Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 308/10710/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 308/10710/24 пров. № А/857/23811/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Хобор Р.Б., з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б., а також сторін (їх представників): від позивача Мучичка А.І., Бухтоярова О.В.; від відповідача - Олексій В.В.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській обл. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 17.09.2024р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Бухтоярової Оксани Василівни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській обл. про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (суддя суду І інстанції: Данко В.Й., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 30 хв., 17.09.2024р., м.Ужгород; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),- В С Т А Н О В И В: 21.06.2024р. (згідно із відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 24.06.2024р.) представник адвокат Бухтоярова О.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила поновити строк звернення до суду; визнати протиправною та скасувати постанову серії ГБВ № 401522 від 06.06.2024р. про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, закрити провадження у справі (а.с.1-9). Відповідно до ухвали суду від 17.09.2024р. заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено; визнано поважними причини пропуску представником позивача строку звернення до суду; поновлено строк звернення до суду із розглядуваним позовом (а.с.108-110). Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 17.09.2024р. заявлений позов задоволено частково; скасовано постанову серії ГВБ № 401522 від 06.06.2024р. про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, закрито справу про адміністративне правопорушення; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.111-115). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ НП в Закарпатській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.117-119). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в розглядуваному випадку протокол про адміністративне правопорушення не складався у відповідності до приписів ст.258 КУпАП. На місці вчинення правопорушення були відібрані пояснення у сусідки ОСОБА_2 , яка також надала відеозапис. На підставі вказаних доказів встановлено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Представник адвокат Бухтоярова О.В., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , скерувала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.179-191). Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів. Як слідує з матеріалів справи, відповідно до постанови серії ГБВ № 401522 від 06.06.2024р., винесеної ДОП СП ВП Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. старшим лейтенантом поліції Куртинцем М.У., орієнтовно о 20 год. 21 хв. 16.05.2024р. позивач ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції та повідомила про подію, якої не було (сусідка ОСОБА_2 викрадає щебінь з вулиці та завозить собі в двір). На підставі наведеного, відповідачем визнано позивача винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.74). Із змісту заявленого позову слідує, що позивач ОСОБА_1 (в особі її представника) оскаржує постанову серії ГБВ № 401522 від 06.06.2024р., винесену інспектором ДОП СП ВП Мукачівського РУП ГУ НП в Закарпатській обл. старшим лейтенантом поліції Куртинцем М.У. В основу заявлених позовних покладено, зокрема, обставини відсутності належних доказів вчинення ОСОБА_1 дій, які б підпадали під склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, а саме: завідомо неправдивого виклику поліції. При цьому, позивач категорично заперечує сам факт вчинення нею інкримінованого правопорушення; наголошує на тому, що постанова винесена зі спливом трьох тижнів після зазначених подій, при цьому обставини досліджені поліцейським неповно та необ`єктивно. Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна постанова винесена за відсутності належних і достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП; пояснення сусідки ОСОБА_2 не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в неї із позивачем склалися тривалі неприязні стосунки. Також відповідач не довів прямого умислу в позивача на здійснення завідомо неправдивого виклику поліції. При цьому, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та закрити справу про адміністративне правопорушення. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених (незадоволених) позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. В решті висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, при цьому судом не допущено порушення норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав. Згідно ст.183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із змісту вказаної норми убачається, що об`єктивна сторона складу вказаного правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику спеціальних служб (в розглядуваному випадку поліції); формою вини такого порушення є прямий умисел. Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Аналіз викладеного порушення у спірній постанові вказує на те, що позивачу інкримінується завідомо неправдивий виклик поліції за допомогою телефонної лінії « 102» та повідомлення про подію, якої фактично не було. Водночас, детальнішого викладу обставин справи постанова відповідача не містить, а тому не розкриває зміст об`єктивної та суб`єктивної сторін інкримінованого позивачу правопорушення, що ставить під сумнів правильність кваліфікації розглядуваних дій позивача за ст.183 КУпАП. Із змісту норми ст.283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто, зібраними у встановленому КУпАП порядку. Разом з тим, вказана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення (зокрема, на представлені в суді пояснення ОСОБА_2 та відеоматеріали а.с.73, 90). Відповідно до приписів ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Приписами ст.254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Із змісту ч.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, передбаченими ст.183 КУпАП, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції. Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Згідно з ст.258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених у частині третій статті 238), частиною третьою статті 109, статтею 110, частинами першою, другою і третьою статті 114, статтею 115, частинами першою, другою статті 116-1, частинами першою, другою і третьою статті 116-3, статтями 119, 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в`їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається (ч.1). Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису) (ч.2). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення (ч.3). Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч.5). Отже, у випадку притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, складення протоколу про адміністративне правопорушення є обов`язковим; відсутність складення протоколу про адміністративне правопорушення повинно розцінюватися як відсутність належного і допустимого доказу вчинення правопорушення, а також порушення права особи на захист. Окрім цього, зміни до приписів ст.258 КУпАП, внесені Законом України № 1582-IX від 29.06.2021р. «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» були спрямовані на збереження життя та здоров`я людей, покращення стану безпеки дорожнього руху, зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод, збереження від остаточного руйнування автомобільних доріг загального користування, зменшення витрат на утримання і ремонт дорожнього покриття і, як наслідок, наповнення Державного бюджету України, що слідує з пояснювальної записки до вказаного законопроекту. Водночас, виходячи із системного аналізу норм КУпАП слідує, що скасування обов`язку складання протоколів органами Національної поліції щодо фіксації правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, норми вказаного Закону та КУпАП не містять. Підтвердженням викладеного є також те, що в силу приписів п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затв. наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р., у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів поліції, зазначених у статті 222 КУпАП, протоколи відповідно до статті 255 КУпАП складають уповноважені на те посадові особи зазначених органів. Окрім цього, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для іншого висновку: якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015р. Зокрема, згідно п.3 розділу ІІ вказаної Інструкції протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП. Якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП. В іншому випадку застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні у справі № 23-рп/2010 від 22.12.2010р. Відповідно до матеріалів адміністративної справи протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складався попри те, що позивач заперечувала свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Стосовно інших матеріалів справи колегія суддів враховує, що відповідно до ст.31 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці. У свою чергу, представлені по справі відеоматеріали не містять відомостей про технічні прилади, якими останні були створені, що унеможливлює їх ідентифікацію. Отже, належних доказів вчинення позивачем правопорушення, встановленого ст.183 КУпАП, відповідачем не представлено. Окрім цього, відповідно до п.п.4, 5, 8, 10, 14 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, інших публічних місцях; вживає всіх можливих заходів для надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров`я. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику, зокрема, поліції. Дії особи при цьому спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліція. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого ст.183 КУпАП, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин. З огляду на фактичні обставини, апеляційний суд дійшов до переконливого висновку про те, що позивач не повідомляла під час виклику поліції інформації, що було б завідомо для неї, не існуючою, неправдивою, при цьому не бажала даремного виїзду на місце виклику поліцейських. Наведені доводи в своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення спору, через що решта тверджень та аргументів сторін не розцінюються як такі, що спричиняють принциповий вплив на висновки апеляційного суду. Відповідно до ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На підставі наведеного, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП; складену постанову за наведених обставин також не можна вважати належним і допустимим доказом по справі. Згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії ГБВ № 401522 від 06.06.2024р. Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача задоволені частково. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що підлягає до часткового задоволення, з вищевикладених мотивів. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ НП України в Закарпатській обл. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Закарпатській обл. на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обл. від 17.09.2024р. в адміністративній справі № 308/10710/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Національної поліції України в Закарпатській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 01.11.2024р.