Постанова 4854 № 420/4458/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4458/23 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року (суддя Тарасишина О.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 08.01.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: 03.03.2023 ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2021 №313667-2405-0462 зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2021 у розмірі 269333,82 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам позовної заяви про те, що контролюючим органом здійснено розрахунок земельного податку без обов`язкового використання відомостей про земельну ділянку, зокрема, про фактичну нормативну грошову оцінку земельної ділянки на день проведення цього розрахунку, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою, у якій просив зареєструвати його як платника податку з фізичних осіб за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу частини нерухомого майна, а саме з 27.12.2027 по 14.03.2018 - 0,1689 га, з 15.03.2018 по 26.06.2018 - 0,1805 га, з 27.06.2018 по 31.12.2018 - 0,3436 га (а.с. 146). На підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна №2066 від 27.12.2017 ОСОБА_1 є власником 29/100 часток в праві власності на будівлю картоплесховища, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна №574 від 15.03.2018 ОСОБА_1 є власником 2/100 часток в праві власності на будівлю картоплесховища, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна №1173 від 27.06.2018 ОСОБА_1 є власником 28/100 часток в праві власності на будівлю картоплесховища, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу частини нерухомого майна №1097 від 03.06.2019 ОСОБА_1 є власником 13/100 часток в праві власності на будівлю картоплесховища, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . 21.10.2019 ОСОБА_1 подав до ГУ ДПС у Дніпропетровській області заявою, у якій просив провести перерахунок на землю за 2019 рік у зв`язку з купівлею частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.147). Згідно Інформації щодо суб`єкта та об`єкта земельних відносин Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру від 16.10.2019 №10132 щодо ОСОБА_1 , площа частки користування по 02.06.2019 була 0,3436 га, а з 03.06.2019 - 0,4193 га, коефіцієнт Км2 = 1,22, сукупний коефіцієнт КмЗ = 1,09 та коефіцієнт Кф = 2,50, грошова оцінка землі 4705732,91 грн. та 2782986,74 грн. відповідно (а.с. 148). 02.03.2021 ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено 269333,82 грн. земельного податку за 2021 рік (а.с. 12). Вважаючи згадане ППР протиправним через те, що контролюючим органом при його прийнятті здійснено розрахунок земельного податку без обов`язкового використання відомостей про земельну ділянку, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено розрахунок заборгованості на підставі інформації про розмір нормативної грошової оцінки згідно даних уповноваженого органу - Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України). Підпунктами 16.1.1-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з підпунктами 14.1.72 - 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. За приписами пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено. Відповідно до пункту 274.2 статті 274 ПК України, ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної власності). Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). За приписами пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Згідно пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Відповідно до статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. За приписами пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. Статтею 1 Закону України від 11.12.2003 №1378-IV "Про оцінку земель" (далі - Закон №1378-IV) передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Згідно абзацу третього частини першої статті 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до частини другої статті 18 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. За приписами частини другої статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Частиною першою статті 23 Закону №1378-IV передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Згідно до частини третьої статті 23 Закону №1378-IV витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. За приписами частини першої статті 15 Закону України від 07.07.2011 №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон № 3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду джерелом отримання даних про нормативно грошову оцінку земельних ділянок для нарахування податкових зобов`язань, крім технічної документації про НГО землі, витягів з ДЗК, довідок, визнаються також і листи Держгеокадастру (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанови Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, від 12.11.2018 у справі №814/789/17, від 27.01.2020 у справі №804/886/18). Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що витяг з технічної документації про грошову оцінку землі, зокрема і показника Кф носить інформаційний характер та є документом, який оформлюється за результатом проведення нормативної грошової оцінки і відображає дані стосовно окремої земельної ділянки. Тобто, витяг складається на основі розрахованих у встановленому порядку показників (коефіцієнтів), які визначені у технічній документації, що затверджується рішенням відповідної сільської, селищної або міської ради (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №160/2185/20). Про можливість використання податковим органом лише інформації, відображеної в державному земельному кадастрі, Верховний Суд також вказував у постановах від 13.05.2021 (справа №826/13362/17), від 18.11.2021 (справа №160/7381/19). Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що базою для сплати та розрахунку плати за землю є нормативна грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання витягу - це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі. Саме по собі оформлення такої інформації листом, за умови, що відображені у ньому відомості відповідають даним державного земельного кадастру, не є свідченням протиправності здійсненого податковим органом нарахування. З матеріалів справи вбачається, що розрахунок заборгованості зі сплати земельного податку за 2021 рік здійснено відповідачем відповідно до Інформації щодо суб`єкта та об`єкта земельних відносин Дніпропетровської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, тому колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Апеляційна скарга позивача не містить належних, вагомих і обґрунтованих міркувань, чи доводів та аргументів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, якій правильно та повно з`ясував усі обставини справи та прийняв рішення, що ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 січня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.- Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя М.П.Коваль Суддя Ю.В.Осіпов