Постанова Одеський апеляційний суд № 521/7495/22

Номер провадження: 22-ц/813/4220/24 Справа № 521/7495/22 Головуючий у першій інстанції Плавич І.В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.10.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Орган Опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року, встановив: У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Органу Опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації ОМР, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила суд повернути їй на виховання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та припинити стягнення аліментів за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2021 (справа №521/4912/21). В обґрунтування позову зазначила, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , яке видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №2177. Батьком дитини, за вказаним свідоцтвом про народження, є громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_5 . ОСОБА_5 не є біологічним батьком її сина ОСОБА_6 , батьком його записали через існування шлюбу між ними. Шлюб було зареєстровано 13.07.2008 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Позивач готує документи для звернення до суду з приводу розірвання шлюбу та виключення відомостей про ОСОБА_5 , як про батька дитини. Внаслідок складних життєвих обставин, у яких опинилася позивачка, остання потрапила під негативний вплив сторонніх осіб, внаслідок чого тривалий час не працювала, пиячила, вживала наркотики, занедбала своє житло, тому після народження сина ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивачка не здійснювала належного догляду за ним, поводилася з дитиною недбало. Внаслідок цього, умови проживання дитини з матір`ю стали небезпечними для її життя та здоров`я. Такі обставини стали підставою появи розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №115/01-06 від 26.03.2021 року про невідкладне відібрання новонародженої дитини чоловічої статті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_5 та тимчасове влаштування дитини на повне державне забезпечення до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок №3 «Сонечко» Одеської міської ради. На виконання розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №187/01-06 від 30.04.2021 року, було здійснено реєстрацію народження малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, матір`ю було записано позивачку, а батьком - ОСОБА_5 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2021, справа №521/4912/21 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відібрано у батьків, без позбавлення батьківських прав. Також з батьків суд стягнув аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2021 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили 23.07.2021 року та є чинним на сьогодні. Дитина, від дня її відібрання у матері й до тепер перебуває у КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок №3» Сонечко» Одеської міської ради. У позивачки є ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які наразі знаходяться в інтернаті в м. Білгород - Дністровському. Бажаючи змінити свою поведінку, повернутися до нормального життя, повернути дітей, позивачка переїхала на проживання до родичів у АДРЕСА_1 ) та з 25.02.2022 року знаходиться на лікуванні в стаціонарному відділенні наркологічного реабілітаційного центру закритого типу РЦ «Матері проти наркотиків», де проходить курс лікування від наркотичної залежності та психокорекцію залежної поведінки. На підставі викладеного, позивачка вважала, що на даний час зникли обставини, які були підставою для відібрання у неї сина. Вона готова виховувати його та піклуватися про нього, виконувати свої обов`язки належним чином. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2023 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.11.2023 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка добровільно пройшла курс лікування та реабілітації від наслідків вживання наркотичних засобів, змінили своє ставлення до здоров`я, сім`ї, дітей та соціуму. Позивачка проживає у благополучному родинному колі, вилікувалася від наркотичної залежності, займається пошуком роботи та волонтерством. Вважає, що зазначене у сукупності свідчить про те, що небезпека для життя та здоров`я дитини, яка й стала приводом для відібрання у позивачки сина ОСОБА_6 - на даний час припинила своє існування й припинила саме через свідомі та цілеспрямовані дії позивачки, через її бажання повернутися до нормального життя та повернути свого сина. Позивачка для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є найріднішою людиною - матір`ю та наразі, матір ОСОБА_6 та її родина роблять все від них залежне аби дитина повернулася у сім`ю, аби дати дитині нормальне дитинство та можливість зростати в оточенні любові та піклування. Скаржниця також зазначає що відсутність на час ухвалення рішення офіційної роботи у неї зумовлене у тому числі ситуацією війни, у якій тривалий час перебуває наша країна. Разом з тим, у позивачки є підтримка у вигляді родини. Крім того, позивачка є діючим волонтером й це безумовно свідчить про її активну громадянську позицію, про бажання зробити свій вклад у перемогу. Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини, які були підставою для відібрання у неї сина, присутні до тепер. Також неправильний висновок суду про те, що відсутні підстави, які б свідчили про наявність у матері належних умов для розвитку здібностей сина, оскільки позивачка наразі хоче та готова виховувати свого сина та піклуватися про нього. На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання, призначене на 03.10.2024 з`явився: представник Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради - Чумаченко Н.Ю. Скаржниця ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи, заяв про відкладення розгляду справи не надали. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , яке видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №2177. Батьком дитини, за вказаним свідоцтвом про народження, є ОСОБА_5 . Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №115/01-06 від 26.03.2021 року невідкладно відібрано новонароджену дитину чоловічої статті, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_5 та тимчасово влаштовано дитину на повне державне забезпечення до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок №3 «Сонечко» Одеської міської ради. На виконання розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №187/01-06 від 30.04.2021 року, було здійснено реєстрацію народження малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Матір`ю було записано позивачку, а батьком ОСОБА_5 . Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2021 року, справа №521/4912/21 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відібрано у батьків, без позбавлення батьківських прав. Також з батьків суд стягнув аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 04.06.2021 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення суду набрало законної сили 23.07.2021 року. Позивач посилається на те, що бажає змінити свою поведінку та повернутися до нормального життя та просить повернути їй сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підтвердження чого надала довідку про те, що є вільним волонтером, копію акту обстеження умов проживання, копію характеристики за місцем проживання, копію довідки КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» Харківської МР від 24.02.2021 року. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , районний суд на підставі досліджених у матеріалах справи обставин, а також встановивши, що позивач має ще двох дітей, які проживають разом із батьком, на час розгляду справи не працює, відвідує РЦ «Матері проти наркотиків», дійшов висновку про відсутність на час розгляду справи підстав, які б свідчили про наявність у матері належних умов для розвитку здібностей дітей та найкращих умов для її проживання. Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечуєтьсятакий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Європейський суд з прав людини, застосовуючи Конвенцію, зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: (a) у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; (b) у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»). Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України). Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини. У ч. 7 ст.7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тобто при розгляді справ, що стосуються визначення місця проживання дітей, насамперед ураховуються інтереси дітей. Згідно з ч.3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. Разом з тим, як відповідно до ч.3 ст. 170 СК України, так і з огляду на Конвенцію, для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам (ч.3 ст. 163 СК України). Частинами 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Водночас у частині шостій вказаної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Судовим розглядом справи встановлено, що згідно Висновку органу опіки та піклування від 20.10.2023 №3078/01-20 встановлено, що відповідно до довідки КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок дитини №3 «Сонечко» Одеської міської ради від 24.07.2023 року №724, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованцем закладу з 24.03.2021 року. Малолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово переміщений (евакуйований) до Турецької Республіки, м. Анкара. Батьки або інші родичі станом здоров`я дитини та її долею не цікавляться, не телефонують, матеріальної допомоги не надають. Мати дитини - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянином Ісламської Республіки Пакистан (а/з про реєстрацію шлюбу від 13.07.2018 року №2510), зареєстрований Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у харківській області). Відомості про батька вказані у свідоцтві про народження дитини відповідно до ст. 133 СК України. Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 , складеного Службою у справах дітей Салтівського району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 09.02.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на 9-му поверсі 12-поверхового будинку, складається із 3-х кімнат, кухні, коридору, сумісного санвузла, балконів. Умови проживання добрі, в квартирі зроблений ремонт, в наявності всі комунальні зручності, є необхідні меблі, побутова техніка. В квартирі проживає ОСОБА_11 , 1975 року народження, мати ОСОБА_1 , недієздатний брат, ОСОБА_12 , 2002 р.н, та співмешканець ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , 1974 року народження. Для матері, ОСОБА_1 , та малолітнього ОСОБА_3 облаштована окрема кімната. Для виховання та розвитку дитини створені всі необхідні умови. Згідно з характеристикою голови ЖК «Брест-1» ОСОБА_14 вищезазначена родина характеризується позитивно. Відповідно до інформації КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» від 23.02.2023 року №605, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходилась на лікуванні в стаціонарному наркологічному відділені №3 вищезазначеного медичного закладу з 16.02.2022 по 24.02.2022 року. Діагноз: Синдром залежності від вживання психостимуляторів. Звернулася на лікування самостійно за заявою. Курс лікування пройшла. На обліку не перебуває. Рекомендовано спостереження у лікаря - нарколога. Відповідно до інформації КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер» від 23.06.2022 №321, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , знаходилась на лікуванні в стаціонарному наркологічному відділенні №3 вищезазначеного медичного закладу з 16.02.2022 року по 24.02.2022 року. Діагноз: Синдром залежності від вживання психостимуляторів. Стан відміни. Курс лікування пройшла. На обліку не перебуває. Рекомендовано спостереження у лікаря - нарколога. Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_15 від 22.04.2023 року №22/04/01, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , що вона з 25.02.2022 року по 14.02.2023 року знаходилась на лікуванні у стаціонарному відділенні наркологічного реабілітаційного центру закритого типу РЦ «Матері проти наркотиків», де пройшла курс лікування від наркотичної залежності та психокорекцію залежної поведінки. ОСОБА_1 проходила відповідне лікування і в 2022 році, довідка від 14.05.2022 року №14-01 РЦ «Матері проти наркотиків». Згідно з характеристикою РЦ «Матері проти наркотиків» від 05.08.2022 року №5/08, ОСОБА_1 старанно працює над тим, щоб змінити своє життя та ставлення до здоров`я, сім`ї, дітей та соціуму. На теперішній час її стан можна охарактеризувати як стабільний. Надя шукає роботу, але під час воєнного стану в Харкові це дуже складно. Відповідно до інформації Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.04.2021 року №8495/56-18, виявлено актові записи про народження: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , де матір`ю дітей вказано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На засіданні комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 25.10.2023 року ОСОБА_1 надала пояснення, що на теперішній час вона не працює, мешкає у м. Харків разом із батьками, досі відвідує РЦ «Матері проти наркотиків», старші діти проживають з батьком. На підставі зазначеного, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради вважає недоцільним повернення малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виховання у родину матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 151-154). З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про відсутність на час розгляду справи підстав для повернення малолітньої дитини на виховання матері. У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на те, що вона добровільно пройшла курс лікування та реабілітації від наслідків вживання наркотичних засобів, змінили своє ставлення до здоров`я, сім`ї, дітей та соціуму, займається пошуком роботи та волонтерством, що на її думку, свідчить про те, що небезпека для життя та здоров`я дитини, яка й стала приводом для відібрання у позивачки сина ОСОБА_6 - на даний час припинила своє існування й припинила саме через свідомі та цілеспрямовані дії позивачки, через її бажання повернутися до нормального життя та повернути свого сина. Проте вказані доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими. Так, на підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями ч. ч.1, 4, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень. Для повернення дитини батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали, а судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст. 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам. У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, працездатною. Разом з тим, судом вірно взято до уваги те, що позивачка не працює, відвідує РЦ «Матері проти наркотиків», тобто на час розгляду справи відсутні підстави, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 належних умов для розвитку здібностей малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та найкращих умов для його проживання. Крім того, позивачка ОСОБА_1 має ще двох дітей, які проживають разом із батьком, Таким чином, за результатами перегляду справи в апеляційному суді колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 на виконання ч. 3 ст. 170 СК України не надано суду доказів, які б підтвердили, що відпали причини, які перешкоджали належному вихованню дитини та були підставою для відібрання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, про створення для дитини безпечних умов проживання та її розвитку. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під опікою держави та влаштований у відповідний освітній заклад, де забезпечений належними умовами для проживання, виховання та духовного розвитку, а тому, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність на час вирішення даного спору законних підстав для повернення дитини матері. Разом з тим, це не перешкоджає у подальшому вирішенню питання про повернення дитини за наявності для цього, визначених законом підстав. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 06.11.2024 Головуючий Є.С. Сєвєрова Судді: Л.М. Вадовська О.С. Комлева