Постанова Хмельницький апеляційний суд № 674/1233/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 жовтня 2024 року м. Хмельницький Справа № 674/1233/23 Провадження № 22-ц/4820/1879/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Павловської А.А. від 05 серпня 2024 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У серпні 2023 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідача вказувала, що 15.02.2020 року, приблизно 02.20 год. по вул. Металургів у місті Бровари Київської області в напрямку до вул. Незалежності відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажирка автомобіля «Hyundai» моделі «Elantra» н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до КНП «Броварська БКЛ» БРР БМР для надання медичної допомоги. З 17.02.2020 року по 25.02.2020 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі хірургії КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», де їй була проведена операція на хребті із застосуванням сталевих фіксаторів хребта, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 №96184/305. Згідно висновку судово-медичної експертизи №68/Е від 18.03.2020 року, ОСОБА_1 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. На лікування, придбання медикаментів, медпрепаратів, медичного інвентарю, медичного обстеження потерпілою було витрачено 10943,50 грн. Також позивачці була завдана моральна шкода, яку позивачка оцінила в 100000 грн. Позивачка зазначила, що досі відчуває стрес та напружений психоемоційний стан, від перенесених глибоких фізичних і душевних страждань, оскільки довгий час проходила лікування та реабілітацію після травми. Травми, отримані після ДТП суттєво вплинули на стан здоров`я ОСОБА_1 , який уже не відновиться в повному обсязі. Тілесні ушкодження, заподіяні позивачці внаслідок ДТП, мали особливо болісний характер у момент їхнього заподіяння та тяжко переносилися потерпілою під час її стаціонарного лікування в медичному закладі. Наслідки заподіяних травам досі негативно впливають на її загальне самопочуття, у неї спостерігається хронічний біль, оніміння травмованих частин тіла. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київській області від 01.05.2023 року кримінальне провадження у справі №361/1928/20 відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст. 49 КК України. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду та роз`яснено ОСОБА_1 право на його пред`явлення до суду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи наведене, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь 10943,50 грн. майнової шкоди та 100000 грн. моральної шкоди. Також просила стягнути з відповідача 20000 грн. витрат на правничу допомогу. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05.08.2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн. компенсації моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 грн. витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог як незаконне та стягнути з відповідача 100000 грн. моральної шкоди та 20000 грн. витрат на правничу допомогу. Вважає стягнену суму морального відшкодування 20000 грн. несправедливою, оскільки внаслідок вчиненого відповідачем ДТП, який керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, в ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості - закриту травму грудної клітини у вигляді хребетно-спинномозкової травми з компресійними переломами тіл хребців 2-го і 3-го поперечних позвонків. З 17.02.2020 року по 25.02.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі хірургії КПП КОР «Київська обласна клінічна лікарня», де їй була проведена операції на хребті із застосуванням сталевих фіксаторів хребта. Два роки поспіль вона проходила реабілітацію та лікування, витрачала значні кошти на відновлення свого здоров`я, відчувала біль та фізичні страждання, зазнала погіршення фізичних здібностей, не могла повноцінно працювати і утримувати себе. ОСОБА_1 постійно відчуває біль і неприємні больові відчуття при різких рухах, і особливо при будь-якому навантаженні поперекового відділу хребта. Сталеву систему, вартість якої складала 30000 грн., для проведення операції та деякі ліки дійсно були придбані за кошти відповідача, однак цієї суми не вистачило для подальшого лікування. Вказане лікування відповідач відмовився відшкодовувати. Внаслідок протиправних дій відповідача позивачці була заподіяна моральна шкода, яка з часу вчинення ДТП, 15.02.2020 року і досі не відшкодована. При подачі до суду цивільного позову подавався розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, що становив 20000 грн., де дана сума була узгоджена між адвокатом і клієнткою. Також, до суду подано квитанцію про повну оплату позивачкою 17.07.2023 року гонорару в сумі 20000 грн., що і є основним документом який підтверджує оплату послуг клієнта. Тому, на думку апелянтки, посилання судом про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність акту виконаних робіт не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду. У відзиві ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення як безпідставну. Відповідач вважає викладене в апеляційній скарзі безпідставними та надуманими припущеннями, оскільки жодними медичними документами звернення до лікаря та/або проходження лікування апелянтка не надала. В засіданні апеляційного суду представник апелянтки підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів. Представниця відповідача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції не повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід змінити. Так, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київській області від 01.05.2023 року у справі № 361/1928/20 встановлено, що 15.02.2020 року, приблизно о 02.20 год., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним легковим автомобілем марки «Hyundai Elantra» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, рухаючись по вулиці Металургів у місті Бровари Київської області, в напрямку до вул. Незалежності, зі швидкістю приблизно 60 км/год., не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, в порушення Правил дорожнього руху України, продовжуючи рух та під`їжджаючи до вул. Незалежності, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, не врахував дорожню обстановку, щоб постійного контролювати рух, не врахував пору доби та умови недостатньої видимості, у результаті чого допустив з`їзд на узбіччя по вулиці Незалежності в місті Бровари, де автомобіль втратив свою курсову стійкість, став некерований та в подальшому перекинувся. У результаті порушень ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 та 12.2 Правил дорожнього суху України, трапилася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої пасажирка автомобіля ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та була доставлена до КНП «Броварська БКЛ» БРР БМР для надання медичної допомоги. Згідно висновку судово-медичної експертизи №68/Е від 18.03.2020 року, ОСОБА_1 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді хребетно-спинно-мозкової травми з компресійними переломами тіл хребців 2-го і 3-го поперечних позвонків. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 «б», 2.9 «а» 12.1 та 12.2 Правил дорожнього руху України перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, та настанням наслідків у вигляді спричинення середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 . Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України. Вказаною ухвалою суду відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Згідно розписки від 23.02.2020 року ОСОБА_1 підтвердила, що шкода, завдана внаслідок ДТП, їй відшкодована ОСОБА_2 в повному розмірі, сплачено за хірургічну операцію 37700 грн., забезпечено всіма необхідними ліками та комплектами в сумі 718,42 грн., транспортування до лікарні, вартість якого склала 1400 грн., забезпечено її постійним медичним наглядом та піклуванням. Будь-яких претензій майнового, матеріального, фінансового та морального характеру до ОСОБА_2 не мала. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 96184/305 позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні в КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня» з 17.02.2020 року по 25.02.2020 року з діагнозом з кодом за МКХ-10: S32.0. 19.02.2020 їй було проведено операцію. Виписка також містить перелік призначених медичних препаратів в період з 17.02.2020 року по 25.02.2020 року. Наведене підтверджується матеріалами справи. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно наданих квитанцій придбання зазначених у лікарських призначеннях медичних препаратів мало місце до надання позивачкою розписки про повне відшкодування витрат на лікування, а отже, ці витрати покриті відповідачем, тому відсутні підстави для стягнення майнової шкоди. З врахуванням обставин справи, глибини та тривалості завданих позивачці душевних страждань, вимушених змін у звичайному життєвому ритмі, а також вимог розумності та справедливості, розмір компенсації моральної шкоди слід визначити у 20000 грн. Рішення суду в частині відмови в стягненні майнової шкоди не оскаржується апелянткою, тому апеляційним судом не переглядається в цій частині. З висновками суду в частині відшкодування моральної шкоди не можна погодитися повністю, зважаючи на таке. За змістом частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. За змістом частини 1 статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості. Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 96184/305 (а.с.12, том 2) ОСОБА_1 госпіталізована 17.02.2020 року з діагнозом Хребетно-спинномозкова травма. Компресійний перелом тіла L2 (тип В2); тіла L3 (тип А1) Клінічна група Frankel E. З 17.02.2020 року по 25.02.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні в центрі хірургії КНП КОР «Київська обласна клінічна лікарня». 19.02.2020 року їй була проведена операція на хребті № 183 Транспедикулярна стабілізація L3-L2-L1 IRENE із застосуванням металевих фіксаторів хребта. Згідно висновку судово-медичної експертизи №68/Е від 18.03.2020 року ОСОБА_1 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини у вигляді хребетно-спинномозкової травми з компресійними переломами тіл хребців 2-го та 3-го поперечних позвонків. Суд першої інстанції, визначаючись з розміром відшкодування завданої моральної шкоди, навів ці обставини, проте не в повній мірі врахував тяжкість спричинених позивачці тілесних ушкоджень, особливості їх лікування, а також віддалені наслідки для стану здоров`я особи в разі отримання хребетно-спинномозкової травми. Матеріали справи дійсно не містять доказів подальшого проходження позивачкою лікування та реабілітації в медичних закладах. Разом з тим, за загальновідомою інформацією компресійний перелом тіл хребців - це травма спини, внаслідок якої стискаються тіла хребця, через що ушкоджується хребетний канал, травмуються нервові закінчення і спинний мозок. У зв`язку з цим при компресійному переломі хребта проводиться стабілізація переломів хребта, зокрема, з використанням транспедикулярних систем фіксації. Залежно від тяжкості травми реабілітація після компресійного перелому поперекового відділу хребта триває від чотирьох місяців до року. Компресійний перелом провокує розвиток небезпечних патологій - посттравматичні дегенеративні процеси в міжхребцевих дисках, значне зниження працездатності, стійке обмеження рухливості в травмованому відділі хребта, хронічний больовий синдром тощо. Це цілком узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 щодо наслідків отриманої хребетно-спинномозкової травми - про хронічний біль і неприємні больові відчуття при різких рухах, особливо при будь-якому навантаженні поперекового відділу хребта, неспроможність повноцінно працювати і утримувати себе, значне погіршення фізичних здібностей. Попри вчинення ДТП в стані алкогольного спяніння, в результаті якого позивачці спричинено вказані тілесні ушкодження, подачу позивачкою аналогічного позову до відповідача про відшкодування моральної шкоди ще в 2020 році в кримінальному провадженні, останній не вжив жодних заходів щодо покриття їй завданої моральної шкоди. Виходячи з викладеного, встановивши тяжкість ушкодження здоров`я позивачки, спричиненого в результаті ДТП, приймаючи до уваги істотне погіршення її стану здоров`я, глибину, інтенсивність та тривалість фізичних та душевних страждань позивачки, неможливість повного відновлення попереднього фізичного стану, істотність і незворотність вимушених змін у її повсякденному житті, апеляційний суд дійшов висновку про те, що належним та достатнім відшкодуванням завданої моральної шкоди, яка спричинена втратою здоров`я внаслідок ДТП, є 80000 грн. Водночас доводи апеляційної скарги про помилкову відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність акту виконаних робіт є безпідставними. Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивачки адвокатом Наталюком Н.М. подано копію договору про надання правової допомоги №518 від 02.03.2023 року, укладеного між ним та ОСОБА_1 . Згідно з пунктом 4.3. договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається виходячи із вартості 1 година роботи - 1000 грн. За результатами роботи складається акт виконаних робіт, який містить облік робочого часу затраченого адвокатом. В порушення вказаної умови договору та ч. 3 ст. 137 ЦПК України представник позивачки не подав до суду акт виконаних робіт, який містить облік затраченого адвокатом, що в своє чергу не дозволило суду встановити обсяг наданих адвокатом послуг та розмір витрат на правничу допомогу. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 . З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80000 відшкодування моральної шкоди. Згідно з частинами 1-2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, згідно з частиною 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі № 550/936/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, додатковій ухвалі Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20. Згідно поданих представником ОСОБА_2 документів його витрати на правничу допомогу склали 30000 грн., інша сторона заявляла про зменшення зазначених витрат з урахуванням їх неспівмірності складності справи та виконаних адвокатом робіт. Апеляційний суд погоджується з доводами сторони позивача щодо неспівмірності цих витрат складності справи та виконаних адвокатом робіт, ціні позову - співмірними витратами сторони відповідача в цій справі є 15000 грн. Отже, з врахуванням принципу співмірності та відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позову на 72,11%, з позивачки на користь відповідача за надання правничої допомоги в суді першої інстанції підлягає стягненню 4183,50 грн. (15000 грн. х 27,89%). В апеляційній скарзі апелянтка заявила клопотання про стягнення з відповідача на її користь 7000 грн. витрат на правничу допомогу. З врахуванням задоволення апеляційної скарги на 80 %, витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 в апеляційній інстанції підлягають стягненню з відповідача в розмірі 5600 грн. (7000 грн. х 80%). Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Відтак підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниця у витратах на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню на користь обох сторін, в сумі 1415.50 грн. (5600 грн. - 4183,50 грн.). Позивачка звільнена від сплати судового збору. Відтак відповідно до ч.ч. 1, 6, 13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, які підлягали сплаті при подачі позовної заяви та апеляційної скарги, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог на 72,11 % та вимог апеляційної скарги на 80 % в сумі 2131,32 грн. (800 грн. + 1331 грн.). Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 серпня 2024 року в частині стягнення моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 80000 грн. відшкодування моральної шкоди та 1416,50 грн. понесених судових витрат. Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 800 грн. судового збору в дохід держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк