Постанова 4854 № 420/4670/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4670/24 Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: 13 лютого 2024 року Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 97155,50 грн, на бюджетний рахунок - UA938999980314010512000015652, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Од.обл./с.Вигода/18010300. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу зі сплати штрафних санкцій винесено податкову вимогу форми "Ф" №0022933-1307-1532 від 26.09.2023 року, яку було направлено на адресу відповідача. Станом на 13.02.2024 року відповідно до довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом становить 97155,5 грн. Відповідач подав відзив, у якому зазначив про протиправне нарахування йому податкового боргу. Зокрема наголошує, шо відповідно до пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування: ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В той же час, відповідач здійснює господарську діяльність, а саме вирощує сільськогосподарську продукцію і має у власності земельні ділянки загальною площею із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року позовну заяву Головного управління Державної податкової служби в Одеській області задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт наголошує на протиправному нарахуванню йому податкового боргу та вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення. Головне управління Державної податкової служби в Одеській області подало відзив, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити оскаржуване рішення без змін. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Колегія суддів матеріалів справи вбачаються наступні обставини. ОСОБА_1 є платником податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день подання позову, відповідно до розрахунку заборгованості та інтегрованої картки платника (ІКП) податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, складає 97155,50 гривень. Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, виникла в результаті нарахування податку на нерухомість податковим повідомленням-рішенням (форма «Ф») №1878992-2409-1509 від 27.04.2023 року, термін сплати 05.08.2023 на загальну суму 97155,50 грн (основний платіж). У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0022933-1307-1532 від 26.09.2023 року, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_1 . На час розгляду судом справи по суті заявлених позовних вимог, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги або погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов`язаннями до суду не надано. У добровільному порядку заборгованість відповідачем не погашена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податкове повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись на податкову адресу відповідача, який у встановлені строки у добровільному порядку суми податкового боргу не сплатив та у судовому порядку не оскаржив, тому наявні підстави для їх стягнення. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України. Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. За приписами п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно п.57.3 ст.57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Зміст статей 54 та 56 ПК України свідчить, що узгодженою є сума грошового зобов`язання, яку: - платник податків самостійно обчислив та задекларував у строки, встановлені цим Кодексом, - контролюючий орган визначив самостійно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень, після закінчення процедури їх адміністративного чи судового оскарження. Таким чином, з вказаних норм слідує, що у платника податків наявний обов`язок щодо сплати лише узгодженої суми податкових зобов`язань. Як передбачено п.59.1 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається платнику податку в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення - рішення. В свою чергу, п.58.3 ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України, податкова вимога вважається належним чином врученою, якщо вона надіслана у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Згідно приписів п.42.3 ст.42 ПК України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Пунктом 42.5 ст.42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1878992-2409-1509 від 27.04.2023 року направлені на податкову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена адресату 06.06.2023 року (а.с.9). Податкова вимога форми «Ф» від 26.09.2023 року направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена 08.11.2023 року (а.с.8). В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на протиправність зазначеної ППР з огляду на наявність у нього, як у сільськогосподарського товаровиробника, пільги зі сплати податку на нерухома майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з тим, судова колегія зазначає, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу, суд позбавлений можливості перевіряти правомірність здійснення нарахування грошових зобов`язань, в результаті несплати яких податковий орган дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення податкового боргу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 821/2205/15-а від 09 липня 2019 року, по справі № 560/4343/19 від 03 лютого 2022 року. Так, у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Колегія суддів наголошує, що в межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 480/13804/21 від 27 червня 2023 року. Вищенаведене свідчить, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Оскільки відповідачем не оскаржено податкове повідомлення-рішення та податкова вимога, не сплачена сума узгодженого податкового боргу, а позивачем дотримано процедуру складення та направлення податкової вимоги та позовної заяви, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ГУ ДПС в Одеській області та стягнення з ОСОБА_1 узгодженої заборгованості. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 лютого 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко