні докази, які б спростовували доводи сторони захисту про отримання ОСОБА_1 копії постанови лише 27.11.2023. З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 13.11.2023, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 21.07.2023, о 19 год 35 хв в м. Ужгороді, на перехресті вул. Дендеші - О. Блистіва, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук). Від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, у встановленому законом порядку о 20 год 25 хв, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1. ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення захисником та ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 412244 від 21.07.2023, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який, всупереч тверджень апеляційної скарги, повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією протоколу серії ААД № 411362 від 21.07.2023, складеного щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП; копією схеми місця ДТП від 21.07.2023; постановою серії ЕАС № 7375191 від 21.07.2023 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП; письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння та іншими матеріалами справи. -4- Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором роти 2 батальйону УПП в Закарпатській області Фарбей М. Р. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 412244 від 21.07.2023 складено відповідно до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З встановлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце за його участі, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тобто всі ті ознаки, що мали місце у водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене в інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд звертає увагу на те, що з долученого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу та у закладі охорони здоров`я. При цьому спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та його поведінка беззаперечно свідчать про правомірність підозри працівників поліції щодо ймовірного перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, що й слугувало підставою для ініціювання проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тому, доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції діяли всупереч встановленому законом порядку, а саме без дотримання вимог ст. 266 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеними вище судженнями. Не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що жодних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не було, поліцейські не пропонували йому пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі, а також не роз`яснили йому права та обов`язки. Вказані доводи спростовуються відеозаписом з місця події, з якого вбачається як факт наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так і факти пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та роз`яснення йому його прав та обов`язків, що також підтверджується і відміткою у протоколі про адміністративне правопорушення. Не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України і доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не -5- містять ні акту медичного огляду, ні направлення на такий огляд. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодними нормативно-правовими актами не передбачено необхідності складення працівниками поліції направлення та долучення його до матеріалів справи, у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння, а відповідно і акт огляду не складається. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки такі повністю спростовуються матеріалами справи, у тому числі відеозаписом з місця події, поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а також складеними щодо ОСОБА_1 адміністративними матеріалами за ст. 124 КУпАП, та постановою серії ЕАС № 7375191 від 21.07.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Указаними доказами беззаперечно підтверджується той факт, що доржньо-транспортна пригода мала місце за участю транспортного засобу марки «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а тому доводи про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. При цьому, стороною захисту не надано відомостей про оскарження ОСОБА_1 постанови серії ЕАС № 7375191 від 21.07.2023 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, і що така скасована у встановленому законом порядку. Не надано стороною захисту і відомостей про те, що ОСОБА_1 за рішенням суду визнаний невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, встановлених судом першої інстанції при розгляді справи та визнанні винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять. Доводи захисника про те, що відеозапис не є безперервним та не відображає хронологію подій за участю ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне. Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. -6- Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Наявним у матеріалах справи відеозаписом підтверджено, що мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «FORD», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , і останній на законну вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає, а тому такі твердження ОСОБА_1 апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані та безпідставні. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість відеозапису з нагрудної камери, як на неналежний доказ у зв`язку з тим, що вказаний запис є неповним, є необґрунтованими, оскільки усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов`язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 412244 від 21.07.2023, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису. Всупереч доводам сторони захисту, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. -7- Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Хижняка М. А. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось. -8- Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання захисника-адвоката Біленчука С. М. про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити захиснику-адвокату Біленчуку С. М. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2023. Апеляційну скаргу захисника-адвоката Біленчука С. М. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.11.2023 щодо ОСОБА_6 , - без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя