Постанова Хмельницький апеляційний суд № 675/630/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2024 року м. Хмельницький Справа № 675/630/24 Провадження № 22-ц/4820/1988/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розгляду цивільних справ Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянув у порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №675/630/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року, в складі судді Пашкевича Р.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог В квітні 2024 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 15 липня 2014 року у розмірі 49925,58 грн станом на 29 березня 2024 року, а саме 33745,61 грн - заборгованості за кредитом, 16179,97 грн - заборгованості по відсотках. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 липня 2014 року відповідачка приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідно до пунктів 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дає згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідачка взяті на себе зобов`язання відповідно до умов кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 29 березня 2024 року виникла заборгованість в сумі 49925,58 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 33745,61 грн, заборгованість по відсотках - 16179,97 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що саме з долученими до позову Умовами та правилами і Тарифами ознайомилась і погодилась відповідачка, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а сама анкета-заява від 15 липня 2014 року не містить істотних умов договору. При цьому, наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що сума погашень за кредитним договором перевищує суму використаних відповідачкою кредитних коштів, а тому відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Узагальнення доводів апеляційної скарги Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував, що відповідачка в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердила факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому знайомитися із змінами до них. Крім того, відповідачка користувалася кредитними коштами та сплачувала періодичні платежі по кредиту. Тому суд мав би застосувати правову позицію Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов та правил, що викладені постановах Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц. Крім того, на думку апелянта, навіть в разі непідписання позичальником Умов та правил надання банківських послуг і Тарифів, позичальник все одно отримала кредитну картку та користувалася кредитним коштами, а тому мала сплачувати і проценти за користування коштами, розмір яких повинен був стягнутий виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України. Процесуальні дії апеляційного суду Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-банк» та ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було повно, всебічно та об`єктивно досліджено обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Судом правильно враховано, що відповідачка повністю повернула отримані кредитні кошти та станом на 01 квітня 2024 року заборгованості по кредитній картці немає. Щодо стягнення процентів відповідно до положень статті 1048 ЦК України, то зазначена позовна вимога позивачем не заявлялась та не наводився відповідний розрахунок, виходячи із облікової ставки Національного банку України. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Встановлені фактичні обставини справи Встановлено, що 15 липня 2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», відповідно до якої остання погодилась, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між відповідачкою і банком договір про надання банківських послуг. Також у анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчила, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту bank.com. Відповідачка зобов`язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку www.a-bank.com. Відповідно до довідки за картами АТ «Акцент-Банк» ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: 1) № НОМЕР_2 , строком дії до вересня місяця 2019 року; 2) № НОМЕР_3 , строком дії до вересня місяця 2019 року; 3) № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2024 року. Згідно з довідкою за лімітами АТ «Акцент-Банк» 29 грудня 2014 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000,00 грн, який неодноразово змінювався, 16 липня 2020 року збільшився до 40000,00 грн, а 16 листопада 2021 року зменшився до 38830,00 грн. Із виписки по карті ОСОБА_1 за період з 15 липня 2014 року по 29 березня 2024 року вбачається, що відповідачка отримувала кредитні кошти та користувалася ними, періодично погашаючи заборгованість. Зокрема, сума фактично отриманих нею коштів становить 81040,03 грн, а повернуто відповідачкою 98107,31 грн. За розрахунком банку, станом на 29 березня 2024 року відповідачка має кредитну заборгованість в розмірі 49925,58 грн, із них: 33745,61 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16179,97 грн - заборгованість по відсотках. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом, оскільки банк не довів, що надані ним Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору і що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка, підписуючи анкету-заяву та відповідно взявши на себе зобов`язання зі сплати прострочених тіла кредиту та відсотків в обумовленому позивачем розмірі. Враховуючи, що сума фактично отриманих позивачкою коштів є меншою, ніж сума повернутих коштів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх законними та обґрунтованими. Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» посилалось на те, що між сторонами був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак позичальник не виконала зобов`язання за цим договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. На підтвердження вказаних обставин АТ «Акцент-Банк» надало суду: анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 15 липня 2014 року станом на 29 березня 2024 року, виписку по картці від 29 березня 2024 року, довідку за картками, довідку за лімітами, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD». Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №б/н від 15 липня 2014 року станом на 29 березня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 49925,58 грн, із них: 33745,61 грн - заборгованість за тілом кредиту, 16179,97 грн - заборгованість по відсотках. Однак, підписана відповідачкою ОСОБА_1 анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 15 липня 2014 року не містить даних щодо процентної ставки за користування кредитними коштами. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов`язкового щомісячного платежу, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеню за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також інші умови. Проте, вказані документи не підписані ОСОБА_1 і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила розуміла відповідачка, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 15 липня 2014 року. Таким чином, за відсутності достатніх підтверджень про конкретно запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг, відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, яка згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. Доводи АТ «Акцент-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 є безпідставними. Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ «Акцент-Банк» розрахунок заборгованості достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачкою зобов`язання та є неналежним доказом. Роздруківка з тарифами за користування карткою «Універсальна» та «Універсальна GOLD» також не містить підпису позичальника щодо ознайомлення з ними. Довідка за картами та довідка за лімітами також не містять об`єктивних і достатніх даних щодо всіх істотних умов укладеного сторонами договору. Таким чином, АТ «Акцент-Банк» не довело укладення з ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг на умовах, які зазначені в позові. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума фактично отриманих та неповернутих коштів. Натомість, виписка по картці свідчить про те, що ОСОБА_1 повністю повернула кошти за кредитом, оскільки сума фактично отриманих нею коштів становить 81040,03 грн, а повернуто відповідачкою 98107,31 грн, у зв`язку з чим немає підстав для стягнення з неї заборгованості. Доводи апелянта про можливість судом самостійно стягнути відсотки за користування кредитом на підставі норм статті 1048 ЦК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки АТ «Акцент-банк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу у суду були відсутні підстави для стягнення процентів у порядку, передбаченому частиною 1 статті 1048 ЦК України. Посилання АТ «Акцент-Банк» в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 09 липня 2018 року у справі №202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі №705/6051/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі №265/7652/15-ц, щодо форми кредитного договору, є безпідставними, оскільки вказані правові позиції були змінені з огляду на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк». Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. Висновки суду апеляційної інстанції Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Судові витрати За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 листопада 2024 року. Судді Т.В. Спірідонова Л.М. Грох О.І. Ярмолюк