Постанова 4801 № 133/54/22

Справа № 133/54/22 Провадження № 22-ц/801/2275/2024 Категорія: 60 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2024 рокуСправа № 133/54/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О.Ю. (суддя-доповідач), суддів: Міхасішина І.В., Панасюка О.С., за участю секретаря судового засідання Куленко О.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Глуховецька селищна рада Хмельницького району Вінницької області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Свідерська Олеся Володимирівна, розглянув апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Мацея Анатолія Михайловича на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року, постановлену місцевим судом під головуванням судді Пєтухової Н.О., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Свідерська Олеся Володимирівна про визнання заповіту недійсним, встановив: В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Свідерська Олеся Володимирівна про визнання заповіту недійсним. Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області та ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Козятинського районного нотаріального округу Вінницької області Свідерська Олеся Володимирівна, про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду. У задоволенні вимоги відповідача ОСОБА_2 про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи, та стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу відмовлено. Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд попередньої інстанції зазначив, що оскільки представник позивача, користуючись своїм правом, просив залишити позов без розгляду, що не суперечить чинному законодавству, наявні підстави позовну заяву залишити без розгляду. Водночас, в обґрунтування відмови в стягненні судових витрат місцевий суд зазначив, що представником відповідача у передбачений законом спосіб не доведено та не надано до суду належних та допустимих доказів того, що витрати на професійну правничу допомогу були понесені ним саме внаслідок необґрунтованих дій позивача. Частково не погодившись із зазначеною ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Мацей Анатолій Михайлович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, вважаючи її незаконною, просив суд скасувати ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат та постановити в цій частині нове рішення, яким задоволити клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку заявника суд попередньої інстанції не звернув увагу на те, що позивач не подавав до суду заперечення та/або клопотання про зменшення розміру судових витрат. На думку заявника суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що позивач діяв недобросовісно шляхом пред`явлення заздалегідь необґрунтованого позову. Крім того позивач подавав ряд клопотань, не зазначивши в них вжиті заходи для отримання доказів або неможливості їх отримати самостійно. Також покликається на наявність в суді першої інстанції іншого позову ініційованого позивачем, зокрема, відносно неї про відмову у вчиненні нотаріальної дії та скасування свідоцтва на спадщину за заповітом. Інші сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. 04 листопада 2024 року до початку судового засідання надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бреднєва Олександра Олександровича про відкладення розгляду справи, направлення копії апеляційної скарги на електронну адресу адвоката. Розглянувши вказане клопотання, з`ясувавши думку учасників справи, колегія суддів прийшла до висновку, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому добросовісним користування процесуальними правами вважається, зокрема, заявлення численних необґрунтованих відводів суддям, нез`явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, подання необґрунтованих клопотань про вчинення судом процесуальних дій, подання зустрічних позовів без дотримання вимог ЦПК, одночасного оскарження судових рішень в різних видах проваджень, подання апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені тощо. Подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Апеляційний суд звертає увагу, що вказана цивільна справа перебуває в провадженні Вінницького апеляційного суду з 08 жовтня 2024 року, позивачу ОСОБА_1 належним чином та завчасно направлено на його поштову адресу ухвалу про відкриття провадження та апеляційну скаргу з додатками, зокрема, 10 жовтня 2024 року. Так відповідно до витягу з сайту Укрпошти вказаний лист перебував у відділенні за місцем проживання позивача з 25 жовтня 2024 року. Натомість позивачем ОСОБА_1 не вчинено будь яких дій, щодо отримання вказаного листа. Поряд з цим, Вінницьким апеляційним судом 31 жовтня 2024 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Бреднєва О.О. для ознайомлення з матеріалами справи відкладався розгляд справи. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає за можливе відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Оскільки представник ОСОБА_2 адвокат Мацей Анатолій Михайлович ухвалу суду першої інстанції оскаржує лише в частині відмови в стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, тому в іншій частині ухвала суду, зокрема, про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвала суду першої інстанції відповідає цим вимогам. Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 5 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (ч. 6 ст. 142 ЦПК України). Згідно ч.9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Отже, зі змісту частини 5 статті 142 ЦПК України вбачається, що про залишення позову без розгляду у справі виноситься ухвала, в якій може бути вирішене питання про розподіл між сторонами судових витрат. Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Таким чином, необхідною умовою для застосування частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі є встановлення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. При цьому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача, а суд встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується. Таким чином, суд повинен оцінити чи були дії сторони позивача, зокрема, подача вказаного позову та послідуюча поведінка останнього під час розгляду справи, як такі, які виразились у безумовному усвідомленні ініціатора позову того, що позовні вимоги не мають перспективи на задоволення та спрямовані лише на умисне створення відповідачу негативних наслідків від таких дій позивача. Процесуальні дії позивача, спрямовані на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист. Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , звертаючись із позовом про визнання заповіту недійсним вважав порушеним своє право, вчиняв правові дії щодо його відновлення, зокрема, подача клопотань про витребування доказів, виклик свідків, проведення експертизи, у зв`язку із чим також поніс витрати зі сплати судового збору, витрат на залучення представника, що не може свідчити про надуманість та подання завідомо необґрунтованого позову. Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством та Конституцією України і не містить таких обмежень. Встановлення наявності порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, з`ясування обставин справи та оцінка доказів, зокрема в частині подання позивачем відомостей, які не відповідають дійсності, здійснюється судом за наслідками розгляду справи по суті. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема права на представництво адвокатом її інтересів у суді та участь у судових засіданнях. Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, за яких можна вважати дії позивача необґрунтованими та такими, що призвели до безпідставного понесення витрат відповідачем, так само матеріалами справи не підтверджується і зловживання позивачем своїми процесуальними правами. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що сам по собі факт залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду є беззаперечним доводом необґрунтованості дій позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Покликання в апеляційній скарзі на те, що позивач не подавав до суду заперечення та/або клопотання про зменшення розміру судових витрат є неспроможними, оскільки конструкція ч. 5 ст. 142 та ч. 9 ст. 141 ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача. Відтак, якщо суд доходить до висновку про відсутність необґрунтованих дій позивача подання клопотання та/або заперечення про зменшення розміру судових витрат не є обов`язковим. В такому випадку суд не може зменшити суму судових витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачеві, оскільки компенсація цих витрат можлива лише за умови наявності необґрунтованих дій з боку позивача. Таким чином, якщо суд встановив, що дії позивача не були необґрунтованими, покликання відповідача на відсутність заперечень або клопотань про зменшення витрат є безпідставним, і суд не зобов`язаний їх розглядати в контексті зменшення судових витрат. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач подавав ряд клопотань, не зазначивши в них вжиті заходи для отримання доказів або неможливості їх отримати самостійно, а також наявність в суді першої інстанції іншого позову ініційованого позивачем, зокрема, відносно неї про відмову у вчиненні нотаріальної дії та скасування свідоцтва на спадщину за заповітом не заслуговують на увагу, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством та Конституцією України і не містить таких обмежень. Оцінка обґрунтованості поданих клопотань, заяв та ініціація іншого позову надається судом під час розгляду справи по суті спору. Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду. У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, не встановлено. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Мацея Анатолія Михайловича залишити без задоволення. Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О.Ю. Береговий Судді: І.В. Міхасішин О.С. Панасюк