Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/4114/24

Справа № 345/4114/24 Провадження № 33/4808/832/24 Категорія ч. 5 ст. 126 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Онушканич В. В. Суддя-доповідач Повзло П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю адвоката Гунько О.Ю. розглянувши апеляційну скаргу захисника Михайлюка Назара Миколайовича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , приватного підприємця, громадянина України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір, ВСТАНОВИВ: Суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 07 липня 2024 року о 00 год. 34 хв. в м. Калуш по вул. Б.Хмельницького, 2, керував транспортним засобом BMW 730 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. а ПДР. Захисник Михайлюк Н.М. в апеляційній скарзі просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, тим, що не згідний з постановою судді у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, а також через порушення ним норм матеріального і процесуального права. Сторона захисту вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та суд перейняв на себе функції обвинувачення, а також замінив кваліфікацію. Вказує, що судом взято до уваги копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №2330927 від 06 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, (а.с. 6), яка не вказана в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 806553 від 07 липня 2024 року та не була надана ОСОБА_1 , а також ОСОБА_1 оскаржив її до суду з підстав заперечення щодо її правомірності. Зазначає, що судом не вмотивовано відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими (відеозапису). Стверджує, що судом не враховано практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, так як у протоколі жодним чином не вказано на будь-який відеозапис, що міститься в матеріалах справи. Зауважує, що рапорт працівника поліції не є доказом, що підтверджує вину ОСОБА_1 . Також зазначає, що суд жодним чином не мотивував підстав відхилення клопотання про допит свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив принцип змагальності та приписи ст. 6 Європейської конвенції з прав людини. Вказує, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 працівниками поліції не дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції. В судовому засіданні адвокат Гунько О.Ю. підтримав апеляційну скаргу, просив суд рішення скасувати, провадження закрити. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин. Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі. Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 . Перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, скасувати постанову та прийняти нову, з наступних підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, вважаю за необхідне наголосити на тому, що згідно практики Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду («Пономарьов проти України»). Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст. 252 КУпАП оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вважаю, що суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП цих вимог закону належним чином не дотримано. Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи. Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 липня 2024 року серії ААД № 806553 (а.с. 1) що ОСОБА_1 07 липня 2024 року о 00 год. 34 хв. в м. Калуш по вул. Б.Хмельницького, 2, керував транспортним засобом BMW 730 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1. а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП Калуського РВП майором поліції Райківським Л.В., з дотриманням вимог ст. 254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним. ОСОБА_1 власноручним підписом у відповідних графах протоколів підтвердив, що йому роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, проте відмовився надавати пояснення до протоколу. Звертаю увагу, що власноручний підпис підтверджує волевиявлення особи, дійсність документу, свідчить про відповідальність за його зміст. В рапорті від 07 липня 2024 року (а.с. 4) інспектор СРПП Калуського РВП майор поліції Райківський Л.В., доповідає начальнику про те, що 07 липня 2024 року було зупинено транспортний засіб марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_1 під час дії комендантської години. Було встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом повторно протягом року. Враховую, що рапорти поліцейських за своїм правовим змістом є документами, якими поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з всіма наявними доказами. Тому твердження апелянта про те, що рапорт поліцейського не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є слушним. На відеозаписах, які містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 3, 18), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано рух транспортного засобу марки BMW 730 д.н.з. НОМЕР_1 та подальшу його зупинку працівниками поліції. Також зафіксовано розмову водія з працівниками поліції, який вказав, що немає біля себе документів та намагався домовитись з працівниками поліції та неодноразово надавав неправдиві дань стосовно своєї особи. Далі зафіксовано проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці, за результатом якого він не перебував у стані сп`яніння. Також ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП. Далі зафіксовано як працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Також зафіксовано складання процесуальних документів. Досліджені судом відеозаписи досить інформативні, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, є послідовними, мають безсторонній характер, містять у хронологічній послідовності відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. За змістом п. 1 ч. 1. ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, для виявлення або фіксування правопорушення. Законом не передбачено вимог щодо показань технічних приладів, що мають функції відеозапису, як доказів у справі про адміністративне правопорушення. В матеріалах справи міститься рапорт інспектора СРПП Калуського РВП майора поліції Райківського Л.В. (а.с. 5) про те, що він під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 застосовував технічні засоби що мають функцію відеозапису. Суд оцінює докази, що містяться в матеріалах справи у своїй сукупності, тому твердження апелянта про те, що судом не вмотивовано відмовлено в задоволенні клопотання про визнання відеозапису недопустимим, оскільки у протоколі немає посилання на відеозаписи, що міститься в матеріалах справи не є слушним. Згідно з п. 2.1 а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за - повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тобто за повторне керування транспортним засобом особою, яка немає права керувати таким транспортним засобом. Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 липня 2024 року серії ААД № 806553 ОСОБА_1 обвинувачувався у керуванні автомобілем BMW 730 д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом повторно протягом року. Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2330927 від 06 червня 2024 року (а.с. 6) ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. Вказаний факт підтверджував повторне вчинення ОСОБА_1 правопорушення 07 липня 2024 року. Разом з тим стороною захисту надано відомості про те, що постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП ним оскаржувалася та на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року яке набуло законної сили (а.с. 144-147) скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №2330927 від 06 червня 2024 року та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто перестав існувати факт повторного вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Таким чином доходжу до переконання, що рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 , доводить відсутність кваліфікуючої ознаки повторність вчинення адміністративного правопорушення. що є підставою для скасування судового рішення з закриттям провадження. Вважаю за неможливе перекваліфікувати дії особи на інший склад адміністративного правопорушення, оскільки притягнення особи до відповідальності за іншим складом, а саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідно до ст. 222 КУпАП не входить до повноважень суду. Притягнення особи до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП підвідомче органам Національної поліції. Враховуючи вищевикладене доходжу висновку про те, що справа не містить доказів повторного вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за обставин обвинувачення, викладених у протоколі. Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Михайлюка Назара Миколайовича задовольнити. Постанову судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 серпня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Повзло