Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/12051/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2723/24 Справа № 202/12051/24 Суддя у 1-й інстанції - Ігнатенко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та апеляційну скаргу захисника Ходюша Артема Михайловича в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , 18 вересня 2024 року о 17:30 годин у м. Дніпро, пр. Миру, 11 керував авто Fiat Linea н/з НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, сповільненість мови, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, зафіксовано на нагрудний відеореєстратор, водія відсторонено від керування, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник посилається на те, що постановою апеляційного суду від 29.10.2024 було повернуто апеляційну скаргу захисника з підстав відсутності витягу з договору на підтвердження повноважень адвоката. На виконання постанови апеляційного суду захисником було долучено до апеляційної скарги копію договору про надання правничої допомоги. При цьому вказує на приписи законодавства України щодо документів, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, один з яких є ордер, а також звертає увагу, що захисник був залучений на стадії розгляду у суді першої інстанції, ознайомлювався з матеріалами справи та приймав участь в судовому засіданні. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на необґрунтованість постанови суду першої інстанції. В матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як і відсутні підстави зупинки автомобіля. Останній дійсно знаходився в автомобілі, розмовляв по телефону, але не керував ним, коли до нього підійшли працівники поліції, при цьому жодних пунктів Правил дорожнього руху він не порушив та ніяких підстав перевіряти в нього водійське посвідчення не було. Відповідно до рапорту поліцейського приводом послугував виклик, що ОСОБА_1 п`є вино, але від кого цей виклик надійшов та його пояснення відсутні в матеріалах справи. На думку захисника, висловлюючи на адресу водія вимоги щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння, інспектор поліції повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що у водія відповідні ознаки наявні. Звертає увагу, що протокол та рапорт з направленням складені різними особами, що прямо порушує вимоги ст. 278 КУпАП. Крім того відсутні докази в матеріалах справи про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем та його передачі для керування іншій особі. Також матеріали не містять доказів, що йому було вручено направлення для проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння до медичного закладу та відмови від проходження такого огляду. Таким чином, на думку захисника, законність складання протоколу про адміністративне правопорушення та процесуальні дії працівників поліції щодо збирання інших доказів у справі викликають розумні сумніви в їх законності, що виключає можливість визнання їх допустимими та достовірними доказами у справі. Позиції учасників апеляційного процесу. В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисник не з`явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не подавали. Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП). Мотиви апеляційного суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 29.10.2024 було повернуто апеляційну скаргу захисника з підстав відсутності витягу з договору на підтвердження повноважень адвоката, що не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою за умови усунення виявлених недоліків. Тому на виконання постанови апеляційного суду захисником було долучено до апеляційної скарги копію договору про надання правничої допомоги, чим усунуто виявлені недоліки, а також порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Апеляційний суд, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, з огляду на те, що первинна апеляційна скарга була подана в межах строку апеляційного оскарження, доходить висновку про їх обґрунтованість, вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин, у зв`язку з чим підлягає поновленню з метою забезпечення права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення суду. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення. Суд апеляційної інстанції вважає, що вищезазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, а викладений в постанові висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, наявних в матеріалах справи. Обґрунтовуючи висновок про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції правильно поклав в основу судового рішення відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 131973, складеним 18 вересня 2024 року, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 18 вересня 2024 року транспортним засобом FIAT LINEA, д.н.з. НОМЕР_1 у м. Дніпро, пр. Миру 11 з ознаками алкогольного сп`яніння; відеозаписом з бодікамери працівників поліції та рапортом поліцейського. Відеозаписом зафіксований порядок проведення огляду водія на стан сп`яніння, зокрема, поліцейський повідомив ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, в тому числі і запах алкоголю з порожнини рота, роз`яснив йому порядок проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та у разі відмови пройти огляд на місці, роз`яснив, що він буде доставлений до закладу охорони здоров`я для проходження медичного огляду, на що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я. При цьому працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння або проїхати з поліцейським у медичний заклад для проходження такого огляду, а за відмову від його проходження передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП і, в такому випадку, на нього буде складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 повідомив, щоб поліцейський складав протокол про адміністративне правопорушення. Твердження захисту в апеляційній скарзі про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, як і підстав його зупинки, апеляційний суд вважає їх неспроможними та такими, що спростовуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, на якому зафіксовано як ОСОБА_1 поліцейські надали докази, де останній керував своїм транспортним засобом, про що він не заперечував і при цьому повідомив, що відстібнув ремінь безпеки, не зупинивши автомобіль. А підставою зупинки транспортного засобу слугував виклик, що надійшов перед цим, про те, що водій п`є вино, про що зазначено у рапорті поліцейського. КУпАП не встановлює вимог, що керування транспортним засобом встановлюється тільки відеозаписом або іншими певними видами доказів. Апеляційний суд зауважує, що факт керування може бути встановлений на підставі будь-яких доказів та в їх сукупності відповідно до ст. 251 КУпАП. За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису... Стосовно доводів апеляційної скарги про обґрунтованість вимоги поліцейського до водія про проходження медичного огляду, то апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду» з наступними змінами і доповненнями (Далі Порядок), зазначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Відтак, встановлення наявності ознак сп`яніння відноситься до компетенції поліцейського при спілкування з водієм, який наділяється такими повноваженнями, зокрема і вказаною Інструкцією, а спростувати такі дії водій може у встановленому законом порядку, а саме проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або проходженням медичного огляду, тому ставити під сумнів правильність підозри працівника поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу наразі немає підстав. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції за статтею 130 КУпАП. Доводи захисника, що протокол та рапорт з направленням складені різними особами не свідчать про істотне порушення вимог КУпАП, оскільки за матеріалами справи ОСОБА_1 був зупинений у складі екіпажу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які і виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння та в подальшому протокол про адміністративне правопорушення склав командир взвода ОСОБА_3 , а направлення та рапорт - інспектор поліції Опошнян А. К. Відповідно до п. 8 Порядку із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № 57 від 20.01.2023, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, оскільки матеріали справи містять відеозапис, на якому зафіксовано відмову водія від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, тому останні, дотримуючись вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції, склали стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення. Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, письмовими доказами у справі, тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху). За частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративно-караним є діяння, яке полягає, в тому числі у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння. За порушення водієм обов`язку, передбаченого п. 2.5 ПДР настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто правові наслідки у виді складення протоколу, оскільки, як вже було зазначено вище, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП охоплює відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння і за такі дії настає адміністративна відповідальність. Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення..., що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Стосовно доводів захисника, що матеріали справи не містять доказів про вручення направлення для проходження огляду у закладі охорони здоров`я та відмови від такого огляду, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння... поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. З вищевикладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров`я. Огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться в закладах охорони здоров`я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським. Отже, направлення на проходження огляду водія на стан сп`яніння в медичному закладі складається поліцейським у випадку, коли водій не погоджується з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та виявив бажання пройти саме медичний огляд у закладі охорони здоров`я або відмовився від огляду на місці та виявив бажання пройти медичний огляд. Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський, є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку, коли водій погоджується пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, в той же час у цій справі ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у будь-якому порядку, тому у поліцейського були відсутні підстави для вручення такого направлення. Твердження апелянта про відсутність передбачених законом підстав для зупинки поліцейськими транспортного засобу не можуть бути визнані обґрунтованими у зв`язку із вищенаведеним, а також зважаючи на те, що апеляційні доводи у цій частині не спростовують правильності висновків суду та не нівелюють порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР, а отже не звільняють останнього від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які зводяться до дослівного викладу положень КУпАП, відомчих інструкцій МВС, МОЗ та судової практики Європейського суду з прав людини, без їх належного співвідношення до доказів та фактичних обставин цієї справи, тому не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам захисту, на яких акцентовано увагу апеляційній скарзі, викладені вище. Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів у справі, які апелянт тлумачить на користь захисту, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника Ходюша Артема Михайловича задовольнити та поновити йому строк апеляційного оскарження постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення. Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун